Далі текст мовою оригіналу
Геннадій Корбан — він же все ще чинний керівник штабу ради оборони Дніпра — не з магазину подарунків. Однак якщо у влади є до нього обґрунтовані претензії, то вона може провести слідство і прийти з його результатами в суд. У свій суд. Але вона цього не робить. Тому річ не в конкретному прізвищі, а в методі влади, з допомогою якого вона розправилася з неугодним громадянином. Як з’ясувалося, тепер немає потреби ганяти політичного опонента по дахах, щоб продемонструвати силу, як це робив із Саакашвілі президент Порошенко. Можна просто, нічого не пояснюючи, відібрати на кордоні паспорт. А заодно й будинок, де залишилася твоя зубна щітка та чекають літні батьки.
Ім’я Корбана в таємному указі президента про припинення громадянства десятьох українців ми розглядаємо виключно в цьому контексті. Причому навмисне упускаємо не тільки «слугу народу» Ігоря Васильковського, який утік 24 лютого з румунським паспортом за кордон (де він встиг вляпатися в секс-скандал і повернутися), а й прізвище олігарха Ігоря Коломойського. Це герой історії з іншим сюжетом.
Однак новинний привід для акцентування на історії Корбана — вже навіть не позбавлення його громадянства, а те, що це всі проковтнули. Тоді як повністю переключатися на інші, хай навіть найболючіші, події — а нас обстрілюють ракетами, й ми щодня втрачаємо людей, — суспільству, медіа, політикам та всім, хто планує будувати після перемоги демократичну Україну, не можна. Не реагувати на сигнали, подані за цей час владою (включно з коментарями президента й секретаря РНБО), теж не можна. Бо в ситуації, складеній руками Банкової для Корбана, є моменти, що свідчать: влада пускається берега у своїй підозріливості та своїй дріб’язковості й стає небезпечною для кожного, хто за Україну, але не мовчки.
Почнемо з того, що наприкінці червня Геннадій Корбан на своїй сторінці у Фейсбук звернувся до президента з проханням дати громадам можливість проводити оборонні закупівлі без тендерів Прозорро, які Кабмін повернув своєю постановою. Проблема на місцях загострилася ще й у зв’язку з тим, що, хоча, згідно з Бюджетним кодексом, громади й зобов’язані допомагати ЗСУ та ТрО, прем’єр більше двох місяців не чув прохань дозволити працювати з західними постачальниками за передоплатою. На тлі катастрофічної ситуації з постачанням армії і ТрО (мова про екіпірування, бронежилети, засоби захисту тощо) неувага Кабміну до прохань громад обурила не тільки Корбана, який дерзнув публічно звернутися до президента, а й мера Дніпра Бориса Філатова.
Інтерв’ю Філатова нашому виданню на цю тему стало аж ніяк не політичним випадом оперених дніпровських еліт, які, на думку ряду людей з ОПУ, «зловживають міським бюджетом у своїх корисливих цілях». Філатов озвучив позицію Асоціації міст України (АМУ), яка два місяці строчила листи в Кабмін. За АМУстоїть тисяча громад, і таку позицію підтримують навіть мери, котрі намагаються триматися осторонь активностей Асоціації. Зокрема, мер Чернігова Владислав Атрошенко, хоч і не підтримав тональність Філатова, який розгромив політику чинного прем’єра Дениса Шмигаля, однак із тезами про закупівлі погодився не замислюючись.
Варто уточнити, що на тлі стратегії Банкової, готової рано чи пізно змінити слабкий Кабмін, конфлікт мерів з урядом був на руку ОПУ. Ба більше, як з’ясувалося, органам місцевого самоврядування (ОМС) нині набагато легше вирішувати проблеми з офісом президента, ніж із урядом. Адже вони розуміють: за час війни відбулася остаточна підміна Кабміну як інституції главою ОПУ Андрієм Єрмаком і Кº.
Після тривалих гарячих суперечок з модерацією заступника глави ОПУ Кирила Тимошенка зміни до постанови Кабміну таки внесли. І зробили це на користь АМУ. Однак зчинений бунт Корбану не забули, а палець загнули. Та цей палець був не першим. Навіть у новітній історії України, яка вибухнула 24 лютого.
