Стало відомо, на скільки в Україні скоротилась тривалість життя за час великої війни

Про це інформує НСН.

На скільки в Україні скоротилася тривалість життя за час великої війни

Скорочення тривалості життя в Україні автори проєкту стратегії називають одним із факторів, який призведе до прогнозованої демографічної кризи.

Так, зазначається, що в Україні високий рівень передчасної смертності, передусім чоловіків, пов’язаний із масовою зайнятістю в шкідливих і небезпечних умовах, потраплянням у ДТП, зловживанням алкоголем, психоактивними речовинами та тютюнопалінням, недостатністю інформування населення щодо навичок здорового способу життя, низькою доступністю та якістю медичної допомоги в сільській місцевості, низьким рівнем добробуту і підвищенням рівня бідності населення.

Дія цих чинників багаторазово посилилась через збройну агресію Російської Федерації, яка спричинила численні смерті військових та цивільного населення, включно з дітьми.

В результаті середня очікувана тривалість життя скоротилась з 66,4 року (чоловіки) із 76,2 року (жінки) у 2020 році до 57,3 і 70,9 відповідно у 2023-му (експертна оцінка).

Збройною агресією Російської Федерації проти України і тимчасовою окупацією частини її території спричининено поглиблення демографічної кризи, що полягає в значному зниженні народжуваності,  підвищенні смертності і серед військових, і серед цивільного населення, включно із дітьми, у багатомільйонному тимчасовому внутрішньому переміщенні мешканців з небезпечних територій, у понад 6-мільйонній вимушеній еміграції переважно жінок і дітей, – зазначають у Мінсоцполітики 

Інші демографічні виклики і загрози для України

Окрім низької тривалості життя демографічними викликами та загрозами розвитку України є:

• Швидке скорочення чисельності населення внаслідок перевищення смертністю народжуваності та масштабної трудової міграції, яка часто переходила в постійну, анексії Криму та частини Донецької і Луганської областей, нових викликів і загроз, обумовлених збройною агресією Росії. За даними Держстату, чисельність населення України на дату проведення Всеукраїнського перепису населення (05 грудня 2001 року) становила 48,5 млн осіб. За оцінками Інституту демографії та проблем якості життя НАН України на 01 січня 2022 року чисельність населення України в кордонах 1991 року становила 42,0 млн осіб, на серпень 2023 року – 36,3 млн осіб, у тому числі на підконтрольних українській владі територіях – 31,5 млн осіб;
• низький рівень народжуваності. У 2020 році (до початку поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні) сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,2 на одну жінку проти 1,5 у 2012 році, що майже вдвічі нижче за його показник, який забезпечує просте відтворення населення (2,2). За період збройної агресії Російської Федерації проти України через безпекові ризики, високий рівень невизначеності щодо майбутнього, розділення сімей тощо цей показник знизився до 1,0.
• погіршення стану здоров’я населення через неможливість отримати своєчасну та якісну медичну допомогу, недостатню профілактику захворювань, численні стреси, тривале перебування у несприятливих умовах, що спричинило зниження імунітету, загострення старих і нових хронічних захворювань;
• зростання чисельності осіб з інвалідністю, в тому числі серед дітей та молоді, які потребують комплексної реабілітації та підтримки;
• масова вимушена еміграція населення, передусім жінок та дітей, пов’язана із небезпекою, нестабільністю та невизначеністю життя в Україні через війну; за даними Aгентства ООН у справах біженців в Україні, через бойові дій та окупацію частини території упродовж 2022–2023 років із країни виїхали близько 6,3 млн осіб;
• незаконне вивезення громадян України за кордон. Зокрема, офіційно доведено вивезення з тимчасово окупованих територій до Російської Федерації 19,5 тисяч дітей;
• демографічне старіння. За даними 2021 року частка осіб у віці 60 років і старше становила 24,8 %, що спричиняє додаткові потреби в медичних і соціальних послугах, зумовлює значне навантаження на публічні фінанси та працююче населення, є чинником подальшої депопуляції;
• масштабне внутрішнє переміщення населення. У 2022 році кількість внутрішньо переміщених сімей з дітьми зросла у 6 разів (з 124 тис. до 739 тисяч). Надмірна концентрація населення у відносно безпечних регіонах спричиняє проблеми із доступністю та якістю базових послуг, зокрема житлових, освітніх, медичних, ускладнює працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

Із урахуванням викладених викликів і загроз, дія яких продовжуватиметься і після закінчення війни, чисельність населення України в кордонах 1991 року, за оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, на 01 січня 2041 року може скоротитися до 28,9 млн осіб, а на 01 січня 2051-го – до 25,2. Прогнозування чисельності населення ускладнюється у зв’язку з відсутністю необхідних статистичних даних, зокрема, через неможливість обліку демографічних змін на тимчасово окупованих територіях,  багатоваріантність сценаріїв перебігу воєнних подій.

Україна потребує системного стратегічного рішення, яке дасть змогу мінімізувати ризики та пом’якшити зазначені загрози, забезпечити довгострокове відтворення, зокрема, і в несприятливих умовах, необхідний обсяг людського капіталу і чисельність робочої сили для повоєнного відновлення  економіки та формування стійкості  країни у довгостроковій перспективі.

Ще новини України: Серед українських біженців побільшало чоловіків і поменшало бажаючих повертатися