[:ru]Суд в Донецкой области приговорил к пяти годам лишения свободы майора Вооруженных сил Виталия Винника, который застрелил своего подчиненного Олега Томашука через сообщение в Instagram.
Об этом сообщает Судебный репортер со ссылкой на приговор от 27 августа, передает НСН.
Весной 2017 года солдаты поехали на стрельбы на боевой машине. При выезде из завода в городе Авдеевка, на территории которого дислоцировалась воинская часть, военнослужащий Олег Томашук начал снимать видео на телефон. На видео попали позиции военных. Вечером Томашук выложил фото и видео в сети Instagram. Затем ему звонили и писали, благодарили, что он «сдал свои позиции».
20 марта 2017 в 17 часов 35 минут в YouTube появилось видео «Украинский боец-инстаблогер раскрыли положение секретных позиций ВСУ». В видео был комментарий о том, что украинский военнослужащий рассекретил позиции Вооруженных сил Украины в своем Instagram, кроме того, свои видео и фото он сопровождает геотегами в городе Авдеевка Донецкой области.
Около 21 часа начальнику отделения связи Виннику позвонил помощник начальника штаба и нецензурно обругал за то, что их бойцы выложили в интернет информацию о размещении командного пункта и это уже обсуждается противниками.
Инструкцией определен порядок использования военнослужащими мобильных телефонов. Эти телефоны должны сдаваться непосредственным командирам и храниться в ящике, чтобы не допустить утечки информации. Однако военнослужащие часто имели несколько мобильных телефонов, один из которых они сдавали на хранение руководителю, а другим продолжали пользоваться.
Разъяренный майор приказал построить бойцов под его кабинетом и начал расспрашивать, кто из них выложил видео, когда они ездили на стрельбы, а после приказал выйти из звена тех, которые ехали на «УАЗике».
Винник пригласил четырех солдат к себе в кабинет и включил им на телефоне видео, которое уже было распространено на российском ресурсе и активно комментировалось. Он спросил Томашука, понимает ли он, что натворил и тот подтвердил, что признает, что это приравнивается к государственной измене.
После этого майор взял пистолет, перезарядил перед лицом солдата и выстрелил ему в голову. Рана оказалась смертельной. По воспоминаниям свидетелей, перед смертью Томашук только успел сказать: «Не надо, пожалуйста» и попытался увернуться от пули, но все произошло очень быстро.
В суде Винник признал, что солдат погиб из-за него, но не соглашался с квалификацией, убеждая, что не хотел убивать и это произошло непреднамеренно.
Он описал, что во время общения с пострадавшим у него начали подкашиваться ноги и чувствовался какой-то страх. Перед глазами предстала ужасная картина артиллерийского удара с лета 2014 под Амвросиевкой – грохот, уничтожены позиции, большое количество погибших, люди, которые куда-то бегут, много крови. Вспомнил, как еще за 15 минут до артиллерийского удара он общался с военнослужащими, а затем многие из них были разорваны на куски. Сам он тогда также получил контузию, хотя за медицинской помощью не обращался, поскольку было много убитых и тяжелораненых. Как потом выяснилось, такая ситуация в 2014 году случилась, в том числе и потому, что бойцы фотографировались на позициях, на технике и выкладывали фотографии в интернет, что позволило врагу вычислить координаты для нанесения артиллерийского удара. Нынешняя ситуация напомнила прошлые события и заставила предусмотреть возможные последствия.
Выстрел объяснил мгновенным психологическим фактором, это была рефлекторная мышечная память. Он не помнит, как заряжал пистолет. Оружие было при нем, так как ранее в тот вечер он его вроде разбирал и чистил.
В ходе расследования проведено амбулаторную комплексную судебную психолого-психиатрическую экспертизу, а через 4 месяца стационарную экспертизу.
Согласно заключению амбулаторной экспертизы, майор в момент преступления находился в состоянии временного расстройства душевной деятельности (реакция «короткого замыкания»). По психическому состоянию не мог осознавать свои действия и руководить ими.
В свою очередь стационарная экспертиза установила, что обвиняемый мог осознавать свои действия, хотя и находился в состоянии выраженного эмоционального возбуждения, что существенно влияло на сознание и поведение. По степени нарушения осознанного контролируемого поведения это идентично физиологическому аффекту.
При амбулаторной экспертизе психологическое освидетельствование проводится один раз, без длительного экспертного стационарного наблюдения. Стационарная же экспертиза заключается в длительном наблюдении за лицом в условиях медицинского стационара. При этом, кроме клинических применяются также экспериментальные методы исследования. Поэтому суд отдал предпочтение именно выводу стационарной экспертизы.
