Російські окупанти намагаються відкрити школи на захоплених територіях України і змусити викладачів в них працювати. Чи йдуть на це вчителі і як працюватимуть школи на окупованих територіях
Про це НСН дізнався з повідомлення на сайті РБК-Україна.
В Україні, незважаючи на повномасштабну війну з Росією, стартував новий навчальний рік. У кожному регіоні влада сама вирішує, які школи відкривати, а де краще вчитися в дистанційному форматі, орієнтуючись на питання безпеки.
У прифронтових територіях школи переважно працюватимуть в режимі онлайн. Тоді як у сімей, які залишилися в окупації, є вибір – залишити дитину вдома і вчити її самостійно, або відпустити в школу, де погодилися співпрацювати із загарбниками.
Небезпечний вибір: між поганим і складним
Росіяни, які окупували 20% території України, борються не тільки за українські землі. Їм важливо переконати людей у правильності своїх дій, нав’язавши свою ідеологію.
Якщо “обробка” дорослих українців зав’язана на тиску і погрозах – кремлівська пропаганда в зруйнованих російськими ракетами містах не працює – з дітьми справа йде куди простіше. Тому відкрити школи в окупації до 1 вересня і “загнати” туди максимальну кількість учнів – явно один з важливих пунктів плану РФ по захопленню України.
Щоб “обробка” дітей проходила максимально ефективно, росіянам необхідно було створити навчальну програму, явно українофобську з псведоісторичними фактами. Так звані Міністерства освіти і науки “ЛДНР” деякий час тому вислали батьківським комітетам “методички”, які називаються “Моя історія”, про що повідомило Головне управлінні розвідки Міноборони України.
“Інструкція” для школярів рясніє перекроюванням, а часом і повним запереченням української історії – від “України імені Леніна”, яку створили при Радянському Союзі, до “триєдиного союзу” у складі якого українці (в “методичці” – малороси), росіяни (нібито великороси) і білоруси (без “псевдоніма”).
Просто посадити дітей за парти і дати їм в руки ці “програмки” недостатньо. Окупантам потрібні вчителі. Незадовго до початку навчального року росіяни спохватились і стали виходити на місцевих викладачів. Іноді це робили з умовляннями і проханнями, іноді з відвертими погрозами.
Вчителька Катерина (ім’я змінено), яка до недавнього часу жила в захопленому Херсоні, розповідає, що перші спроби схилити вчителів на свою сторону були у квітні. У коментарі РБК-Україна педагог зазначає, що спочатку окупанти намагалися бути ввічливими.
“Як таких загроз не було. Нас зібрали, сказали всім прийти в школу. Ми прийшли, сказали заходити в кабінет директора по одному. Там була представниця окупаційної влади, заступниця “мера”. Вона запитувала, чи готові ми працювати за новими умовами і програмами”, – згадує Катерина.
Майже всі її колеги відмовилися від співпраці з окупантами, а одна з вчительок заради інтересу запитала, за якою програмою їх змусять вчити дітей. “Заступниця мера” ніякої зрозумілої відповіді дати не змогла.
Після невдалої “співбесіди” росіяни запропонували вчителям звернутися до міської ради, якщо ті передумають. Але викладачі, розуміючи, що період ввічливості і “переконливих прохань” на цьому завершено і до наближення вересня ситуація може загостритися, поїхали з міста.
“Практично всі залишилися вірними Україні, майже всі виїхали, зараз блукаємо. Директор в школі була, але її не було в кабінеті, що там потім відбувалося, я не знаю”, – каже Катерина.
Багато учнів Катерини теж покинули Херсон. У приклад вчителька наводить один з класів, де з 31 людини залишилися п’ятеро. У самому місті жити дуже важко. Гауляйтери, принаймні до початку наступу ЗСУ, поводилися вільно і виглядали, за словами Катерини, “ніби зазомбовані”. А окупанти “кошмарили” місцевих жителів.
“Машинами роз’їжджають, чоловіків “на підвал” вивозять, де хто пальцем не так показав. Це страшно. Місто взагалі живе до 1-2 години дня. Працюють якісь ринки, магазини. А потім все, місто вимирає, вулиці порожні”, – розповідає Катерина.
На її думку, діти, що залишилися в окупації, могли б навчатися за українською програмою дистанційно. Але в реальності це проблематично – в самому Херсоні поганий зв’язок, а росіяни стежать за місцевими, використовуючи різноманітні засоби і методи.