За нашою інформацією, в офісі президента вирішили, що журналіст Юрій Бутусов — постійний критик влади — «сидить на зарплаті в Корбана». Наче не було Бутусова до Корбана. Наче він не громив багато років тому у своїх статтях у «Дзеркалі тижня» нині дорогу серцю Арахамії та Іванчука ЄДАПС. Наче не виводив на чисту воду виробників контрафактної горілки, не розбирав банківські афери Шепелєва тощо. Не розносив вище військове командування у 2014-2015 роках.
Але в уявленні Банкової, і не тільки цієї, а всіх банкових, журналіст не може мати власної думки. Він може бути тільки хатньою твариною. Як прем’єр-міністр чи глава СБУ. Бутусов без намордника — це відповідальність Корбана. Немає Корбана в країні — питання вирішене. Така логіка влади країни — кандидата на членство в ЄС.
А ось що стосується влади в Дніпрі й, за великим рахунком, у всій області — опорному і все ще ситному регіоні, то тут Корбан справді дуже скидається якщо не на ляльковода, то на фіндиректора лялькового театру точно. Чи може відсутність реального контролю над рідним регіоном президента подобатися Банковій? Звісно, ні. Тому, вирвавши зуб, влада сподівається витягнути весь міст. І поставити свої імпланти. Не замислюючись, приживуться вони там чи ні.
Пінг-понг між Корбаном і Банковою міг тривати ще довго. А Кирило Тимошенко (всього років два тому і Корбан, і Зеленський були клієнтами його небездарного піар агентства) міг продовжувати доводити свою дедалі слабшу потрібність, модеруючи цей процес. Якби на обрії не з’явилася конгресвумен від Республіканської партії США Вікторія Спартц. Клеймо для всіх неугодних, під яким тепер можна продати президентові страту кожного.
І Корбана, який в один із її приїздів зустрічався з нею 30 хвилин. І Коломойського, за чиїм нібито сценарієм вона з’явилася в Україні, а потім приголомшила охололу до олігарха владу своїми заявами. Навіть колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко опинився в міжнародному розшуку, бо дипломат нашого посольства у США, прикриваючи тонкий шрам на улюбленому кріслі, відстукав на Банкову: Грищенко причетний до організації візитів Спартц.
Не Литвин знадобився у зв’язку з харківськими угодами, не Бойко, який курирував питання газу та його ціни за Януковича (про що й була ця угода), не Демченко — ідеолог цих угод, який просто пішов на спочинок. А Грищенко, який в очі не бачив Спартц, але при цьому не вилазив з американських каналів, вимагаючи закрити небо, а також від лобістів американського ВПК, доводячи їм, чому вигідно підтримати ідею поставок зброї в Україну.
У долі громадянина Корбана Спартц виявилася останньою краплею. Підозри — наше все? Зведення порахунків — наше все? І на це в Банкової є час і сили? На тлі війни та економічного обвалу, втрат і катастрофічної нестачі ресурсів? Є час придумати підступний план і послати на кордон двох перевдягнених дебеерівців під виглядом працівників військкомату, щоб під камери вручити повістку ненависному колишньому генпрокуророві Рябошапці? Який потім з’явився у військкомат, де йому сказали: у вас троє дітей, мобілізації ви не підлягаєте, і, взагалі, ніякої повістки ми вам не виписували. І це масштаб зірки першої шпальти журналу Time і його продюсера?
Влада може вернути ніс від 11 мільйонів конфіскованих хабарних доларів тільки тому, що їх запропонували використовувати на потреби військових колишній глава НАБУ Ситник і колишній секретар РНБО Данилюк? Влада може обговорювати призначення Залужного на посаду міністра оборони тільки тому, що хтось із політтехнологів припускає, що з командуючого ЗСУ може вирости нова політична сила?
