Підготовка до Великодня починається за тиждень, який називається Страсним. Його ще величають Чистим, Білим, Жильним або Вербним. У цьому році він починається 29 квітня і завершується 4 травня. Розбираємо Страсний тиждень по днях: що не можна робити, а що навпаки треба, як готуватися до Великодня і як це робили наші предки.
Тиждень перед Великоднем – найскорботніший час християнського календаря. У ці дні після Великого посту віряни молитовно переживають останні моменти земного життя Ісуса Христа. Страшні події, які відбувалися у ці дні названі Страстями Господніми. Звідси й походить назва – Страсний тиждень.
Страсний тиждень – це особливий тиждень церковного року, частина Великого посту, яка настає після Чотиридесятниці.
У цей тиждень здавна люди особливо суворо дотримувалися посту, а у деякі дні навіть повністю утримувалися від їжі.
У народі цей тиждень ще називали Чистим, Білим, Жильним або Вербним.
Страсний тиждень по днях
Понеділок, вівторок, середа
Перші три дні Страсного тижня схожі за народними звичаями.
У давнину у ці дні люди робили всіляку “чорну” роботу: прибирали в хатах, господарських будівлях, в стайні, в коморі, прали та поралися в городі. Саме тому Страсний тиждень і звали Чистим – бо люди в цей час мали очиститися не лише духовно, а й прибрати, відчистити все навколо себе.
Оскільки все це вимагало дуже багато часу і зусиль, то роботу розділяли на декілька днів. Вважалося, що до четверга треба завершити очищення простору навколо себе, а вже від четверга – більше піклуватися про душу і не робити тяжкої роботи.
На Гуцульщині у ці дні також існував обряд, який зветься “гріти діда”. Господарі вимітали сміття з подвір’я, з хати і розводили у господі багаття, в якому все це спалювали. Люди вірили, що цей вогонь зігріває душі померлих предків, яких називали просто – діди. Звідси і назва “гріти діда”.
Господині пекли печиво, яке звалося “кукуци”. Діти чекали вечора, ходили від хати до хати й кричали “грійте діда!”, а господарі відповідали “гріємо!” і виносили їм кукуцики та інші ласощі в пам’ять про померлі душі роду.
У понеділок зазвичай господиня вимивала все в хаті, у вівторок “усе, що тільки було в хаті, до останньої ганчірки, мусіло бути попране, висушене і покачане (тобто, попрасоване)”, а в середу завершували все, що не встигли зробити у попередні дні та вже готували святкову одіж та рушники.
Чистий четвер
Головні події Страсного тижня починаються від четверга. У цей день в храмах згадують та описують події Тайної вечері.
Православні християни під час служби Страстей Господніх стоять із запаленими свічками і після служби цей вогонь несуть додому, намагаючись не загасити по дорозі.
Уже вдома запалюють лампаду цим вогником, а хтось малює цим вогнем ще хрести на дверях.
У четвер господині починали готувати головні атрибути до Великодня: ритуальний хліб, фарбовані або розписані яйця, великодній кошик зі стравами для посвячення їх у церкві.
За повір’ям паску треба випікати в четвер, бо робити це в п’ятницю вважається великим гріхом. Кажуть, що якщо випікати паску у п`ятницю, то вона не вдасться, а це негативно вплине на майбутнє всієї родини: протягом року у родині будуть негаразди, ймовірно, помруть родичі.
Традиційно хліб-паску готують із найкращого борошна, додаючи до нього родзинки, ваніль і корицю, вбивають зо два десятки яєць, аби тісто мало жовтий колір. Під час приготування тіста для паски та в момент випікання суворо заборонялося ходити повз піч, стукати, грюкати дверима, розмовляти, бо найменший протяг може завадити тісту добре піднятися. Також вірили, що жінка має лишатись у хаті сама та говорити різні замовляння на кшталт: «Іди, Сатано, з хати, бо буду паску саджати» та обов’язково перехрестити паску.
Дуже хорошою прикметою вважають, якщо паска вийде високою та добре випечеться. Це символізує щастя й добробут для всієї родини.
Коли паска випечеться, беруться її прикрашати. Зверху оздоблюють спіралями — символом сонця — квітками, фігурками пташок із тіста. Заведено робити від п’яти до десяти пасок, аби згодом пригощати всіх родичів та близьких, вітаючи їх із Великоднем.
Ще однією особливою традицією було розфарбовування яєць. З давніх-давен розфарбовані яйця вважались символом відродження життя, природи й сонця. Раніше їх розфарбовували за допомогою природних матеріалів: кори та плодів дерев, трав і квітів. Кожен вид прикрашання яєць мав свою назву.
