У Православній церкві України вирішили спростувати твердження про те, що масові пірнання в ополонку — це дотримання «давньої української традиції». Мовляв, у нашого народу не було такої традиції.
Про це повідомляє пресслужба ПЦУ, пише Громадське, передає НСН.
Там зазначили, що останніми роками в час святкування Хрещення Господнього активізувалася мода на масові пірнання в ополонку. Мотивація в кожного різна: хтось «змиває гріхи», хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням «давньої української традиції». Останнє твердження — цілком помилкове, кажуть у Церкві.
«У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито «традиційних» масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього»,
— зазначили у ПЦУ.
Там вказують, що немає описів такого дійства ні у давніх джерелах, ні у дослідженнях про традиції козацької України, ні у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов’язують такий звичай із північними сусідами, росіянами, які пірнали в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму як частини здорового способу життя.
За спостереженнями, масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з’явилися у другій половині 1990-х — на початку 2000-х років. Отже, цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне походження, наголосили у ПЦУ.
А як же «змивання» гріхів?
Цей міф у ПЦУ також спростували, назвавши абсолютно помилковим судження, нібито купання у крижаній воді після водосвяття «змиває» усі гріхи.
«Яким чином їх можна “змити”? Хіба сам фізичний акт занурення в освячену воду без покаяння у гріхах може привести до їх подолання? Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає»,
— зазначили у ПЦУ.
То що, пірнати в ополонку не можна?
У ПЦУ наголошують, що Церква не забороняє пірнати у зимову воду, бо «це право і вибір кожного». Але там закликають не вважати цю дію церковною, пов’язаною зі святкуванням Хрещення Господнього.
«Хто робить такий вибір — має чинити це усвідомлено та відповідально, ретельно зважуючи всі “за” і “проти”: стан здоров’я, причини для такого вчинку, можливі наслідки, зокрема, в умовах пандемії»,
— додали у Церкві.