[:ru]5 видов дворового спорта в СССР, который почти пропал в Украине[:ua]5 видів дворового спорту в СРСР, який майже зник в Україні[:]

О пятерке популярных в СССР видов дворового спорта, который практически пропал в наши дни НСН узнал из сообщения на сайте OBOZREVATEL.

Городки

По ним в СССР просто сходили с ума. Игра, покорившая еще Петра I, быстро прижилась в Союзе. В нее играли все – от простых рабочих до академиков и самого Сталина. Существовала даже сборная РСФСР по городошному спорту. Сначала игра проходила в основном на земле, а биты изготавливали из дерева. Но в 20-е годы ХХ века появились первые площадки с твердым бетонным покрытием и окованные биты.

В 1933 году у городошного спорта появились официальные правила, в которых определили 15 игровых фигур-городков, которые составляют из чурок. Затем бросающий отходит на оговоренное расстояние — от 6,5 до 13 метров, — и посылает биту так, чтобы разбить фигуру. И побеждает тот, кому понадобиться меньше попыток.

Домино

Во времена Союза, наверное, не было ни одного двора, где бы не “забивали козла”. Домино считалось мужской игрой преимущественно для пенсионеров и рабочих. А интеллигенты предпочитали отдыхать за игрой в шахматы и шашки в городских парках. Молодежь и мужчины среднего возраста “рубились” в карты.

В домино требовалось от двух до четырех участников и кости. Каждый символ из набора в оригинале имеет числовое значение. Сумма точек всех костей одного игрального набора домино – 168. В процессе игры выставлялись в ряд кости, которые соприкасались половинками с одинаковым количеством точек. Кто первым заканчивал, тот и побеждал, а остальные считали остаток. По договоренности партия игралась до 200, 300 и даже 500 очков.

Пионербол

Это чистый продукт СССР, который появился в 30-х годах. За основу новой игры для пионеров взяли правила волейбола, но мяч после подачи не отбивают, а ловят двумя руками. После этого игрок имеет право сделать одну передачу или сделать не более трех шагов и перебросить мяч через сетку так, чтобы соперник его не словил.

И вскоре эта “пионерская” игра стала популярной среди студентов и взрослых. Особенно в детских лагерях, на природе или пляже.

Вышибалы или выбивной

Динамичная игра с мячом увлекала детей всех возрастов. И принимать в ней участие могло от трех игроков и при желании до пары десятков. Участники делились на вышибал и водящих, которые эти водящие должны были выбить мячом из борьбы на игровом поле в 8-10 метров. И каких только ударов ни придумали за время существования вышибал – “картошка”, “свеча”, “ручеек”, “солдатик”.

Сегодня эта детская игра переросла в достаточно травматичный вид спорта – доджбол с международными правилами. Две команды по 6 человек соревнуются на прямоугольной площадке 15х9 метров. Команды на три метра отходят от центра, где лежат 6 мячей. По команде эти мячи нужно схватить раньше соперника, но не более трех на команду. После чего игроки должны “выбить” соперника, который, в случае попадания, покидает площадку.

Классики

Это преимущественно детская игра, но отлично развивала ловкость, силу ног, а также меткость бросавшего камень. А совсем малыши хорошо запоминали цифры. По сути для классиков требуется еще меньше, чем для предыдущих видов: мелки, асфальтовая площадка и камушек. А играть можно даже одному.

Для игры рисуешь мелом клетки с цифрами в определенной последовательности и можно прыгать. Задача – попасть камнем в нужную клетку, допрыгать до нее на одной или двух ногах и вернуться обратно тем же путем, не наступая на линии. Победит тот, кто пройдет путь от единички до десятки.

Кстати, недавно “НСН” писал: Колхозный отдых и культ телевизора: каким был досуг в СССР (ФОТО)[:ua]В Союзі після школи і роботи у дворах вирувало життя. Дорослі “забивали козла”, а діти розмальовували асфальт і влаштовували “вишибалу”. Які ще види дворового спорту в СРСР були популярні

Про п’ятірку найпопулярніших в СРСР видів дворового спорту, який практично зник в наші дні НСН пише, ппосилаючись на OBOZREVATEL.

