Уродженка Львова у подробицях описала, як у дитинстві вона кілька разів їздила до родичів у росію. Вона поділилася емоціями та враженнями від побаченого та почутого у 90-і й 00-і.
По-перше, авторку жахала дорога. Вона пише, що українські краєвиди тішили чистотою, а якщо й зустрічалися бідні села, то доволі доглянуті. Тоді як росія “зустрічала” бур’янами та дерев’яними занедбаними будинками.
“Я пам’ятаю, як мама мені говорила, якщо хочеш поїсти чи в туалет — роби це, поки ми в Україні. У нас уже в ті часи були заправки з туалетами та кафешками”,ділиться спогадами Аліна.
Після перетину кордону і аж до Курської області, за словами українки, у якості зручностей були лише кущі.
Також українка розповіла, що росіяни називали її “хохлушкою” та не реагували на її зауваження про те, що їй це неприємно. Ба більше, слово “бандерівець” маленька львів’янка вперше почула саме від мешканців сусідньої країни. До української мови більшість ставилися з глузуваннями, хоча не могли повторити жодного слова.
“Окремий кайф — це коли тебе питають, чи є в тебе робота, чи є гроші, чи все добре, і ти відповідаєш на все “так”, а тебе запрошують переїхати з Києва, де в тебе заї*** життя, у смт на 10 тисяч жителів, які з ранку до ночі тільки й роблять, що бухають. Адже це твоя “родіна”,пише українка.
На думку Олени, напад росії на Україну є абсолютно закономірним.
У коментарях користувачі підтримали дівчину, зазначивши, що у багатьох сформувалися подібні враження від поїздок до російських міст.