Так, крашанками називають пасхальні яйця, пофарбовані у цибулинні. Дряпанками — ті, що були розфарбовані за допомогою голки, а писанками — яйця, декоровані стародавніми знаками за допомогою воску і барвників. Для розфарбовування останніх використовували спеціальний пристрій — писачку. Техніки писанкарства зазвичай відрізнялись у залежності від регіону України.
Велика п’ятниця: найскорботніший день Страсного тижня
У Велику п’ятницю в церкві не здійснюється літургія. Від ранку у храмах читають Великі часи. Це особливе богослужіння, яке здійснюється лише тричі на рік – в надвечір’я Різдва, у Богоявлення та у Велику п’ятницю перед Пасхою.
У Страсну п’ятницю церква відтворює чин похорону Ісуса Христа. Приблизно по обіді звершується вечірня служба і в центрі храму покладається Плащаниця – велике полотно із зображенням Ісуса в гробі. Вона символізує той плащ, саван, в який загортали тіло мертвого Христа.
З цього часу віряни намагаються знайти час і прийти до Плащаниці, доки її ще не внесли у вівтар; поклонитися і поцілувати її на знак пошани, вдячності та скорботи.
У наших предків п’ятниця Страсного тижня ділилася на дві частини – до Плащаниці і після.
День проходив у тиші: в церкві не били дзвони, в хаті говорили тихо, не можна було лаятися чи докоряти комусь. Важка робота була зроблена ще до четверга. Господар порав худобу, міг робити якусь дрібну роботу в саду чи на пасіці, господиня пекла ковбаси та м’ясо.
До Плащаниці ніхто, крім малих дітей, не їв. Коли приходили зі служби – їли щось незначне і продовжували хатню роботу.
Велика субота і початок свята
Страсна субота по-іншому звалася Великою або Тихою. У візантійській традицій цей день – єдина пісна субота в році. Апостольські правила забороняють постувати в неділю і суботу за винятком Великої суботи. Давні християни в цей день повністю утримувалися від їжі.
У церкві служать Літургію Великої суботи. За уставом це мало б відбуватися ввечері, однак часто для зручності громади, богослужіння переносять на ранок.
Служба Великої суботи вже сповнена більше надією, ніж скорботою.
Якщо ж говорити про побут давніх українців, то в цей день вони збирали великодні кошики і готували все необхідне до свята.
Наповнення великоднього кошика практично не змінилося за багато віків: паска, крашанки, писанки, ковбаса, сало, шинка, хрін, сіль, масло, сир. Зустрічала спогади, що на Великдень святили ще й печене порося.
Хоча слід зазначити, що вміст кошика залежить від регіону України та має свої особливості. Незмінним атрибутом у всіх залишається лише паска. Крім пасок у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині освячували воду, в якій варили яйця: за повір’ям, якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах також освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися і бути гарним.
У давні часи наші предки часто паску, яку несли на освячення, виготовляли величезною. Наприклад, вона могла бути замішеною на 10 кілограм борошна.
Бувало хотіли освятити всі паски, які спекли, і везли це все добро до церкви на підводі.
Зверху кошик накривають рушником.
Рушник, яким накривали кошик в церкві теж ставав оберегом від грому, граду, відьом і нечистої сили.
Також в давнину у Велику суботу звершували хрещення дорослих людей. Це не робили будь-коли, до хрещення слід було ретельно готуватися, навчатися і звершувалося воно лише у цей день в році.
Ще один красивий звичай – палити у Великодню ніч велике багаття, яке звалося одеяніє. У Велику суботу парубки, чоловіки зносили на пагорб біля церкви чи якесь інше видне місце від кожного двору в селі по поліну, збиралі старі хрести з кладовища, які прогнили чи які замінили на нові. Якщо якийсь двір (здебільшого, де жили іновірці) не давав нічого до багаття, могли вкрасти стару бочку чи дерев’яний реманент. Вогнище розпалювали як тільки лунало перше “Христос Воскрес!” і палати воно мало всю ніч. Цей звичай існував ще в дохристиянські часи, однак з Великоднем він набув нового значення і став символом очищення та торжества світла над темрявою.
Що не можна робити у Страсний тиждень
Церква не накладала і не накладає рекомендацій щодо мирського життя парафіян, тож всі заборони, які були, носять скоріше ритуальний характер і пов’язані з віруваннями, які передавалися від предків. Зокрема, такі.
- На Страсному тижні не можна нічого позичати з хати.
- В Чистий четвер вже не можна працювати в землі “щоб душу не присипати”.
- У Велику п’ятницю не можна було дивитися в дзеркало, а також злословити, сваритися і дорікати комусь.
- У Великодню ніч дорослим не можна спати і має світитися світло у хаті.
Читайте також: Чому Великдень у католиків не співпадає з православним і чим вони відрізняються
