Заява заступника голови Офісу президента України Руслана Рябошапки про намір ліквідувати військову прокуратуру, викликала хвилю обурення серед військовослужбовців. В тому числі і серед нікопольських, про що Nikopolnews дізнався в ході спілкування з ними.
Руслан Рябошапка
З цього приводу оприлюднено офіційну заяву колективу Головної військової прокуратури України. Її Nikоpolnews публікує «без купюр»:
«Колектив військових прокуратур, ознайомившись з висловлюваннями заступникакерівника Офісу Президента України щодо відсутності потреби в існуванні військовоїпрокуратури звертає увагу на те, що з дня відновлення системи військових прокуратур, якебуло обумовлено збройною агресією, яка триває і до цього часу, військовими слідчими іпрокурорами:
- до кримінальної відповідальності за ведення агресивної війни притягнуто 263 особи,серед яких 68 громадян РФ (з них 21 високопосадовець, 18 генералів і адміралів, 18 суддівРФ);
- встановлено 160 місць незаконного утримання полонених (військовослужбовців ЗС України та цивільного населення);
- допитано 1800 потерпілих, яких незаконно утримували та катували військовослужбовці РФ та учасники терористичних організацій ДНР і ЛНР на території тимчасово окупованого Донбасу;
- передано до офісу прокурора Міжнародного кримінального суду більше 1000 сторінок доказів російської агресії та вчинення її представниками воєнних злочинів;
- у справі щодо захоплення РФ українських військових моряків і суден поблизуКерченської протоки до кримінальної відповідальності притягнуто 15 військовослужбовцівРФ. Міністерству юстиції України передано докази протиправних дій РФ для участі у розгляді Міжнародним трибуналом з морського права указаної справи;
- за результатами представницької діяльності заявлено позовів на суму майже 3,5 млрд грн., задоволено позовів на суму майже 2,5 млрд грн, попереджена незаконна реалізація державних підприємств на суму 52 млн грн, повернуто мобілізаційних резервів на суму 140 млн грн; повернуто 77 тис гектарів земель вартістю 2 млрд грн.;
- до суду направлено 1300 обвинувальних актів по корупційним злочинам.
Чисельність військових прокурорів складає 6 % від загальної чисельності прокурорів,при цьому 75 % обвинувальних актів щодо злочинів відповідної підслідності направлено досуду саме військовими прокурорами. Щоденно військові прокурори в середньому затримували 2-3 осіб, проводили 8-9 обшуків і 13 «виїмок», допитували 120 осіб, відшкодовували 250 тис грн, направляли до суду 17 обвинувальних актів.
І це далеко неповні показники роботи військових прокурорів.
Вважаємо неприйнятними заяви щодо непотрібності військової прокуратури, якіобумовлені поверхневим уявленням про її діяльність. Сподіваємося, що чергові реформи будуть конструктивними і обдуманими, позбавленими чиїхось замовлень, упакованих в реформаторську обгортку з бантиком».
В мережі і ЗМІ активно обговорюється дане питання. Свою думку, зокрема, висловив Учасник війни на сході України, капітан Збройних сил України Олександр Скиба.
Олександр Скиба
На особистій сторінці у Фейсбуці він написав наступне:
«Сьогодні існує багато думок, маніпуляцій та навіть спекуляцій на тему чи потрібна військова прокуратура як інститут взагалі?
Хотів висловити свою думку щодо цього питання.
Військові прокуратури в Україні почали діяти з 1992 року. Тоді вони мали статус спеціальних прокуратур відповідно до Закону України «Про прокуратуру». І вже тоді пріоритетними напрямками роботи військових прокурорів була боротьба із злочинами в лавах Збройних Сил України та інших військових формуваннях.
Проте, знищення української армії, яке фактично тривало практично з початку оголошення незалежності держави та відношення тодішньої влади до Збройних Сил показувало тенденцію, що Україні власна армія не потрібна, а відтак – немає в державі й потреби в органах військової юстиції.
Піком так званого «реформування» був період знищення правоохоронної системи в цілому і зокрема у військовій сфері за часів правління екс-президента Віктора Януковича. У вересні 2010 року його указом було ліквідовано 15 військових судів, а з квітня 2012 року – і саму військову прокуратуру.
Всі ці «реформи» призвели до того, що в 2014 році оборонно-безпековий сектор виявився неспроможним протистояти корупційнім ризикам в Збройних Силах, показав слабкість і безпорадність військового командування в боротьбі з військовими злочинами, панікою і порушеннями військової дисципліни. Інструменти забезпечення військової дисципліни та протидії військовим злочинам практично були відсутні.
Так, сьогодні, в умовах фактичної війни, ми можемо критикувати Військову прокуратуру за невластиві їй функції за невійськові завдання, проте, це не означає, що слід ліквідувати військову прокуратуру взагалі як інститут.
Система військової юстиції діє в США, Ізраїлі, Канаді, Польщі та в інших Європейських країнах. Це світова практика, якою слідують провідні країни світу. Вона є автономною, має свою історію та окреме правове регулювання.
Так, є своя різна структура підпорядкування, військові прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням законності й діяльності у Збройних Силах цих держав, військові суди поширюють свою юрисдикцію на всі правовідносини, що пов’язані з військовою сферою.
Тому потрібно говорити не про ліквідацію військової прокуратури як інституту, а насамперед про реформування вітчизняного сектору безпеки і оборони, і зокрема, Військової прокуратури, створення військової поліції замість військової служби правопорядку, створення військових судів. Як зразок система військової юстиції США. Все це є одним із важливих завдань на шляху євроінтеграції нашої держави, яке має здійснюватися з урахуванням сучасного досвіду діяльності спецслужб держав-членів ЄС та НАТО, демократичних перетворень в українському суспільстві.