На сьогоднішній день, за повідомленням ЗМІ, загарбники привезли в Херсон шкільні підручники з РФ і декількох вчителів. Їм обіцяють платити близько 130 доларів на добу – явно вище середньої зарплати російських педагогів. Що ж стосується самих шкіл, як стверджують представники окупаційної “влади”, з 1 вересня в Херсоні відкриється 91 школа з 417, тобто близько 20%.
Тиск на батьків і вчителів
У Запорізькій області, де росіяни окупували кілька населених пунктів, ситуація практично ідентична. Місцева вчителька Галина (ім’я змінено) розповідає РБК-Україна про те, що окупантів в їх місто не пускали кілька днів. Місцеві жителі спочатку робили вигляд, що територія замінована, потім пустили слух про ударну групу ЗСУ. Але росіяни все-таки зайшли – спочатку в сусіднє село, а потім і до них, “ознаменувавши” свій прихід вбивством мирного жителя.
Якийсь час бойовики шукали по містечку українських військових. Особливо їх цікавили будинки, на порозі яких вони бачили кілька пар взуття. Їм здавалося, якщо його багато, значить там обов’язково живе або ховається велика група людей.
“Ми їм пояснювали, що у людини є кілька пар взуття – щоб удома бути, щоб на роботу сходити, в город, а ще є для того, щоб до корови в сарай сходити. А вони думали, що в будинку просто багато людей і “нацисти” ховаються”, – розповідає Галина.
З окупантами тут відмовилися співпрацювати як представники влади, так і переважна більшість простих жителів. Тому росіяни привезли гауляйтера з Криму, батьки якого живуть неподалік від містечка. Він і вирішив налагодити питання зі шкільним навчанням.
Але директор місцевої школи відмовився з ним працювати, тому колаборант зібрав батьків. На “збори” прийшло близько 15-20 чоловік, в основному пари. На питання про те, якою мовою навчатимуться діти, окупанти несподівано відповіли: “українською”.
Коли поцікавилися, чи будуть працювати вчителі, гауляйтер заявив, що йому головне знайти учнів, а викладачі знайдуться самі. При цьому, говорячи про безпеку, пособник росіян повідомив, що школу на час навчального дня будуть закривати на ключ.
“Батьки поцікавилися, як дітей вести в школу, якщо по вулицях їздять танки. Окупанти відповіли, що все буде як раніше – діти приїдуть до школи, ми їх закриваємо, закінчується навчальний день, ми відкриваємо школу, діти йдуть додому. А батьки у відповідь, мовляв, у нас не було такого, щоб дітей закривали в школі”, – розповідає Галина.
Перед тим, як закінчити збори, гауляйтер представив батькам якусь жінку, яку назвав новим директором школи. Окупанти відібрали у діючого керівника ключі та урочисто передали своїй пособниці. Після цього почалося “відпрацювання” вчителів. Спочатку росіяни заявили, що возитимуть дітей до сусідніх сіл, якщо місцеві викладачі відмовляться виходити до школи. Мабуть, так хотіли змусити батьків самим тиснути на вчителів. Але це не спрацювало.
“Вони почали говорити, що привезуть вчителів з Маріуполя, з Бурятії. А я думаю, де логіка? Вони спочатку навчать бурятів української мови, а потім буряти навчатимуть наших дітей? Вони просто брехали з приводу мови. А сам гауляйтер брехав, що до нього черга з вчителів стоїть” – каже Галина.
Окупанти наказали вчителям віднести до школи всю свою техніку, а там спробували умовити їх працювати. Багато викладачів після цієї зустрічі написали заяви на звільнення. Подібна “зухвалість” обурила росіян і в хід пішли погрози.
“Вони почали їздити по домівках вчителів і погрожувати. Приходять і кажуть: “Якщо ви не хочете працювати, ми кинемо вас до орків на тиждень-два, щоб з вами там розважилися”, – згадує жінка.
Кілька зрадників серед місцевих все ж знайшлося – одну призначили “завгоспом” у школі, другу кухарем, а третю – шкільним завучем. За словами Галини, у останньої “з росіянами любов”.
Ще якийсь час окупанти ходили по домівках вчителів і погрожували їм – то бурятами, то підвалом. Після чого стали ходити вже до батьків учнів. Їх змушували приводити дітей до школи, фотографували навпроти будинків і обіцяли повернутися.
“Говорили: “Ми поки що вас не чіпаємо, але наступного разу прийдемо, кинемо вас в Мелітополь, в Токмак”. У нас багато людей забрали, і ці люди, які виїхали на підконтрольну територію, розповідали, що їх били. Деяких людей так і не повернули”, – каже Галина.
