Співбесідниця видання РІА-Південь повернулася до Мелітополя і розповіла, як змінилося це місто на Запоріжжі за майже два з половиною роки окупації.
Окупація наклала свій відбиток не тільки на Мелітополь, а й на обличчя тих, хто в ньому живе. Такого висновку дійшла жінка, яка змушена була повернутися в місто і сьогодні доглядає лежачу бабусю, – йдеться у матеріалі, передають «Новини України – НСН»
За словами співрозмовниці журналістів, одним із найбільших досягнень окупаційної влади в Мелітополі вважають запровадження муніципального транспорту. Автобуси великої місткості склали конкуренцію маршрутникам. Але, схоже, працюють у збиток.
– Можливо, у години пік, вони заповнені. А ось у денний час я не раз їхала і в салоні було 2-3 пасажири. Помітила таку деталь: спілкуються між собою, як правило, не місцеві. Деякі навіть підкреслено ввічливі. А ось наші – місцеві, здебільшого мовчать. Люди стали замкнутими. І цей відбиток туги дуже видає на обличчях місцевих, – розповіла жінка
Мелітопольчанка зазначає, що вздовж центральних вулиць міста з’явилося багато нових назв магазинів і кафе, вітрин. Не виключає, що це заїжджі гастролери чи місцеві колаборанти так розвивають свій бізнес, підлаштовуючись під мінливий світ.
Ось, наприклад, колишнє кафе “Яблунька” біля входу в парк з боку проспекту Богдана Хмельницького – тепер назвивається “Нур”.
Багато назв із “російським душком”. Наприклад аптеки “Неболейка” і “Здравушка” в мікрорайоні на проспекті 50-річчя Перемоги.
Якщо зайдеш і подивишся на ціни, вже захворіти можна, – ділиться враженнями мешканка Мелітополя, яка постійно тепер порівнює ціни з українськими. – А поруч магазин, де продають кальяни з назвою “Нешкідлива звичка”.
На проспекті Б. Хмельницького в приміщенні колишньої перукарні вже пивнушка під назвою “Кружка пива”. Загалом, по місту значно збільшилася кількість алкоточок. Російські традиції поступово в’їдаються в повсякденне життя Мелітополя.
Правду кажучи, багато по місту поки що лишається й українських назв на вивісках та вітринах. Ось так тепер у стилі “а ля СРСР” виглядають вітрини колишнього центрального універмагу, де до повномасштабного було “Сільпо”.
– До речі, іноді в дрібних магазинах навіть цінники українською ще можна побачити. Дуже часто в магазинах можна спостерігати картину, коли місцеві мелітопольські жінки вчать російських “гастролерів” українських слів. Стала свідком, як в одному з магазинів неросіянин прочитав назву риби на ціннику, як “балик”. І його супутниця, судячи з говірки, місцева, почала сміятися з нього і казати: “Та це ж нашою мовою написано. Треба говорити “балик”. Якщо не брати до уваги конкретно цю лінгвістичну ситуацію, то є відчуття, що багато місцевих уже тягаються з росіянами, чеченцями, дагестанцями, – розповідає мешканка Мелітополя
Деякі назви кафе і зовсім на ворожій для росії англійській мові написані. Ось як це кафе “Шурши и шуми”, а знизу ще й допис “Это по любви”.
– Є відчуття, що навіть пенсіонери, які так страждали за “совком” уже втомилися від того, що відбувається в Мелітополі. Тому що є велика проблема з медициною – лікарів немає. А пенсіонери якраз часто хворіють. Усі розраховували на страховки ОМС, СНІЛС, мовляв, якщо вони оформлять, то їх безкоштовно лікуватимуть. Але цього не сталося. У державних клініках немає фахівців. А приватні не працюють зі страховками. І платити там доводиться шалені гроші. Приміром, УЗД черевної порожнини 2500 рублів. Ще й черга. До речі, черги це взагалі окрема тема. Вони тут скрізь. Тим, хто пожив закордоном і в Україні, а потім повернувся до Мелітополя, це впадає в око насамперед, – продовжує свою розповідь мешканка Мелітополя.
Жінка зазначає, що хоч у літній період у місті народу багато, загалом, є відчуття того, що життя в окупованому Мелітополі на паузі, і всі, включно з любителями руського міра, очікують якихось змін.
Повернулася до Мелітополя і побачила його таким: фото
Ще новини України: Названо місто, яке захищатимуть F-16 і коли це станеться
