10 психічних захворювань, що маскуються під звичайні риси характеру

Видатні американські психотерапевти Аарон Бек і Артур Фрімен в книзі «Когнітивна психотерапія розладів особистості» (Cognitive Therapy of Personality Disorders) розкрили секрети людського темпераменту.

Риси характеру, які можуть принести своїм власникам чимало проблем, якщо не тримати їх під контролем.

1. Халатність

У цю категорію сміливо можна записувати всіх, хто прагне більше відпочивати і менше працювати. Зрозуміло, це звичайне людське бажання, проте деякі з нас частенько перегинають палицю.

Наприклад, якщо співробітник компанії за рік оформив кілька лікарняних, взяв кілька відпусток і незліченну кількість відгулів, а при цьому примудрявся ще й спізнюватися, психолог б поставив йому антисоціальний розлад особистості. Правда, для цього потрібно, щоб спостерігалися ще і такі симптоми:

• часта брехня, яка нічим не мотивована;
• прагнення жити за чужий рахунок;
• часте звільнення з роботи без подальших планів з працевлаштування, тобто «відхід у нікуди»;
• розтрата грошей не за призначенням (збирався купити продукти, а придбав нову гру для приставки).

Боротися з антисоціальністю допоможе тайм-менеджмент і нагороди. Досить розписати, який бонус можна собі зробити за те чи інше досягнення (наприклад, кілька днів прожити за складеним планом), і дотримуватися розкладу хоча б протягом місяця, щоб встигла виробитися звичка.

Ще при таких порушеннях психологи рекомендують вправу «Огляд виборів»: письмово ставиться проблема, визначаються можливі виходи з неї і переваги / недоліки кожного. Це допоможе приймати рішення раціонально.

2. Сором’язливість

Сором’язливість, що заохочується, з часом може перерости в тотальне відчуження і небажання встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. Люди, які перебувають на межі психічного розладу, перестають відчувати сильні емоції і намагаються обмежити себе в будь-яких контактах, а тому часто вибирають віддалену роботу або іншу діяльність, яка ніяк не пов’язана з комунікацією.

Гіпертрофована інтроверсія призводить до шизоїдного розладу особистості, який має такі ознаки:

• байдужість до критики і похвали;
• відсутність близьких друзів або наявність тільки одного друга;
• схильність часто і нереалістично мріяти;
• надмірна чутливість, яку неможливо або страшно висловити оточуючим.

Запобігти розвитку хвороби можна різними способами. Один з найбільш дієвих – діяльність в групі. Підійде будь-який гурток: малювання, вивчення іноземної мови, йога або пілатес.

Для боротьби з прогресуючою мізантропією варто скористатися простим лайфхаком: замість фрази «я не люблю людей» говорити «мені не подобається ця річ» (риса характеру, одяг, зовнішність, звичка чи щось інше). Такий підхід дозволить сформувати нову установку: в людях крім поганого є і щось хороше.

3. Прокрастинація

У цю категорію потрапляють бунтарі, які не бажають підкорятися правилам в суспільстві. Виражається все в відкладанні необхідних дій на невідомо коли. Запущена прокрастинація цілком може привести до пасивно-агресивного розладу особистості, яке часто тягне за собою хронічну депресію.

Трохи бунтарства в школі чи університеті – явище цілком закономірне, і в ньому шукати витоки хвороби не треба. Про те, що прокрастинація переходить в нову фазу розвитку, можуть говорити такі симптоми:

дратівливість у відповідь на прохання зробити щось не особливо приємне, але звичайне для більшості людей (наприклад, вимити посуд, прибрати за кішкою або винести сміття);

дуже повільний темп роботи і погана її якість;

образа на корисні поради оточуючих про те, як зробити роботу швидше і краще;

необгрунтована злісна критика людей, які наділені владою.

Складність профілактики полягає в тому, що людина зазвичай вважає, що вона ні в чому не винна. Тут відмінно підійде вже описана нами вправа «Огляд виборів». Ще рекомендується соціальна гра, в якій потрібно ставити себе на місце інших людей, щоб зрозуміти їхні почуття.