Що ж до можливості навчатися дистанційно, знаходячись в окупації, за словами Галини, це фактично нереально. Окупанти вже зараз погрожують розправою за дистанційне навчання. Спочатку відключенням світла і “конфіскацією” всієї техніки, а потім обіцяють забрати дитину в російський інтернат, а батьків – на відновлення зруйнованих ними ж міст.
А поки окупанти намагаються зібрати хоч когось, початок навчального року в захопленому містечку довелося перенести – його хочуть почати 1 жовтня. На той час росіяни обіцяють привезти шістьох вчителів.
Очима влади
На сьогоднішній день близько 200 тисяч дітей шкільного віку перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Про це повідомив міністр освіти і науки Сергій Шкарлет. Ще 800 тисяч школярів на даний момент знаходяться за кордоном, де можуть безперешкодно продовжувати вчитися за українською програмою дистанційно, або ходити в місцеві школи.
Решта дітей, що знаходяться на контрольованій частині території, можуть почати офлайн-навчання, але тільки в тому випадку, якщо навчальні установи обладнані укриттями, а викладацький склад знає і дотримується чіткого алгоритму дій при повітряній тривозі.
Перший день у школах має розпочатися саме з повторення цього алгоритму, сказав РБК-Україна Голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради Сергій Бабак.
Там, де неможливо відкрити школу і бути впевненим, що діти будуть у безпеці, навчання розпочнеться дистанційно. Якою б альтернативою воно не було, онлайн-формат, як каже Бабак, не буде такий ж ефективний, як живе спілкування з учителем в класі.
У захоплених містах і селах України дистанційний формат навчання зі зрозумілих причин ще складніший. Сьогодні в окупації перебувають близько 1300 освітніх установ. Бойовики разом з місцевими гауляйтерами намагаються зробити все, щоб змусити місцевих жителів працювати в школах і віддавати туди дітей.
Але не тільки відданість Україні змушує вчителів йти на ризик і відмовлятися від співпраці з росіянами. За співпрацю з окупантами в українському Кримінальному кодексі передбачена стаття за колабораціонізм. І, як стверджує Бабак, викладачі, які перебувають в окупації, попереджені про наслідки цієї статті.
“Ті, хто вийде на роботу і навчатиме дітей за російською програмою, будуть колаборантами. З наслідками. І, повірте, абсолютна більшість українських вчителів колаборантами ставати не хочуть”, – каже Бабак.
Тому, як стверджує нардеп, ще в перші тижні повномасштабного вторгнення влада розробила механізми, як уникнути співпраці з окупантами і продовжити роботу з дітьми за українською програмою.
Дізнатися докладніше про механізми роботи вчителів і те, які в самому Міністерстві освіти і науки бачать можливості для навчання в окупації, РБК-Україна не вдалося – на момент публікації матеріалу у відомстві не дали відповідь на запит видання.
Але, за словами нардепа, проблем з цим не має бути. Онлайн-платформи для навчання відкриті, а там, де є зв’язок, діти можуть продовжувати навчатися за українською програмою. У разі, якщо дитина все ж не має можливості отримати необхідні знання, в українських школах передбачений спеціальний коригувальний період. Після того, як ЗСУ звільнять українські міста і села від окупантів, діти зможуть наздогнати своїх одноліток і отримати необхідні для шкільної програми знання.
Звичайно, є ризик, що батьки, злякавшись тиску і погроз з боку росіян, все ж віддадуть дитину в школу, де їй намагатимуться максимально швидко прищепити ідеологію “руского міра”. В такому випадку, після звільнення боротьба буде вестися за кожного школяра.
“Ми жодної дитини не втратимо, жодної свідомості. Ми повернемо душу кожної дитини”, – додав Бабак.
З початку навчального року батьки, що знаходяться на захоплених росіянами землях, будуть самі для себе приймати рішення – вчити дитину вдома за українською програмою самостійно, на онлайн-платформах, або віддавати її у “школу окупантів”.
У будь-якому випадку, очевидно одне – поки частина території України окупована РФ, у багатьох містах діти не зможуть отримати якісну шкільну освіту. А це означає, що після перемоги українцям доведеться не тільки відновлювати країну, а й заповнювати прогалини в знаннях десятків тисяч дітей.
Чому українців закликають не віддавати дітей у школи на окупованих територіях