Статья 116 Уголовного кодекса предусматривает ответственность за умышленное убийство, совершенное в состоянии сильного душевного волнения, внезапно возникшего вследствие противозаконного насилия, систематического издевательства или тяжкого оскорбления со стороны потерпевшего.
В этом случае возбужденное психологическое состояние майора, хотя и возникло внезапно, но не связано ни с насилием, ни с издевательствами и оскорблениями со стороны Томашука. Поэтому суд не видит оснований для переквалификации ч.1 ст.115 на ст.116 Уголовного кодекса.
Однако суд учел как смягчающие обстоятельства искреннее раскаяние и совершение преступления в состоянии выраженного эмоционального возбуждения. Такое эмоциональное возбуждение у обвиняемого возникло неожиданно в ответ на реальную угрозу жизни его лично и его подчиненных из-за действий потерпевшего. Обостренное чувство опасности, реальный опыт боевых потерь, ощущение, что мало времени, и он не успевает предотвратить опасность, привело к резкому нарастанию катастрофических ожиданий и эмоционального возбуждения.
Несогласие обвиняемого с квалификацией его действий не влияет на искренность раскаяния, поскольку это является правом человека.
В день вынесения приговора майор все еще не возместил отцу убитого материальный ущерб. Но суд считает, что возмещение вреда может только дополнительно указывать и подтверждать факт искреннего раскаяния, но не является главным условием для его доказательства. Кроме того, в судебном заседании обвиняемый пояснил, что обращался к потерпевшему с предложением возмещения и предлагал отдать свой земельный участок и деньги, но они не пришли к согласию относительно размера возмещения. Поэтому суд делает вывод, что обвиняемый пытался и принимал меры для исправления ситуации.
В итоге суд назначил наказание ниже, чем предусмотрено законом за данное преступление – 5 лет лишения свободы.
В 2017 году майор содержался под стражей около 7 месяцев, после чего суд отдал его на поруки военнослужащим воинской части А2167. Период предварительного заключения ему будет засчитано как день за два, то есть считается, что он уже отбыл 1 год и 2 месяца своего наказания.
Гражданский иск отца убитого бойца суд удовлетворил наполовину, присудив взыскать с обвиняемого 150 000 гривен компенсации.
Приговор еще может быть обжалован в течение 30 дней.[:ua]Суд у Донецькій області засудив до п’яти років позбавлення волі майора Збройних сил Віталія Винника, який застрелив свого підлеглого Олега Томашука через допис в Instagram.
Про це повідомляє Судовий репортер з посиланням на вирок від 27 серпня, передає НСН.
Навесні 2017-го солдати поїхали на стрільби на бойовій машині. При виїзді з заводу у місті Авдіївка, на території якого дислокувалася військова частина, військовослужбовець Олег Томашук почав знімати відео на телефон. На відео потрапили позиції військових. Увечері Томашук виклав фото і відео в мережі Instagram. Потім йому телефонували і писали та дякували, що він «здав свої позиції».
20 березня 2017 року о 17 год. 35 хв. в YouTube з`явилося відео «Украинский боец-инстаблогер раскрыл положение секретных позиций ВСУ». Під відео був коментар про те, що український військовослужбовець розсекретив позиції Збройних сил України в своєму Instagram, крім того, свої відео та фото він супроводжує геотегами у місті Авдіївка Донецької області.
Близько 21 години начальнику відділення зв’язку Виннику зателефонував помічник начальника штабу і нецензурно облаяв за те, що їх бійці виклали в інтернет інформацію про розміщення командного пункту і це вже обговорюється супротивниками.
Інструкцією визначений порядок використання військовослужбовцями мобільних телефонів. Ці телефони мали здаватися безпосереднім командирам та зберігатися у шухляді, щоб не допустити витоку інформації. Однак військовослужбовці часто мали кілька мобільних телефонів, один з яких вони здавали на зберігання керівнику, а іншим продовжували користуватися.
Розлючений майор наказав вишикувати бійців під його кабінетом і почав розпитувати, хто з них виклав відео, коли вони їздили на стрільби, а після наказав вийти з ланки тих, які їхали на «УАЗіку».
Винник запросив чотирьох солдатів до себе в кабінет і включив їм на телефоні відео, яке вже було поширено на російському ресурсі і активно коментувалося. Він запитав у Томашука, чи розуміє він, що накоїв і той підтвердив, що визнає, що це прирівнюється до державної зради.
