Український лікар в Італії: «Страх скував країну і зрівняв всіх»

До складу української делегації увійшов і Гліб Бєлгов. Про це НСН повідомляє з посиланням на його пост у Фейсбуці. Лікар поділився враженнями, які отримав, перебуваючи в Італії.

Він написав:

«Перебуваючи в епіцентрі захворювання, інакше сприймаєш світ. Майже живий лічільник статистики смертей каже не про когось десь – а про сусідній будинок, сусідню квартиру, сусіднє ліжко в палаті. Цифри на цьому лічільнику рухаються зі швидкістю хвилиної стрілки годинника. Смерть прокралась на кожну вулицю. В лікарні її бачиш просто скрізь навколо.

За п’ять годин шляху з одного узбережжя на інше я не побачив жодної людини на вулицях. Інколи зустрічалися поодинокі машини, але найчастіше на багато кілометрів навколо не було жодної.

Це дуже контрастує з київськими карантинними корками на дорогах

Тут страх сковав країну. Враження, що в одну мить люди просто зникли, лишивши свої поля, трактори, будинки. Нескіченні гори, оливкові плантації та виноградники, які закінчуються десь глибоко в морі, опинилися порожні. Лише невелички згайки баранців пасуться на схилах, так, наче люди просто забули взяти їх з собою.

Боляче бачити її такою, цю надзвичайно веселу та гостинну країну.

Але темпи розповсюдження хвороби змушують людей дотримуватися правил. Існує всього три причини за яких можна вийти не вулицю – якщо необхідно піти на роботу, а працює всього декілька установ (екстрені служби, магазини, банки але без доступу відвідувачів, аптеки), сходити в магазин і вигуляти собаку.

Дотримання правил контролюється поліцією. За порушення штраф від 300 Євро до 3000 Євро. Якщо на вулиці зупинять того, хто хворий на коронавірус, йому загрожує ув’язнення. Коли я іду в лікарню то бачу поодиноких людей, які побачивши зустрічну людину ховаються в провулках і з’являєються лише тоді, коли я зникаю з поля зору.

Відношення до дотримання засобів безпеки залежить від кожного італійця. В будь-яких місцях обслуговування (аптеки, магазини, готелі) лише одна людина може перебувати біля стійки обслуговування.

Забути про те, що відбувається навколо, не дають сирени швидкої допомоги, які розрізають міську тишу повітря. Вони носяться містом та звозять пацієнтів в лікарню. Чергова сирена машини швидкої допомоги означає, що в лікарню везуть ще одного інфікованого хворого і майже відчутно, як в середині кожного будинку завмирають серця його мешканців, а через деякий час з’являється чергова цифра в статистичних даних.

Ця ситуація обнулила всі наші видумані стилі життя, змушуючи озирнутися навколо. В сусідніх квартирах та будинках сидять такі самі люди, і вірусу байдуже який у кожного розмір гаманця. Всіх забере одна і та сама швидка і привезе в ту саму лікарню, яка однаково не готова до прийому продавця з магазину чи власника компанії, на першому поверсі будинку якого стоїть мерседес s-классу.

Тут це відчувається вже. В Україні ще не всі це зрозуміли. Ще немає цього відчуття спільної країни, яку одні тривалий час будували, а інші в той же самий час обкрадали. А тепер всі опинилися поруч один з одним і високі паркани будинків не захищають від госпіталізації в одну і ту саму Олександрівську лікарню.

Різниця у відношенні до карантину між європейськими країнами і нами-  це квінтесенція різниці між ними і нами у всьому.

Поки одні дотримуються правил інші думають, що до них це не відноситься. І це не питання строгості законів. Це питання строгості самосвідомості.

Кожне порушення карантину одними – це небезпека для будь кого іншого.

Так само і кожна корупція – це крадіжка демократії у всіх, а кожна маленька таємниця на державному рівні, це брехня всім і в тому числі собі.

Виявилося, що брехня про стан медицини вилазить правдою так само як в 2014-му брехня про стан армії вилізла назовні. Вся радянська система, побудована на брехні, ламається і рветься на шматки зараз, бо спільна проблема настільки спільна, що ті, хто брехав про працюючу систему медицини, тепер так само шукають ШВЛ, оскільки він може знадобитися не комусь уявному, а самому собі. А медики за 4000-8000 грн зарплати будуть лікувати однаково всіх, не зважаючи на посади. Не вистачає всього. Від ШВЛ до інтубаційних трубок.

І нарешті стало зрозуміло, що суспільна відповідальність – це не щось ефімерне. Це сукупність відповідальностей кожного. Захворіють всі абсолютно однаково.

Страх зрівняв всіх. Вперше стало зрозуміло, що немає сенсу брехати та красти у самих себе, бо вже завтра виявиться, що монітору пацієнту не вистачає саме тобі, а низьку зарплату отримає саме той лікар, який який зараз буде під’єднувати до апарату тебе.

І те, що італійці створювали разом, тепер допомагає кожному з них, і медики – це гордість кожного окремо і країни в цілому.

Їм дякують так само, як дякують нам, просто тому, що ми робимо свою роботу. І це вражає до сліз, хоча часу на них вже немає».