Городки

За ним в СРСР просто сходили з розуму. Гра, яка підкорила ще Петра I, швидко прижилася в Союзі. У неї грали всі – від простих робітників до академіків і самого Сталіна. Існувала навіть збірна РРФСР з городкового спорту. Спочатку гра проходила в основному на землі, а біти виготовляли з дерева. Але в 20-ті роки ХХ століття з’явилися перші майданчики з твердим бетонним покриттям і оковані біти.

В 1933 році у городошного спорту з’явилися офіційні правила, у яких визначили 15 ігрових фігур-городків, які складають з чурок. Потім  той, хто кидає відходить на визначену відстань — від 6,5 до 13 метрів, — і посилає биту так, щоб розбити фігуру. І перемагає той, кому знадобилося менше спроб.

Доміно

У часи Союзу, напевно, не було жодного двору, де б не “забивали козла”. Доміно вважалося чоловічою грою переважно для пенсіонерів та робітників. А інтелігенти вважали за краще відпочивати за грою в шахи і шашки в міських парках. Молодь і чоловіки середнього віку “рубалися” в карти.

У доміно було потрібно від двох до чотирьох учасників і кістки. Кожен символ з набору в оригіналі має числове значення. Сума точок всіх кісток одного грального набору доміно – 168. У процесі гри виставлялися в ряд кістки, які стикалися половинками з однаковою кількістю точок. Хто першим закінчував, той і перемагав, а інші рахували залишок. За домовленістю партія гралася до 200, 300 і навіть 500 очок.

Піонербол

Це чистий продукт СРСР, який з’явився в 30-х роках. За основу нової гри для піонерів взяли правила волейболу, але м’яч після подачі не відбивають, а ловлять двома руками. Після цього гравець має право зробити одну передачу або зробити не більше трьох кроків і перекинути м’яч через сітку так, щоб суперник його не зловив.

І незабаром ця “піонерська” гра стала популярною серед студентів та дорослих. Особливо в дитячих таборах, на природі або на пляжі.

Вишибали або вибивний

Динамічна гра з м’ячем захоплювала дітей всіх віків. І брати в ній участь могло від трьох гравців і при бажанні до кількох десятків. Учасники ділилися на вишибал і ведучих, ці ведучі повинні були вибити м’яч з боротьби на ігровому полі в 8-10 метрів. І яких тільки ударів не придумали за час існування вишибал – “картопля”, “свічка”, “струмочок”, “солдатик”.

Сьогодні ця дитяча гра переросла в досить травматичний вид спорту – доджбол з міжнародними правилами. Дві команди по 6 осіб змагаються на майданчику 15х9 метрів. Команди на три метри відходять від центру, де лежать 6 м’ячів. По команді ці м’ячі потрібно схопити раніше суперника, але не більше трьох на команду. Після чого гравці повинні вибити суперника, який, в разі попадання, залишає майданчик.

Класики

Це переважно дитяча гра, але відмінно розвивала спритність, силу ніг, а також влучність того, хто кидав камінь. А зовсім малюки добре запам’ятовували цифри. По суті для класиків потрібно ще менше, ніж для попередніх видів: крейда, асфальтовий майданчик і камінчик. А грати можна навіть одному.

Для гри малюєш крейдою клітини з цифрами в певній послідовності і можна стрибати. Завдання – потрапити каменем у потрібну клітину, дострибати до неї на одній або двох ногах і повернутися назад тим же шляхом, не наступаючи на лінії. Переможе той, хто пройде шлях від одиниці до десятки.

До речі, нещодавно “НСН” писав: Колгоспний відпочинок і культ телевізора: яким був дозвілля в СРСР (ФОТО)[:]