У той час, коли президент країни-агресорки, ніби злодій, що повернувся на місце злочину, під покровом ночі «відвідує Маріуполь»… Коли російська пропаганда наввипередки розповідає, як «швидко відбудовується» місто… Коли група зрадників, виступаючи від імені усього колективу розбомбленого Драмтеатру, активно гастролює містами рф… В цей же самий час моторошні спогади маріупольців не дають їм жити – тим, кому пощастило не померти від бомб і снарядів рф.
Маріупольці діляться своїми спогадами в мережах. І їх навіть читати боляче… І досі важко усвідомити, що таке можливо у 21-му столітті в центрі Європи. В епоху високих технологій. В часи, коли в цивілізованих країнах волонтери рятують кожне пташеня, що втрапило у біду.
А тут – люди… ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ..
Нижче – декілька спогадів маріупольців, оприлюднених на сторінці відомої журналістки із знищеного міста Наталії Дєдової. Жінці вдалося вирватися з пекла разом з дитиною. Її чоловік загинув від російського удару по будинку, в якому проживала родина.
Спогади маріупольців, які боляче навіть читати.
А поруч – купа покривал та ковдр, у яких привозили тіла
Inna Brigantina:
“Коли у квітні в Маріуполі померла моя бабуся, дуже складно довелося з похороном. Два дні ми протягом багатьох годин були змушені провести на території імпровізованого моргу. Ми чекали на експертизу, довідки, могильників та перевізників. Десятки розгублених, убитих горем людей. І трупи. Багато трупів, які звозили із міських вулиць.
Тіла людей, які просто звалювали в одну велику купу.
Якщо у померлого не було родича, його тіло так і залишалося лежати в загальній купі, на землі.
А поруч – купа покривал та ковдр, у яких привозили тіла. Величезна страшна купа ганчір’я – у клітинку, в квіточку, жовтенький пледик із зайцями, атласна рожева ковдра”
Квітень страшніший ніж березень
Evgenia Salnikova
“Загортали у що могли…. Про трупи та могили просто СКРІЗЬ (дитячі майданчики, клумби, парки…) – це окрема розмова… Після побаченого стаєш якоюсь сухою та жорстокою людиною…. Крім життя і долі близьких і як вирватися звідси – не цікавить нічого. Квітень – ще страшніше за березень, бо почали вигрібати наслідки…”
А поряд у цей же час голодні люди з тачками по сигналу біжать у різні черги за дармовим їдлом
Ольга Оболенцева
“Фото не передає ті відчуття… Страшні трупи. Хтось роздутий від спеки. А хтось вже майже мумія. Смердить до рвоти. І як прилипало взуття до чорного від трупних розкладень асфальту… А поряд у цей же час за 500 метрів на МЕТРО під гімн раші роздають гуманітарку… Голодні люди з тачками по сигналу біжать у різні черги за дармовим їдлом. Бо голодні.
Такий був наш травень, доки поховали рідних…”
Купа трупів, купа могил скрізь
Evgenia Salnikova
“Так, фото не передає… Купа трупів на шляху на Метро… Купа могил скрізь. На деяких читаєш таблички з іменами та роком народження (сусіди ховали) і розумієш, що це твій ровесник… Не передати словами наскільки це моторошно”
Трупи стали рутиною
Natali Korovanenkova
“Трупи були скрізь, стали рутиною. У нас біля будинку бігала величезна зграя собак, вони відкопували… Я влітку бачила відео з моргу, куди звозили всіх. Це найстрашніше відео у моєму житті. Я дивилася не на тіла, а на живих людей, які намагалися відшукати своїх близьких – це за межею сприйняття”
Всюди були тіла, чоловічі – зі зрізаними статевими органами
Alla Gerkalyuk
“Моя сестра ходила в морг за довідкою про смерть мами. Всюди були тіла, і багато чоловіків лежали без штанів зі зрізаними статевими органами. Це неможливо забути. І простити”
Мертві люди лежали під сонцем
Тетяна Куликова
“Ми там були на початку травня. І гора трупів була набагато більшою. Мертві люди лежали під сонцем не один день, запах був жахливий! Ця картина довго перед очима стояла”
Світ має про це знати!
Ще новини України:
