Передусім зелень корисна високим вмістом фолієвої кислоти та магнію, розповідає на своїй сторінці у Facebook ексочільниця МОЗ Уляна Супрун.
Він входить до складу молекули пігменту хлорофілу, який і зумовлює зелений колір городини.
Крім того, зелень містить також високі дози вітаміну С, бета-каротину та клітковину.
Шпинат
Він увійшов в масову культуру завдяки легенді про високий вміст заліза.
В шпинаті справді досить багато заліза та про-вітаміну А, а також калій, магній, вітамін К, тіамін (вітамін В1) і фолат.
Але зрада полягає тому, що залізо шпинату є неорганічним іоном.
Таке залізо має низьку біодоступність — тобто як увійшло, так і вийшло, а в кров поступило близько 5% спожитого.
Щоб збільшити біодоступість заліза та інших мікроелементів:
- Готуйте шпинат, а не їжте сирим.
- Додавайте до нього щось кисле, це збільшує біодоступність заліза.
- Додавайте якісь жири та моркву.
- Їжте шпинат з продуктами, що містять кальцій — там цікавий зв’язок, про що далі.
І в шпинаті та іншій зеленій городині є нітрати. Зрада? Перемога.
Так звані харчові нітрати зелені потрібні, адже саме вони є матеріалом для утворення ендотелієм (вистилкою) судин оксиду азоту NO, потрібного для регуляції тиску, розширення судин та ерекції.
Варто звернути увагу на те, що в шпинаті, як і в щавелі, ревені багато щавлевої чи оксалової кислоти.
Вона там знаходиться у вигляді нерозчинної солі (оксалату) та розчинної молекули.
Щавель, він же квасок
Біохімічна історія з щавлем така ж, як зі шпинатом: в ньому багато щавлевої кислоти та мікроелементів.
Містить щавель і низку біологічно-активних сполук, які наразі досліджують як можливі фармакологічні агенти.
Не можна ствердно сказати, що зелений борщ корисний для печінки (хоча саме ці властивості щавлю активно досліджують), але даних про шкоду теж немає.
З нього можна зробити зелений борщ та лимонад.
Кропива
Традиційний бур’ян та рослина, що захоплює порушені екосистеми, як-от вирубані галявини, насправді так званий “супер-фуд”.
З кропиви можна робити гербату, зелений борщ, пхалі (грузинська страва з мелених горіхів, зелені та сванської солі), чи додавати до рису.
Вона корисна високим вмістом клітковини, калію, заліза, вітаміну С, та каротиноїдів, і навіть наявністю рідкісного мікроелемента силіцію – він також є в темному пиві.
Якщо ви чули про модну капусту кейл, і мріяли її купувати то знайте, кропива за складом приблизно така сама.
Кропиву також використовують і в народній, і в доказовій медицині.
Знову ж таки, гербата з кропиви, випита раз, ніколи не вирішить питання алергічного риніту, проте цілком годиться для урізноманітнення раціону, особливо якщо ви в поході чи на городі поки нічого не виросло.
Кропива, як не дивно, багата на незамінні амінокислоти, і сушене листя за амінокислотним складом порівнюють з мигдалем чи курятиною.
Не варто їсти багато кропиви, проте її цілком обґрунтовано радять додавати до раціону, особливо веганського чи при цукровому діабеті.
Кінза, вона ж коріандр
Хтось вважає, що пахне вона клопами чи милом, а хтось може їсти її прямо з пучка.
Вся справа в генетиці — те, як ми сприймаємо смак кінзи, визначається кількома генами та нашим ставленням. Тобто якщо ви відчуваєте, що кінза смердить милом, у вас все одно є шанс її полюбити, тим більше, що смак термічно обробленої та свіжої кінзи дещо відрізняються.
Кінза має вплив на калієві канали в мозку і зменшення конвульсій.
Для кінзи описані також і інші властивості, як-от зменшення запалення.
Антиоксиданти кінзи борються із фотостарінням шкіри — процесом, який невпинно відбувається, коли ми перебуваємо на сонці.
Тож якщо вона вам смакує, сміливо поєднуйте її з томатами, баклажанами, горіхами.
Ревінь, відомий як румбамбар
В ревеню красиве велике листя, але їсти його не можна — в ньому забагато щавлевої кислоти, і це може бути навіть вбивчим.
А ось стеблина, що тримає листок, – те, що треба.
З ревенем можна робити багато всього: додавати до салатів, робити соус для м’яса, варити компот, пляцок, а ще пастилу та навіть варення з ревеню, полуниці та бузини.
В ревені багато клітковини, а отже він йде на користь кишковій мікрофлорі, моториці кишківника та допомагає утримувати рівень холестеролу в нормі. Мається на увазі, що решта раціону все одно є збалансованою, але інколи має певні перекоси.
У весняного ревеню високий вміст поліфенолів — сполук з антиоксидантними властивостями, потрібними для захисту судин, шкіри і нейронів від пошкодження вільними радикалами.
Ревінь цілком корисна і навіть функціональна їжа, особливо в разі закрепів.
Не варто споживати його дуже часто – раз на два тижні цілком достатньо.
Ревінь може бути протипоказаний людям з хворобами серця, які приймають серцеві глікозиди.
Буряк та мангольд
На бурякову гичку людей в гості не запросиш. А ось роли чи салат з мангольдом зберуть купу вподобань.
І буряк, і мангольд — це одна рослина, тільки в мангольду не склалося з коренем. Їхнє листя можна їсти сирим, тушкованим як шпинат, додавати до борщу чи загортати в них начинку і робити голубці.
Буряк та мангольд містять багато вітаміну К, магній, альфа-ліпоєву кислоту, харчові нітрати, і вважається помічним компонентом раціону в разі цукрового діабету, остеопорозу чи при тренуваннях.
Листя буряка багате на залізо, але для цього його краще потушкувати чи зварити в борщі.
В цій городині є флавоноїди (вітексин), корисні для серцево-судинної системи.
За поживними якостями мангольд і бурякова гичка переважають шпинат, цикорій та петрушку.
