Чи буде в Україні повноцінне донорство крові для тварин
Для багатьох українців домашні улюбленці – це більше, ніж просто тварини. Ця ідея є надзвичайно важливою, адже вона може врятувати чимало життів чотирилапих. Раніше власники тварин часто шукали донорів самостійно, оскільки в більшості міст України такі процедури були невідомі або недоступні. Зазвичай це відбувалося через знайомства та запити у спільнотах і, на жаль, цей процес займав багато часу.
Як працює алгоритм донорства
Люди не можуть бути донорами тварин. Коти можуть бути донорами тільки для котів, а собаки – тільки для собак (у рідкісних і серйозних випадках собача кров може бути перелита котам) .
Особливими вимогами є:
- повна вакцинація;
- відсутність хронічних захворювань;
- вага від 25 кг і вік від двох до семи років — для собак;
- вага від 4,5 кг і вік від двох до шести років — для котів.
Донорство — це нескладна процедура і передбачає прості кроки. Спочатку треба заповнити анкету, розповісти про себе і свою тварину; вказати, шукаєте донора чи готові ним стати? Щойно з’явиться потреба в крові або знайдеться донор для вашої тварини — вам прийде сповіщення. Якщо ваша тварина готова дати лапу допомоги, вам треба підтвердити це й отримати контакт друга, якому ви потрібні. Після цього залишиться відвідати клініку і провести всі процедури.
Раніше в Україні було лише кілька місцевих банків крові. Зараз існує глобальна ініціатива, тож навіть невеликі міста можуть долучитися до неї.
Донорство крові тварин – це гуманна ініціатива чи експлуатація?
Платформа вже має 164 донорів із 47 міст України, а з 1 вересня почали приймати заявки від тих, хто шукає донорів. Сама процедура є безкоштовною. Проте деякі місцеві банки крові пропонують фінансову винагороду за донорство.
Сама ідея дуже важлива, адже вона може врятувати багато життів. Однак деякі власники вважають цей метод негуманним, оскільки тварини не можуть відповісти, чи хочуть вони бути донорами, чи ні.
“Згідно із законодавством, тварини — це річ. Тобто вони є не суб’єктами, а лише об’єктами права. Їх можна продавати, дарувати, купувати тощо. Тому у тварини ніхто ніколи не питає — хоче вона бути власністю того чи іншого власника, чи не хоче. Питання дійсно етичне, але до тварин воно, на жаль, поки що не працює”, — каже зооюристка.
За словами фахівчині, законів чи нормативів, які регулюють донорство тварин в Україні, нема. Є лише закон про захист тварин від жорстокого поводження. І там прописані основні положення, які захищають тварин, але про донорство там не йдеться.
“Тому я дивлюся на цю ситуацію ще й з особистої точки зору, як зоозахисниця. Наприклад, я вважаю, що така процедура має бути лише безоплатною. Адже люди почнуть використовувати тварин для наживи, експлуатації та зароблянні грошей. У разі якщо така процедура безоплатна, то вона буде проводитися виключно у разі порятунку тварин”, — підкреслює Марина Суркова.
Отже, суть цієї політики полягає в тому, що процедури донорства дуже потрібні. А фінансові стимули допомагають зробити пошук донорів більш ефективним. Однак це дуже залежить від моральних цінностей, які сповідують як власники клінік, так і власники тварин.
Раніше ми писали: Окупанти з’їли екзотичних тварин з місцевого зоопарку – як виглядає Ямпіль через 10 місяців після деокупації
