Саме там, у радянських фільмах, і народилися ті брехливі образи України та українців, що й зараз тиражує російська пропаганда.
Про конкретні приклади вирішив розповісти білоруський блогер Максим Мирович, передає НСН.
Він нагадав, що з метою пропаганди працювали практично всі джерела інформації, починаючи від ЗМІ та закінчуючи художнім кінематографом, за допомогою яких у юних незміцнілих умах закріплювалися казки, що подавалися під виглядом правдивих історій.
“Ідеологічна обробка була тотальною, і вийти з цього зачарованого кола могли тільки ті, хто мав нормальне виховання в сім’ї та мав альтернативні джерела інформації — які в СРСР всіляко заборонялися, пригнічувалися та глушилися”,написав він.
“У степах України”, 1952
Мирович виділив цей фільм як зразковий приклад того, який образ українців намагалася нав’язати глядачеві сталінська пропаганда. А саме товстого та дурного “х*хла”, зі смішним прізвищем, абсолютно аполітичного любителя вареників, з відсутнім характером та поглядами.
Фільм оповідає від двох голів колгоспів Селівоні Часнику та Кондраті Галушці, які різними способами намагаються досягти кращого життя та збільшити показники надою та помелу.
“Саме такі громадяни здебільшого пережили сталінські репресії та депортації та багато в чому визначали образ України після Голодомору та репресій”,зазначив Мирович.
Він підкреслив, що в радянських фільмах ніколи не акцентували уваги на тому, куди поділися всі чесні, красиві, активні та небайдужі українці, оскільки показувати правду про репресії та страти ніхто не хотів.
Образ українців, яких показали в цій стрічці, пізніше неодноразово використовувався в інших фільмах, що зрештою і призвело до того, що росіяни їх такими й запам’ятали.
“Триста років тому”, 1956
Фільм оповідає про події XVII століття та про те, що українці нібито воювали проти поляків, щоб увійти до складу Росії. До речі, тоді країни із такою назвою ще не існувало.
“Авторів фільму це не бентежить — російська кавалерія під триколорами хвацько скаче “єднати” Україну. Загалом, така собі розлога журавлина, як у сучасних фільмах Микити Міхалкова”,пише Мирович.
Також він вказав на образ магнатів Речі Посполитої (які названі чомусь “польською шляхтою”), які всі як один показані у фільмі “пузатими, носатими та страшними”.
Блогер нагадав, що фільм зняли з прокату майже одразу після його виходу, оскільки навіть за радянськими мірками він був надто абсурдним. Та й після нього історичну тематику СРСР намагалися не підіймати.
“Весілля в Малинівці”, 1967
Відомий найбільш одіозний радянський пропагандистський фільм про Україну, у якому правдиво передали лише декорації та пейзажі, пише Мирович.
“Фактично, для фільму була створена якась інша, віртуальна Україна, яку дуже хотіли б бачити в Кремлі — цілком російськомовна, яка з хлібом-сіллю зустрічає радянські війська з Москви”,зазначив він.
Як і в попередньому фільмі, тут автори теж вирішили відокремити “хороших хлопців” від “поганих” у вигляді зовнішності героїв. Так людей місцевого отамана Грицька зобразили виродками, а ось усі Червоноармійці навпаки виглядають молодими та красивими.
“Ну, зрозуміло, симпатії місцевих жителів будуть на стороні окупантів! Те, що слідом за співунами та танцюристами до села приїдуть трійки НКВС та продовольчі загони, то що незабаром почнеться Голодомор та висилки українців у ГУЛАГ — у фільмі не сказано жодного слова…”,пише Мирович.
Блогер нагадав, що село Малинівка, яке знаходиться в Харківській області та сильно постраждало під час Голодомору, а злидні там відчувалися навіть у 1967 році, що призвело до того, що там ледве змогли знайти коней для зйомок.
“Як бачите — в одіозних совкових фільмах Україна та українці часто виставлялися недалекими, злодійкуватими, дурними сільськими недотепами, які думають лише про те, як поїсти вареників і випити самогону. Громадянська самосвідомість і відповідальність за майбутнє у них або відсутня, або виражається в беззавітній відданості Кремлю — під якими прапорами він не приходив би до них. Саме такий образ України та українців радянське “мистецтво” формувало у мешканців інших районів СРСР, і саме такою хотів бачити Україну совок. Такі “громадяни” ніколи не відстоюватимуть своє і не заважатимуть Імперії в її темних планах”, підсумував Мирович.
“Дивіться не на ракети, а на громадські туалети” – блогер про СРСР