Така терапія зупинить прогрес прокрастинації і зробить людину більш чуйною по відношенню до оточуючих.

4. Імпульсивність і запальність

Людина, яка не намагається взяти під контроль гнів, ризикує заробити граничний розлад особистості. Один з типових проявів наближення хвороби – різка і нічим не мотивована зміна думок на радикально протилежні. Скажімо, сьогодні ви вважаєте, що смажена яєчня жахливо впливає на ваш шлунок, і ненавидите її, а післязавтра із захватом готуєте її на сніданок.

Звичайно, просто імпульсивність нічим не загрожує. Хоча задуматися варто, якщо ви виявили укупі зі запальністю ще і такі симптоми:

• непостійні дружні і романтичні зв’язку;
• часті бездумні витрати грошей (зібралися за кавоваркою, а купили другий телевізор);
• необережне, на межі аварій водіння;
• зміна настрою без видимих ​​причин і відчуття хронічної нудьги.

Відмінна профілактика – курси управління гнівом і різні тренінги по самоідентифікації. Корисним буде самоконтроль із заохоченням.

Наприклад, якщо ви зібралися за ​​кавоваркою, купите саме її (НЕ прихопивши з собою при цьому півмагазину), а в нагороду придбайте річ, про яку давно мріяли.

5. Самобичування

Людей, схильних до самобичування, спокійно можна назвати страусами: при кожному зручному випадку вони ховають голову в пісок, намагаючись сховатися від проблем. У психології це називається уникаючим розладом особистості. У запущених випадках з’являються панічні атаки, депресія і порушення сну.

Самокритика в малих дозах корисна, тому що штовхає нас на розвиток, а ось у великих відверто небезпечна для психічного стану. Тривогу бити можна, якщо спостерігається наступне:

• сильна і миттєва образа на критику або несхвалення;
• уникнення нових контактів, що доходить до абсурду (наприклад, відмова від підвищення, якщо воно вимагає спілкування з новими людьми);
• перебільшення потенційних труднощів, фізичних небезпек або ризику звичайних дій;
• стримування себе в спілкуванні з людьми через страх сказати що-небудь не те.

Дієва вправа в цьому випадку – спростування неправдивих пророцтв. Потрібно записати свої припущення з приводу якої-небудь дії, яку необхідно зробити.

Згодом, коли будуть виникати сумніви і негативні передчуття, досить лише відкрити блокнот із записами, щоб переконатися: нічого страшного не трапиться.

6. Недовірливість

Кожен з нас трошки параноїк, і це нормально. Але деякі люди в своїх підозрах переходять усі мислимі межі: зламують сторінки в соцмережах, прослуховують телефонні розмови і навіть наймають приватного детектива.

Людина, яку сумніву штовхають на такі відчайдушні дії, можливо, страждає параноїчним розладом особистості. Це порушення супроводжується такими ознаками:

• необгрунтована недовіра партнеру;
• пошук прихованих смислів в звичайних діях людей (наприклад, сусід навмисне грюкає дверима, щоб вам досадити);
• тенденція вважати всіх, крім себе, винними;
• відсутність почуття гумору, нездатність бачити смішне в побутових ситуаціях.

Відмінний спосіб боротися з хронічною недовірою – завести список знайомих людей і ставити плюсики навпроти їхнього імені кожного разу, коли вони в чомусь виправдовують очікування (наприклад, ви боялися, що хлопець на корпоративі забуде про ваше існування, а він приділяв вам уваги весь вечір ). Коли наступного разу виникне якась підозра, досить буде глянути на кількість плюсиків, і недовіра зникне.

7. Услужливість

Залежність від близьких – помітна ознака всіх ссавців і, звичайно ж, людини. Покладатися на інших цілком нормально, а ось надмірна прихильність визначається в медицині як залежний розлад особистості.

Межею, за якою криється дане порушення психіки, вважається складність або неможливість приймати рішення без схвалення авторитетної людини. Крім того, захворювання супроводжують такі симптоми:

• згода з оточуючими, навіть якщо вони не праві;
• відчуття дискомфорту в самоті і прагнення зробити що завгодно, аби тільки не бути самотнім
• вчинення неприємних або принизливих дій з метою сподобатися;
• безпідставні нав’язливі думки, що всі люди навколо – зрадники.

