Чи хочете ви, щоб так виглядало місто вашого дитинства? Якщо ні, то рішення “бігти” – це не правильне рішення
“Я бачила роздерті тіла бійців.
Я бачила пошматовані тіла тварин.
Я бачила зруйновані тіла міст.
Є чітка грань, коли ти розумієш, що людина ще жива. А іноді, лише глянувши на труп, ти усвідомлюєш, що дух залишив фізичну оболонку.
Самотні люди у місті – це останні ознаки його життя. Артерії – вулиці безнадійно порожні, і як у вмираючого, спадаються до тонких звивистих ниток, протоптаних через уламки та купи будівельного сміття.
Вони огинають почорнілі ділянки гангрени, які глибокими ямами від авіаційних бомб, щодня умертвляють плоть населеного пункту, що б’ється в агонії.
Будинки не просто з’їдені виразками від мін та снарядів, вони повністю зруйновані. Це не шрами, які зможуть затягтись. Це цілком знищені шматки організму.
Ось школа. Вона ще рік тому приймала своїх маленьких мешканців. Вони бігали її коридорами і радували своїм дзвінким сміхом суворий старовинний будинок. Але прийшли рускіє, і тепер одне його крило лежить у руїнах, над яким майорить синьо-жовтий прапор.
Ця школа як мученик, який прийняв смерть за свою віру, мову, спрагу свободи і прагнення справедливості.
В одному із її класів на дошці написано “24 лютого. Класна робота”. Як дата смерті на надгробку. Дата, яка стала для кожного жителя України рубіконом. Дата, коли кожен із нас прийняв рішення: бігти чи боротися.
Але ці будівлі, міста, ліси та річки не мали такого вибору. Вони лише можуть вмирати, намагаючись захистити тих, хто десятиліттями піклувався та оберігав їх.
Захопити, щоб знищити, або знищити, щоб захопити. І в тому, і в іншому випадку все живе помре. Маріуполь, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Авдіївка, Вугледар, Мар’їнка… Вам, напевно, знайомі ці назви.
Ви бачили фотографії та відео мертвих вулиць і куп каміння, що навіть обрисами не нагадують будівлі.
- Чи хочете ви, щоб так виглядало місто вашого дитинства?
- Чи хочете ви, щоб тінисті вулички, які ведуть до дідової хати, залишилися лише у вашій пам’яті?
- Чи хочете ви, щоб все, що було вам дорого, перетворилося на прах, який ворог прийшов осквернити?
Якщо ні, то рішення “бігти” це не правильне рішення. Боріться прямо зараз, інакше потім буде надто пізно”
Фото знищеної Авдіївки
Авдіївка сьогодні: Ця школа як мученик, який прийняв смерть за свою віру, мову, спрагу свободи і прагнення справедливості
Авдіївка сьогодні: самотні люди у місті – це останні ознаки його життя
Ще новини України: «А поруч з горою трупів купа ганчір’я: пледик із зайцями, рожева ковдра» – моторошні спогади маріупольців
