Вбиті росією: Степан Єрьоменко був уродженцем Маріуполя. Загинув на «Азовсталі». «Стьопа в мене був єдиною дитиною. Коли синові було 8 років, поховала чоловіка. Тому дитину виховувала одна. Стьопа виріс добрим, справедливим і відповідальним. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Через всі ці якості у нього було багато друзів. Змалечку любив тварин. Особливо собак і котів… Востаннє я говорила з сином 7 травня. Розповідав: «Дуже тяжко, постійні обстріли. Із кінця квітня в нас немає ні їсти, ані пити. Все, що мали, ділили з цивільними, які тут перебувають. Найтяжче без води. Збираємо дощову», – згадує мама Захисника…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі “Меморіал: вбиті росією”..
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Степан Єрьоменко
Загиблі Захисники України: Степан Єрьоменко
Сержант Степан Єрьоменко загинув 11 травня 2022 року на металургійному комбінаті «Азовсталь» в місті Маріуполі Донецької області. О 14:30 під час виконання бойового завдання потрапив під авіаційний удар противника. Отримав смертельну вибухову травму. Захиснику був 31 рік.
Степан народився в Маріуполі. Навчався там у школі №51. Закінчив Маріупольський гуманітарний університет по спеціалізації «міжнародні відносини». На початку російсько-української війни у 2014-му захищав рідне місто, отримав поранення. Через 2 роки став провідним спеціалістом у кінологічному центрі Національної поліції України у Маріуполі. Із квітня 2021-го служив начальником 1-ої кінологічної групи кінологічного взводу 12-ої бригади оперативного призначення НГУ.
«Стьопа в мене був єдиною дитиною. Ім’я йому дала на честь мого батька. Вони з мамою загинули в ДТП, за чотири роки до народження Стьопи. Я йому багато про них розповідала і він дуже хотів бути схожим на дідуся. Коли синові було 8 років, поховала чоловіка. Тому дитину виховувала одна. Стьопа виріс добрим, справедливим і відповідальним. Мав почуття гумору, яке всім дуже подобалося. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Через всі ці якості у нього було багато друзів. Змалечку любив тварин. Особливо собак і котів. І вони це відчували. Поки йде зі школи, обов’язково за ним вчепиться якийсь котик. А собаки у нас вдома були завжди. Бо я – кінолог з багаторічним стажем. Захоплення собаками передалося і синові. Із 16 років почав мені допомагати на дресмайданчику. Відвідував різні кінологічні семінари, став інструктором з дресирування за багатьма напрямками. Був членом кінологічної спілки України. Попри отриману професію політолога, синові до душі була кінологічна справа. І я тому не заперечувала. Я була виконавчим директором кінологічного відділення в Маріуполі. Разом ми досягали високих результатів. Організовували різні заходи, виставки, змагання», – розповіла Алла Єрьоменко
З перших годин повномасштабного вторгнення Степан захищав Маріуполь. Із квітня разом з іншими захисниками міста перебував на «Азовсталі» із 14 службовими собаками.
«Востаннє я говорила з сином 7 травня. Розповідав: «Дуже тяжко, постійні обстріли. Із кінця квітня в нас немає ні їсти, ані пити. Все, що мали, ділили з цивільними, які тут перебувають. Найтяжче без води. Збираємо дощову. Але я тримаюся, бо дуже всіх вас люблю». Мав на увазі мене, дружину і донечку Софійку. Вона народилася 11 травня 2021 року. Стьопа її бачив дев’ятимісячною. І саме 11 травня, через рік, загинув. Ми про це дізналися наприкінці місяця. Самі. Я почала дзвонити на гарячу лінію, коли з «Азовсталі» виводили наших полонених, Тоді мені й сказали, що Стьопа загинув від авіабомби. Тіло нам досі не передали… Його улюблений собака Фігаро щось відчував незадовго до повномасштабного вторгнення. У нього безпричинно з очей капали сльози. А за два тижні до загибелі Стьопи ходив за мною, лягав біля ніг. Я постійно відчувала тривогу. Особливо на початку травня. Так хотілося міцно обійняти сина й не відпускати. Такого сина, як був у мене, мати за щастя. Тепер він – янгол-охоронець для нашої Софійки», – додала мама захисника
Воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Степана залишилися мати, дружина та донечка Софія.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
