Новий рік СРСР в епоху дефіциту – яким він був

СРСР відходив після воєнної розрухи. В цей час Новий рік остаточно прийняв риси «свята з людським обличчям», найважливішого і урочистого, а новорічна ніч стала сприйматися як час, коли може статися будь-яке диво. Ключову роль в утвердженні цієї думки зіграв культовий фільм 1956 року «Карнавальна ніч», який на довгі роки залишався прикладом ідеального новорічного свята.

Чарівний дефіцит

Радянською «новорічної» традицією епохи загального дефіциту стала поява на прилавках різних товарів, не характерних для інших сезонів. У 70-х роках масовий дефіцит досяг апогею і потім тільки наростав. Але радянська людина, взявши на озброєння кмітливість, однаково прагнула накрити новорічний стіл по вищому розряду.

Продукти купували заздалегідь, всіма кольорами розпускався чорний ринок. Кулінарні майстрині виявляли справжній талант, готуючи з того мізерного вибору смачні і поживні страви, щедро накриваючи ними весь стіл.

Особливості економіки

Так, до святкового столу доводилося все, за термінологією тих років, «діставати». Люди відстоювали величезні черги за продуктовими замовленнями, щоб отримати ковбасу, болгарський зелений горошок і прибалтійські шпроти. В ті часи часто можна було почути слово «викинули», тобто в магазин завезли якийсь продукт. І потрібно було за будь-яку ціну встигнути придбати «викинуті» мандарини, цукерки та інші делікатеси.

А ось ялинкові іграшки в повоєнний час переживали справжній виробничий бум. Кожен хотів прикрасити свою ялинку яскравими і барвистими виробами. В якості основи для зовнішнього вигляду бралися герої казок і фольклору.

Правда, розвиненою ялинкової індустрії в радянський час не було.

Що ж стосується головного новорічного атрибуту, гарну ялинку можна було знайти тільки через «своїх людей», доплативши за послугу.

Деякі, не лякаючись штрафів та інших стягнень, рубали ялинки самі.

Прикрашали їх ватою, блискучим дощиком, гірляндами та яскравими скляними іграшками. Вінчала лісову красуню червона п’ятикутна зірка.

Передноворічне

Тоді, як і зараз, у переддень Нового року проводилося генеральне прибирання. Речі акуратно складалися на антресолі і в дивани, звільнялося місце для одягу гостей на вішалці, з’являвся запас тапочок.

Приготування їжі займало цілий день, і в ньому брали участь усі члени сім’ї.

Стіл за стандартом

Стандартний радянський стіл обов’язково включав заливну рибу (яка гидота!), олів’є, оселедець під шубою, холодець, картоплю пюре і гаряче, як правило, буженину або запечену в духовці курку — їх готували самі. Були присутні і салати з варених буряків і моркви з часником і майонезом. Незмінним атрибутом були бутерброди зі шпротами і червоною ікрою, нарізка з ковбаси і сиру, асорті з солінь, заготовлених на зиму. В ті часи свіжі овочі було неможливо купити.

З солодкого були мандарини, цукерки і домашні торти. Останні забирали у господинь багато часу, тому випічкою займалися вже 30 грудня. Знайти магазинний торт було практично неможливо. З алкоголю на столах завжди було радянське шампанське, горілка або вірменський коньяк, який можна було дістати знову ж таки через «своїх» продавців.

Саме в радянський час з’явилася традиція зустрічати Новий рік під бій курантів з келихом шампанського в руці. У 1962 році на екрани вийшов легендарний «Блакитний вогник».

Телевізор, взагалі, грав у радянському новорічному ритуалі особливу роль. Особливо «Іронія долі». Показаний вперше у 1976 році комедійний фільм зі своєю новорічною атмосферою моментально став всесоюзним хітом, надовго зайнявши своє місце як в серцях глядачів, так і на блакитному екрані. До кінця фільму починалися перші тости. Люди згадували приємні враження і бажали один одному залишити всі тяготи в старому році.

І ось довгоочікуваний момент — зустріч Нового року! Вітання глави держави. Бій курантів! Шампанське розливається по келихах! Привітання, захоплені крики!

Після бою курантів по телевізору і починався «Блакитний вогник», на якому виступали топові зірки радянської естради. Шоу йшло до трьох годин ночі. У «Блакитному вогнику» брали участь відомі співаки та співачки — Алла Пугачова, Лев Лещенко, Софія Ротару, Муслім Магомаєв… сатирики — Аркадій Райкін, Геннадій Хазанов…

Першого січня всі ходили в гості.

Нові віяння

У вісімдесяті, після ослаблення ізоляції СРСР від решти світу, в Радянський Союз стали проникати «забугорні» традиції святкування. Так, увійшли в моду листівки із зображенням головного конкурента Діда Мороза — Санта-Клауса.

З’являється і звична сьогодні прив’язка наступаючого року до китайських гороскопів.

Ось таким був Новий рік в радянський час. Так, було нелегко, але від цього свято ставало дійсно чимось особливим і навіть чарівним.

Сергій Васильєв – історик

Бідність та убогість: як виглядав новорічний стіл в СРСР

7 продуктів, яких насправді не існувало в СРСР

Які страви готували в СРСР на дні народження – кулінарні шедеври, які популярні досі