Найкращий спосіб боротьби – зібрати докази своєї компетентності, наприклад: «я добре воджу машину», «я підготував відмінний звіт на роботі» і т. д. Кожного разу, коли з’являється бажання попросити схвалення у когось, потрібно подивитися на список – це додасть впевненості.

8. Емоційність

Зайва емоційність і чутливість можуть бути симптомом гистрионного розладу особистості, яке в світі називається просто істерією. Прагнення привернути до себе увагу природно для людини, поки не переходить в спалах гніву і напади.

Відмінна риса – дуже емоційна мова і одночасно відсутність в ній деталей. Наприклад, на питання «А як виглядає ваша мама?» Відповідь буде приблизно такою: «Вона була дуже гарною».

Інші ознаки розладу:

• постійний пошук підтримки, схвалення і похвали авторитетної людини;
• неможливість зосередитися на одній справі протягом довгого часу;
• поверхневі емоції, що швидко змінюють одна одну;
• нетерпимість до прокрастинації при постійному бажанні щось робити.

Один з відмінних способів протистояти істерії – робота за таймером. Необхідно поставити таймер на півгодини або годину і весь цей час займатися тільки однією справою. При уявній легкості вправи виконати її буде не так просто: надто емоційним людям дуже важко всидіти на місці.

А ще їм важко ставити цілі, тому що мріють вони зазвичай про щось прекрасне, але невизначене, тому чудовим рішенням буде ставити конкретні цілі: досягти підвищення через 2 місяці, навчитися готувати різотто до Нового року і т. д.

9. Перфекціонізм

Відчайдушний перфекціонізм – прямий шлях до обсесивно-компульсивного розладу особистості. Розвиток захворювання зазвичай пов’язаний з тим, що суспільство цінує такі якості, як увага до деталей, самодисципліна, емоційний контроль, надійність, підкреслена ввічливість, і люди сильно захоплюються цим.

Тоді ці чудові властивості обертаються справжньою катастрофою: емоційним блокуванням, догматичністю, психологічноб негнучкістю.

Тривожитися перфекціоністам варто, коли вони виявляють такі тенденції:

• небажання витрачати час на себе через острах стати непродуктивним;
• відмова викидати непотрібні речі з думкою «для чого-небудь стане в нагоді»;
• патологічний страх припуститися помилки;
• прагнення робити роботу за інших через думки, що ніхто більше не зможе зробити її так само якісно.

Перфекціоністам важко всидіти на місці, тому що їх істота вимагає негайної діяльності, а тому психологи рекомендують побутову медитацію. Підійдуть будь-які форми – від масажу до прослуховування музики з закритими очима. Щоб закріпити успіх, корисно записувати, скільки справ було зроблено в дні без релаксації і в дні, коли вона була. Це переконає перфекціоніста, що відпочинок продуктивності не перешкода.

10. Завищена самооцінка

Завищена самооцінка набагато краща за самобичування, хоча і тут є свої межі. Відчувши приємність усвідомлення себе як розумної, красивої і взагалі найкращої людини, недовго впасти і в даний нарцистичний розлад особистості. А звідти рукою подати до депресій, почуття неповноцінності та інших «принад», якими страждають люди, які вважають себе наполеонами:

• прихований або явний гнів у відповідь на будь-яку критику;
• використання людей для досягнення власних цілей;
• очікування особливого ставлення до себе (наприклад, в черзі таку людину всі повинні пропускати, а чому – він і сам не знає);
• сильна заздрість і постійні мрії про немислиме багатство.

Головна проблема нарциса – невідповідність очікувань і реальності, а звідси і побічні: відчуття нікчемності, часта зміна настроїв, страх потрапити в незручне становище. Одна із вправ по боротьбі з розладом – знизити планку бажань до реально досяжної. Скажімо, замість покупки шикарного авто можна придбати туфлі в найближчому магазині взуття.

Передає НСН з посиланням на джерело