17 липня 2019 р. на засіданні Міжнародного комітету з питань надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я ВООЗ визнала спалах вірусу Ебола в Демократичній Республіці Конго ситуацією міжнародного масштабу.
У своїй заяві Комітет визнає можливе підвищення рівня національних та регіональних ризиків, а отже і необхідність у посиленні та координованості заходів для управління ними.
Що це означає для України?
У заяві Комітету зазначено, що зафіксований випадок хвороби у Гомі (місто на кордоні з Руандою, Демократична Республіка Конго) свідчить про високий ризик поширення вірусу для прикордонних країн. Україна не має спільних кордонів із Конго, а отже не є потенційною країною ризику розповсюдження вірусу Ебола.
За рекомендаціями Комітету, жодна країна не повинна закривати свої кордони або обмежувати подорожі й торгівлю. Такі заходи, як правило, застосовуються через побоювання та не мають наукового обґрунтування. Вони зумовлюють переміщення людей і товарів через неофіційні кордони, без належного моніторингу, і таким чином збільшують шанси на поширення захворювання. Найбільш критичним є те, що ці обмеження можуть поставити під загрозу місцеву економіку та негативно вплинути на заходи реагування з погляду безпеки та логістики.
Національні органи влади повинні співпрацювати з авіакомпаніями та іншими видами транспорту і туризму для забезпечення того, щоб вони не порушували рекомендації ВООЗ щодо міжнародних перевезень.
Хоча Україна і не є потенційною країною ризику завезення вірусу Ебола, у травні 2019 р. фахівці ЦГЗ спільно зі співробітниками Лабораторного центру повітряного транспорту, аеропорту «Київ» (Жуляни), прикордонниками та митниками організували командно-штабні навчання з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної із завезенням особливо небезпечного захворювання, серед населення (хвороби, що має або може мати міжнародне значення).
Нагадаємо, хвороба, спричинена вірусом Ебола, – гостре інфекційне захворювання із вираженим геморагічним синдромом у тяжкій формі, що часто має летальні наслідки. Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами під час близького і тривалого контакту з хворими (наприклад, догляду) через потрапляння рідин з організму хворого на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки. Вірус передається людям від диких тварин (мавпи, кажани, антилопи тощо) і поширюється серед людей – від людини до людини.