Молода жінка Настя зі Слов’янська втратила сина і чоловіка, а також дім і весь свій затишний світ в одну мить. В ту мить, коли в будинок, де жила родина, прилетіла російська ракета. Вороже знаряддя вбивства влучила прямо у квартиру Насті. Там знаходилися двоє чоловіків і дворічний малюк. Самої Насті вдома не було.
Текст, який НСН публікує нижче, написала російська журналістка Вікторія Івлєва. Вона вже понад рік живе у Києві. Підтримує Україну і намагається своїми статтями донести до співвітчизників правду про війну, яку більшість із них вважають справедливою.
Текст про родину із Слов’янська страшний. Але світ має знати правду. А ми маємо пам’ятати і передати пам’ять про злочини росії наступним поколінням. Щоб ніколи знову….
Матеріал Вікторії Івлєвої ми перевели українською з російської. Пропонуємо його вашій увазі.
Цих двох прекрасних чоловіків – великого та маленького – вже немає на світі. Вони вбиті російською ракетою у Слов’янську, у п’ятницю, 14 квітня, за два дні до Великодня.
Настя зі Слов’янська втратила чоловіка і сина
Їх звали Сергій Комаристий та Максим Комаристий. Сергій був майстром з ремонту телефонів, а Максим – просто веселим маленьким хлопчиком двох років і трьох місяців.
Того страшного дня їхня дружина та мама Настя Комариста пішла на тренування у фітнес клуб у будинок навпроти, Сергій няньчився з сином, та ще й зазирнув до них у гості дядько Сергія.
У шістнадцять нуль дві це маленьке затишне життя зруйнували тринадцять російських ракет С-300.
У будинку, де був фітнес клуб, почалася пожежа.
Настя:
– Вибігаю вся в диму, в пилюці, голову піднімаю, дивлюся на наш будинок – а моєї квартири, де чоловік і син, немає. Немає квартири, взагалі ні, навколо гуркіт страшний, все руйнується, і продовжуються прильоти. Я побігла туди, до під’їзду нашого, з диким криком, потім не пам’ятаю… Хтось тримає мене, я кричу нелюдськи, приїжджає швидка, я прошу дати щось заспокійливе, таблетку якусь, а вони кажуть, у нас немає. Ну як так? Як так? Я трясуся вся, а в них нема … Вони ж швидка, а ми майже на лінії фронту…
Приїхала поліція та ДСНС, стали обходити квартири, шукати людей. Квартиру Комаристих, яка була на п’ятому, останньому поверсі, розмолотило повністю, навіть стін не залишилося. Сергій загинув на місці, його тіло викинуло вибуховою хвилею і шпурнуло на землю – там, під будівельним сміттям, його виявили за дві доби співробітники ДСНС.
Дядька дістали засипаного вапном і в крові, але живого – він провалився у зруйновану квартиру поверхом нижче. Максим, за його словами, провалився туди ж.
Години через півтори друзі Сергія, що миттєво, віддано і безстрашно кинулися на допомогу, знайшли хлопчика під завалами.
Він був живий.
Настя весь цей час з жахом металася перед будинком.
– Малюка винесли з будинку і віддали відразу в швидку, мені з ним сісти не дали, я на передньому сидінні їхала. Ми спустилися дорогою, метрів п’ятсот проїхали, і раптом ззаду голос лікаря:
– Я нічим не можу допомогти. Він помер. Дихати перестав.
І я кудись провалилася.
Ну як це, як це, як це… я досі не розумію: ми благали, щоб собак-кінологів привели на пошуки – виявилося, їх у місті немає. А ми ж майже на передовій, постійні прильоти, обстріли! Як же так – ДСНСники просили людей навіть ломики з дому захопити, своїх не було. У хлопців ні масок, ні рукавичок, а там пилюка стовпом стояла, неба не видно, горло забивалося брудом. Потім уже волонтери принесли…
… Годинник чоловіка знайшли, повністю цілий, навіть екран не розбився, а Сергія немає…
Як це може бути? Я не розумію. Не розумію. Мені дуже погано. Зі мною весь час друзі, якби не вони – взагалі не знаю, що було б. Пишуть, що я під медичним наглядом, – це не так, ніхто з лікарів за мною не спостерігає, подруга дає гідазепам, і все, ну як так? Як так?
Друзі наші поїхали до Харкова та Києва, купити одяг для Сергія та Максима, я хочу, щоб їм зручно було ТАМ…
Настя плаче, плаче, схлипуючи, і все повторює здивовано – як це? Як це? Як це?
Віруючі кажуть, що тих, хто втрачає життя у великодні дні, Небеса відразу забирають до себе. Нехай буде так.
ПОХОРОНИ Сергія та Максима Комаристих відбудуться у середу, 19 квітня.
- 12-00 – відспівування у церкві на Соборній площі Слов’янська
- Похорон на цвинтарі Рибгоспу.
- Поминки – Шафран, адреса Слов’янськ, вулиця Банківська, 31
Настя Комариста дуже просить усіх, хто може, прийти на відспівування, похорон та поминки її чоловіка Сергія та сина Максима.
Ps. Спробуйте уявити, як це – залишитися за секунду на світі, без чоловіка, сина, будинку, звичних речей. Як жити?
Карта Насти для тих, кто уявив: 4149439048927267
P.S. Вікторія Івлєва, яка спілкувалася з Настею каже, що родина після початку повномасштабної війни евакуювалася зі Слов’янська. А влітку повернулися додому…
