Як повідомлялося раніше, в Україні планують запровадити так званий «економічний паспорт українця» – рахунок, на який держава буде перераховувати кошти кожному громадянину. Що це за схема, і чи справді у майбутньому українці зможуть отримувати реальні гроші? Думку з цього приводу висловив Олександр Терещенко, юрист ЮК SLS Group.
Про тонкощі і перспективи програми НСН дізнався з матеріалу на сайті mind.ua.
Отже, Конституція України стверджує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є власністю українського народу.
16 січня 2020 року до Верховної Ради було внесено проєкт Закону України «Про економічний паспорт українця». Навіщо він потрібен та що варто знати, розповів Олександр Терещенко.
Що таке економічний паспорт українця та для чого він потрібен?
Економічний паспорт українця – рахунок, що буде створюватися для кожного українця, народженого після 1 січня 2021 року, на який він буде отримувати належну йому частку від багатств країни. Кошти, а саме 1% від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України, акумулюватиме спеціально створений фонд – «Фонд майбутнього». А в подальшому, після досягнення «молоддю майбутнього» повноліття, перераховувати їх на особисті рахунки.
Судячи з тексту законопроєкту та пояснювальної записки, ця ініціатива є спробою підвищити рівень життя громадян України, уповільнення відтоку українців за кордон, забезпечення фінансової стабільності держави, удосконалення системи соціальних гарантій. Щоправда, автори не уточнюють, як механізм, котрий почне функціонувати майже через два десятки років, допоможе врятувати Україну сьогодні.
«Фонд майбутнього» – неспроможна піраміда
«Фонд майбутнього» має стати фінансовою установою, підконтрольною Кабінету Міністрів України, що буде здійснювати управління зібраними коштами. Щоправда, повноваження фонду, відповідно до проєкту закону, свідчать про те, що управляти коштами він зможе виключно шляхом перерахування коштів на рахунки «громадян-власників» економічного паспорта українця, що досягли повноліття. Про жодне ефективне використання коштів з їх інвестування у низько-ризикові фінансові активи з метою їх примноження або хоча б нівелювання інфляційного впливу мова не йде, що відкидає значну тінь на необхідність існування такого фонду взагалі.
Другий пласт питань, що виникають стосовно діяльності фонду, є його підконтрольність Кабміну. В Україні уряди не мають звички затримуватись на своїх місцях надовго, а тим більше прогнозувати свою діяльність на десятиліття вперед. Зазвичай уряд намагається показувати результати сьогодні, щоб не втратити крісла завтра. Тому така підконтрольність несе певні економічні та корупційні ризики для повноти фонду. Очевидною є необхідність забезпечення гарантій незалежного функціонування установи, що відповідатиме за фінансове благополуччя майбутніх поколінь.
Скільки і коли «молодь майбутнього» отримає за економічним паспортом?
Як вже раніше згадувалось, планується, що «Фонд майбутнього» буде накопичувати 1% від реалізації корисних копалин, видобутих на території України, щороку. Проблемним за такого формулювання є базове поняття, на якому побудовано всю фінансову частину проєкту – «вартість реалізації корисних копалин». На сьогодні, українські надрокористувачі сплачують рентну плату, розмір якої змінюється залежно від виду корисної копалини. Обов’язок же зі сплати ренти пов’язаний не з фактом «реалізації», а безпосередньо з видобутком.
Тобто у випадку прийняття законопроєкту «Про економічний паспорт» державі доведеться впроваджувати де-факто новий податок зі ставкою 1% від вартості реалізованих корисних копалин. За загальною логікою податкового кодексу, тягар зі сплати податків впаде на кінцевих споживачів. Враховуючи те, що Україна не належить до категорії світових експортерів тієї ж нафти та газу, а використовує добуті ресурси на внутрішньому ринку, цими кінцевими споживачами будуть не іноземці, що вивозять багатства країни, а батьки дітей, яким через 18 років держава видасть гроші. Фактично буде відбуватись переливання коштів з одного відра в інше, та і навряд чи хтось захоче платити додатковий податок, вигоду від якого отримують, у прямому сенсі цього слова, «його діти та онуки».
Але відійдемо від лірики. То все ж, скільки? Ігноруючи тенденцію до скорочення народжуваності, візьмемо за основу 2018 рік, коли в Україні народилось близько 336 000 немовлят. Аналогічно, дещо відступивши від букви законопроєкту з його не визначеною «вартістю реалізації», як основний фінансовий показник візьмемо доходи до Держбюджету від рентних платежів за користування надрами, що у 2018 році складали близько 44 млрд грн. Провівши прості розрахунки, отримаємо близько 1300 грн щороку на кожну народжену дитину, якби закон запрацював ще у 2018 році (звісно, з поправками на відміну фінансову базу). Якщо додати той факт, що за останні 18 років інфляція в Україні складала близько 750%, то кошти, отримані у 2021 році, навряд чи будуть хоч щось вартувати у 2039-му.
І головне – не варто забувати про податки!
Найцікавішим є те, що кошти, отримані «молоддю майбутнього» від фонду, за проєктом закону, будуть вважатись безповоротною фінансовою допомогою. А вона, як нам відомо, оподатковується за ставкою 18%. Очевидним є факт подвійного оподаткування, який йде врозріз з базовими принципами оподаткування.
З приємних новин для «бенефіціарів фонду», як їх називають у проєкті, є те, що отримані кошти можна буде використати на будь що, чого їх душа забажає. Якщо, звісно, на той час цих коштів вистачить хоч на щось.
Оцінюючи законопроєкт у цілому, можна поставити «тверду п’ятірку» за ідею і «двійку з мінусом» за реалізацію. Проєкт закону «Про економічний паспорт українця», ймовірніше за все, буде добровільно відкликаний або примусово відправлений на доопрацювання. Можна впевнено стверджувати, що в тому вигляді, в якому він представлений на розгляд Верховної Ради сьогодні, він є нежиттєздатним і породжує більше проблем, ніж вирішує.