Всі проблеми з відсутністю потужного та дієвого блоку військової юстиції і безпеки, а саме – військової прокуратури, військової контррозвідки, військових судів і військової поліції в складі Міністерства оборони України, Збройних Сил України особливо гостро відчув особисто, перебуваючи в зоні виконання завдань за призначенням на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в 2014 – 2015 роках».
Військові Комісаріати різних населених пунктів України теж не мовчать. Зокрема, свою позицію висловив Арбузинський Районний Військовий Комісаріат.
«Широкого розголошення в засобах масової інформації набула інформація щодо висловлювання так званого можливого претендента на пост Генерального прокурора України Руслана Рябошапка, щодо проведення реформи в органах прокуратури та повної ліквідації військової прокуратури.
В умовах сьогодення, наша держава перебуває в умовах не оголошеної війни з Російською Федерацією, військовослужбовці вказаної держави-агресора вчиняють військові злочини на території України і їх процесуальною фіксацію займається саме військова прокуратура. Інститут військової прокуратури задля цього і був відновлений ще 2014 році. На долю військових прокурорів випало багато роботи як на мирних територіях нашої держави, так і в межах проведення Антитерористичної операції на Сході країни.
Спільна та налагоджена робота з військовою прокуратурою у період проведення заходів щодо проведення мобілізації та призову громадян на військову службу дозволила своєчасно виконати поставлені керівництвом держави завдання.
За допомоги офіцерів військової прокуратури вдалося зміцнити дисципліну у військових колективах та попередити вчинення військовослужбовцями злочинів, тому діяльність військових прокурорів в армійських колективах є дуже важливою»
Проти ліквідації військової прокуратури виступає і Юрій Бутусов – головний редактор видання «Цензор.нет», військовий оглядач.
Юрій Бутусов
У своєму матеріалі він наголошує на тому, що ГВП можна критикувати і потрібно реформувати. А ліквідувати як інститут не варто. Журналіст наводить приклади інших країн – США, Канади, Польщі, Данії, Італії, Угорщини, Ізраїлю – де функціонують військові прокуратури.
Юрій Бутусов пише:
- 1.У злочинів, скоєних військовослужбовцями, існує своя величезна специфіка. Розслідування дій військовослужбовців в більшості випадків пов'язано з державними інтересами і державною таємницею. В ході розслідування може розкриватися структура управління, командний склад, дислокація, багато важливих технічних деталей. Все це представляє величезний інтерес для противника.
- 2. Військовослужбовці діють за наказом, у них особливий статус, дисциплінарний статут, регламенти, норми. Військовослужбовці працюють зі зброєю і виконують завдання зі знищення ворога. І місити бруд на передовій, вести розслідування в ході бойових дій в бойових порядках військових частин, серед людей зі зброєю залучають також військових, психологічно і професійно озброєного війська.
- 3.Справи про тероризм і шпигунство ворога повинні розглядатися в особливому порядку в закритих військових судах і за допомогою військових слідчих контррозвідки СБУ, військових прокурорів. Інформація про диверсантів дозволяє противнику виводити агентуру з-під удару, це наше вразливе місце зараз – достатньо вивчити досвід боротьби з російськими диверсантами в Харкові, Києві, на Донбасі.
- 4.Досвід мобілізації 2014 року показав слабкість і безпорадність військового командування в боротьбі з панікою і порушеннями військової дисципліни, відсутність інструментів забезпечення військової дисципліни. Відомі випадки втечі з зони бойових дій цілих підрозділів – їх не було кому зупинити законними способами.
- 5.Мені особисто відомі кілька випадків, коли наші військовослужбовці були змушені застосовувати зброю по своїм – по п'яним, по грабіжникам. Який цивільний слідчий поїде на фронт з'ясовувати, що там зробили озброєні люди? Для армії, яка проводить мобілізацію особового складу, яка бере на контракт всіх підряд – органи військової юстиції гостро необхідні. Справа по загибелі Іл-76 в Луганському аеропорту військова прокуратура довела до суду, справа по Іловайську повністю розслідувана. Ці розслідування чітко показують, про яку специфіку йдеться.
- 6. Безумовно, якщо мова йде про ДТП, аліменти, порушення трудового законодавства, цивільні правовідносини, в які залучені військові, – тут має бути звичайне цивільне судочинство.
- 7. Безумовно, військова прокуратура повинна розслідувати тільки ті злочини, які безпосередньо стосуються військовослужбовців або питань безпеки держави, вони не повинні широко застосовуватися для розслідування економічних цивільних справ.
- 8. Військова юстиція не є повністю закритою – вона підлягає нагляду і контролю з боку вищих органів юстиції, парламентського комітету.
- 9. Буду відстоювати позицію збереження військової прокуратури. Хоча цілком імовірно проведення реформ в цьому відомстві, створення військової поліції замість військової служби правопорядку, створення військових судів – все це варто робити за зразком США. А також слід передати військову контррозвідку зі складу СБУ до складу Міноборони – це теж світова практика, і у нас такий законопроект був підготовлений ще в 2004 році. Вважаю, що такий потужний блок військової юстиції необхідний для ефективної оборони і безпеки країни, і це повністю відповідає аналогічним інститутам у провідних країнах НАТО. Пропоную все це зробити за зразком американців або канадців, вони нам допоможуть все це реформувати.
