Радянські фільми показували глядачеві те, що йому і так було знайоме — побут і робочі будні, знайомі «декорації» і види. А ось зарубіжне кіно в СРСР було справжнім ковтком свіжого повітря. Там були нові актори, незнайомі краєвиди, зовсім інше життя.
Дозволені до показу були далеко не всі іноземні фільми. Деякі виходили з купюрами або на кілька років пізніше, ніж в оригінальному прокаті. І все ж радянські глядачі дивилися їх із задоволенням. Ось які картини лідирували в прокаті.
10. Чотири мушкетери (Франція, 1974)
реж. Річард Лестер
У Радянському Союзі роман Олександра Дюма про пригоди бравих гвардійців “Три мушкетери”” просто обожнювали і видавали величезними тиражами. Тому не дивно, що французьку комедійну екранізацію в СРСР подивилися 56,6 мільйонів чоловік. До речі, на радянський екран фільм вийшов із затримкою в чотири роки — у тому ж 1978 році в СРСР зняли і свою телеверсію роману, і фільм став по-справжньому культовим.
9. Месник (Індія, 1976)
реж. Прамод Чакраворти
В СРСР Боллівуд був неймовірно популярний, і у багатьох фільмів були чималі касові збори. Кіно з дружньої Індії було ідеологічно нейтральним і безпечним — його активно показували в країні рад.
Бойовик «Месник» провалився в індійському прокаті, однак в СРСР став справжнім хітом. Він вийшов на радянський екран в 1978 році, і його подивилися 60 мільйонів чоловік. Актор Ріші Капур, який зіграв головну роль, вже був знайомий радянському глядачеві за мелодрамою «Боббі» (1973), а в 1980-х його і зовсім запросили знятися в радянсько-індійському фільмі «Чорний принц Аджуба».
8. Танцюрист диско (Індія, 1983)
реж. Баббар Субхаш
Ця індійська музична мелодрама про вуличного співака вийшла на радянський екран в 1984 і справила справжній фурор. Її подивився 60,9 мільйон чоловік, втім, багато хто потім переглядали фільм не раз. Секрет успіху — танці, пісні, екзотичні пейзажі і вбрання — і звичайно, сюжет, якому можна співпереживати. Правда, деякі сцени танців в радянському прокаті вкоротили.
Пісню Jimmy Jimmy Aaja радянські жителі знали мало не напам’ять, а актор Митхун Чакраборті, який зіграв танцюриста диско, став народним героєм (і не раз приїжджав потім до СРСР і Росії).
7. Біле плаття (Єгипет, 1973)
реж. Хасан Рамзі
Жоден інший фільм єгипетського кінематографа не потрапив навіть у топ-50 рейтингу радянського прокату. Однак радянського глядача підкорила історія єгипетської попелюшки. Це мелодрама про бідну продавщицю і сина мільйонера, які таємно одружилися, знаючи, що не отримають схвалення багатого батька. В СРСР, мабуть, визнали фільм класово правильним — від багатих одні проблеми. У 1976 році фільм вийшов на радянський екран і його подивився 61 мільйон глядачів. «Біла сукня» випередила навіть черговий індійський фільм — «Зіта і Гіта», який вийшов у тому ж році (який, втім, теж увійшов у топ-20 найбільш касово успішних в радянському прокаті).
6. Боббі (Індія, 1973)
реж. Радж Капур
Ми вже згадували, що актор Ріші Капур з «Месника» полюбився радянським глядачам з цього фільму. Це мелодрама про індійських Ромео і Джульєтту. Батьки належать до різних каст — вона дочка заможних людей, а він — син рибалки, і до того ж вони різних віросповідань. Любовні переживання і класова нерівність в СРСР припали до смаку. Фільм вийшов на радянський екран в 1975 і його подивилося 62,6 мільйонів чоловік.
5. Спартак (США, 1960)
реж. Стенлі Кубрик
Очолив повстання рабів, гладіатор Спартак був для радянських людей улюбленим героєм, а роман Рафаелло Джованьоли у СРСР видавали великими тиражами. У 1956 році на сцені Ленінградського театру опери та балету (нині Маріїнський театр) з великим успіхом вийшов балет «Спартак» Арама Хачатуряна за романом Джованьоли. Більше того, назву «Спартак» мало популярне в країні спортивне товариство і футбольна команда Москви.