Після цього майор узяв пістолет, перезарядив перед обличчям солдата і вистрелив йому в голову. Рана виявилась смертельною. За спогадами свідків, перед смертю Томашук тільки встиг сказати: «Не надо, пожалуйста» і спробував ухилитися від кулі, але все відбулося дуже швидко.
У суді Винник визнав, що солдат загинув через нього, але не погоджувався із кваліфікацією, переконуючи, що не хотів убивати і це сталося ненавмисно.
Він описав, що під час спілкування з потерпілим у нього почали підкошуватися ноги і відчувався якийсь страх. Перед очами постала жахлива картина артилерійського удару з літа 2014 під Амвросіївкою — гуркіт, знищені позиції, велика кількість загиблих, люди, які кудись біжать, багато крові. Згадав, як ще за 15 хвилин до артилерійського удару він спілкувався з військовослужбовцями, а після цього багато з них були розірвані на шматки. Сам він тоді також отримав контузію, хоча за медичною допомогою не звертався, оскільки було багато вбитих та важкопоранених. Як потім з`ясувалося, така ситуація у 2014 році трапилася, в тому числі, і через те, що бійці фотографувалися на позиціях, на техніці і викладали світлини в інтернет, що надало можливість ворогу вирахувати координати для завдання артилерійського удару. Теперішня ситуація нагадала минулі події і змусила передбачити можливі наслідки.
Постріл пояснив миттєвим психологічним фактором, що це була рефлекторна м’язова пам`ять. Він не пам’ятає, як заряджав пістолет. Зброя була при ньому, оскільки раніше того вечора він її начебто розбирав і чистив.
Під час розслідування проведено амбулаторну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, а через 4 місяці стаціонарну експертизу.
Відповідно до висновку амбулаторної експертизи, майор у момент злочину перебував у стані тимчасового розладу душевної діяльності (реакція «короткого замикання»). За психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Натомість, стаціонарна експертиза встановила, що обвинувачений міг усвідомлювати свої дії, хоч і перебував у стані вираженого емоційного збудження, що істотно впливало на свідомість і поведінку. За ступенем порушення усвідомленої контрольованої поведінки це ідентично фізіологічному афекту.
При амбулаторній експертизі психологічний огляд проводиться один раз, без тривалого експертного стаціонарного спостереження. Стаціонарна ж експертиза полягає у тривалому спостереженні за особою в умовах медичного стаціонару. При цьому, крім клінічних застосовуються також експериментальні методи дослідження. Тому суд віддав перевагу саме висновку стаціонарної експертизи.
Стаття 116 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.
У цьому випадку збуджений психологічний стан майора, хоч і виник раптово, але не пов`язаний ні з насильством, ні з знущаннями чи образами з боку Томашука. Тому суд не бачить підстав для перекваліфікації з ч.1 ст.115 на ст.116 Кримінального кодексу.
Однак суд врахував як пом’якшуючі обставини щире каяття та сконня злочину у стані вираженого емоційного збудження. Таке емоційне збудження в обвинуваченого виникло несподівано у відповідь на реальну загрозу життю його особисто і його підлеглих через дії потерпілого. Загострене відчуття небезпеки, реальний досвід бойових втрат, відчуття, що обмаль часу, і він не встигає відвернути небезпеку, спричинило різке наростання катастрофічних очікувань і емоційного збудження.
Незгода обвинуваченого з кваліфікацією його дій не впливає на щирість каяття, оскільки це є правом особи.
На день винесення вироку майор все ще не відшкодував батьку вбитого матеріальну шкоду. Але суд вважає, що відшкодування шкоди може лише додатково вказувати і підтверджувати факт щирого каяття, але не є головною умовою для його доведення. Крім того, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що звертався до потерпілого з пропозицією відшкодування і пропонував віддати свою земельну ділянку та гроші, але вони не дійшли згоди щодо розміру відшкодування. Тому суд робить висновок, що обвинувачений намагався та вживав заходів для виправлення ситуації.
У підсумку суд призначив покарання нижче, ніж передбачено законом за такий злочин, — 5 років позбавлення волі.
У 2017 році майор утримувався під вартою близько 7 місяців, після чого суд віддав його на поруки військовослужбовцям військової частини А2167. Період попереднього ув’язнення йому буде зараховано як день за два, тобто вважається, що він уже відбув 1 рік і 2 місяці свого покарання.
Цивільний позов батька вбитого бійця суд задовольнив на половину, присудивши стягнути із обвинуваченого 150 тисяч гривень компенсації.
На вирок ще може бути подано апеляцію протягом 30 днів.[:]