Американський історичний фільм про Спартака вийшов на радянський екран з семирічною затримкою — в 1967 році і його подивилося 63 мільйони чоловік. Це рідкісний випадок, коли голлівудське кіно взагалі пропустили в радянський прокат, але тут особливий випадок — класова боротьба пригноблених рабів. До речі, режисер Стенлі Кубрик говорив, що в роботі надихався фільмом «Олександр Невський» радянського режисера Сергія Ейзенштейна.
4. Золото Маккенни (США, 1969)
реж. Дж. Лі Томпсон
В СРСР американські вестерни були не в особливій пошані — і під час Холодної війни тут придумали свої, червоні «вестерны». У чомусь вони були схожі на свій західний, тільки замість пустель дикого Заходу тут була Середня Азія. Каньйони південних штатів, захоплюючий пригодницький сюжет і любовна лінія (якої у вестернах зазвичай не було) — все це страшенно сподобалось радянському глядачеві. В 1974 році фільм вийшов на екрани СРСР і його подивилося 63 мільйони чоловік.
До речі, в 1973 році на екран вийшов радянський вестерн — екранізація популярного в СРСР роману Майн Ріда «Вершник без голови», декорації Техасу знімали на півдні Росії і в Криму. Критикам, втім, не сподобалося, що радянські актори виглядали «занадто американцями».
3. Бродяга (Індія, 1951)
реж. Радж Капур
Фільм розповідає зворушливу історію Раджа, який народився в нетрях і був змушений стати злодієм. В душі він зовсім не такий і його мучить совість (до того ж у нього багатий батько). Під кінець Раджа відправляють на каторгу, а його кохана обіцяє дочекатися його — прямо як Сонечка Мармеладова в «Злочині і покаранні» або як дружина декабриста. Загалом, чинок радянськими людьми схвалюваний.
«Бродяга» — одна з перших індійських мелодрам, яка підкорили радянського глядача, вийшла в СРСР в 1954 році. Фільм подивилося 63,7 мільйонів чоловік і після нього режисера і актора, який зіграв головну роль, Раджа Капура в Радянському Союзі називали «товариш Бродяга». До речі, це саме він пізніше зніме фільм «Боббі», де зіграє його син Ріші Капур.
2. Чудова сімка (США, 1960)
реж. Джон Стерджес
Як ми вже говорили, американські вестерни рідко потрапляли в радянський прокат. Однак «Чудова сімка» стала щасливою випадковістю. Фільм попався на очі самому тодішньому генсеку Микиті Хрущову. Він покритикував його за те, що там занадто багато б’ють один одного в обличчя, проте, в прокат пропустив. Можливо, вирішальну роль у цьому в прямому і переносному сенсі зіграв актор Юл Бріннер, який народився у Владивостоці (правда, пізніше емігрував). Його Хрущов назвав «видатним чоловіком». Крім того, його герой Кріс Адамс заступився за бідних знедолених селян. Це дуже по-радянськи.
У радянському кінопрокаті фільм вийшов вже через рік після американської прем’єри. І дивилося його 67 мільйонів радянських глядачів.
1. Єсенія (Мексика, 1971)
реж. Альфредо Б. Кревенна
Мабуть, самий несподіваний лідер радянського прокату. Причому мексиканська мелодрама «Єсенія» стала справжнім рекордсменом — у 1975 році, коли вона вийшла, її подивився 91,4 мільйон чоловік! Вона випередила навіть самі касові радянські фільми — оскароносний «Москва сльозам не вірить» і лідер прокату бойовик «Пірати XX століття».
Це фільм про циганку, яка виявляється насправді народженою в знатній сім’ї. У критиків є різні припущення, чому фільм так сподобався радянському глядачеві. Тут і близька російській людині циганська тема, яка була вже романтизована у фільмі «Табір іде в небо», тут і неймовірно закручений сімейна (з соціальною нерівністю), і звичайно, красива любовна лінія. «Єсенія» визначила майбутню багаторічну любов радянських і російських глядачів до мексиканських і бразильських серіалів.
Про це НСН дізнався з повідомлення на сайті mixnews.lv