Люди, не дуже добрі, ви чим займаєтеся? Не відволікайтеся. Подивіться на рейтинги й заспокойтеся. Ви зараз затьмарили всіх, хто був, і закупорили всіх, хто буде. Хто тепер вкаже вам на ваші помилки? Ви ненавидите кожного, хто «намагається вас учити». «Ти можеш зв’язатися з Макроном в один клік, а з Байденом — у два кліки? Тебе слухають парламенти світу, роззявивши рот? За інтерв’ю з тобою б’ються найбільші світові ЗМІ? Та хто ти такий, щоб мене вчити?». Приблизно так міркують на Банковій, коли йдеться про енергетику, фінанси, логістику, якість законів тощо.
Так, любов світових ЗМІ і народних мас президентові багато в чому вдається обертати на користь Україні. Але хто захистить країну від ваших внутрішніх прорахунків і некомпетентностей? Тільки ті, хто любить країну не менше, ніж ви, але в багатьох питаннях тямить більше. Та ви робите ворогів із тих, хто хоче допомогти, не помічаючи при цьому ворогів, які вже давно шкодять. (Або з лихого умислу, або через ідіотизм.)
Тому на запитання, чому саме Корбан, президент України, златоуст, що зриває оплески всього світу, відповідає плутано казенно: «По-перше, жодних спекуляцій немає. Ми на регулярній основі надаємо громадянство нашої держави або позбавляємо. Це постійний процес і все відбувається постійно в рамках чинного законодавства». А по суті? А по совісті?
На додачу до сказаного ним того ж дня полетіли слова секретаря РНБО Олексія Данілова у Твіттері: «Людина, яка займається політикою, має публічно повідомити про наявність у неї іншого громадянства, крім українського. Ми будемо й надалі наполегливо очищати країну від агентів впливу РФ, зрадників і колаборантів».
Серйозно? За нашою інформацію, власник свіжої почесної грамоти від міністра оборони Геннадій Корбан мав уточнюючу телефонну розмову з секретарем РНБО Даніловим. І хоч опонентам під час непублічної дискусії не вдалося уникнути ненормативної лексики, все-таки з’ясувалося, що Данілов під зрадниками й колаборантами розумів власників російських паспортів.
Але в Корбана російського паспорта не було. Та й головне: ні президент, ні секретар РНБО не пояснили, чому з мільйонів біпатридів вибрали саме цих. Які критерії? Алфавіт? Зріст? Активи? І чому ніхто нікому нічого не пояснив і не довів? Але так завтра ОПУ позбавить громадянства умовного Притулу, Чмута чи Бутусова — кожного, хто не сподобається. І теж нічого не треба буде пояснювати й доводити. Бо саме зараз ніхто не домігся від президента зрозумілих пояснень такого рішення.
За даними ZN.UA, сьогодні в Україні воюють понад триста ізраїльтян. Минулого тижня в ізраїльському містечку Карміель поховали трьох друзів, однокласників, які разом поїхали захищати нашу країну. То чому їм захищати Україну можна, а Корбану, навіть якщо в нього є такий самий паспорт, — не можна? Але коли ми говоримо про біпатридів у владі, до якої Корбан офіційно не був причетний, то, хлопці, справді, виверніть внутрішні кишені піджаків. Корбан же запропонував секретареві РНБО створити «спільне підприємство» з виявлення людей із подвійним громадянством у владі. Будьте послідовні.
Але вибіркове застосування закону — ще одна хвороба всіх банкових. Які завжди діяли за принципом: друзям усе, ворогам — закон. Банкова Зеленського не виняток. І ніякі історії з відставками Баканова чиВенедіктової, що їх намагаються продати як здатність «садити трьох друзів», для тих, хто здатен думати, не прокотять.
…Уже очевидно, що в історії з Корбаном зараз ніхто нічого не відмотає. Зеленський і його команда чітко розрахували — війна все спише. І хай тепер натаскані адвокати Корбана роками борються в українських судах за його громадянські права, цитуючи то 25-ту статтю Конституції, то закон про громадянство тощо.
Ось тільки, що накажете робити тим, у кого не згасають підозри? Оскільки вони зараз у тренді. Хіба удар по організації оборони Дніпра в момент переходу до третього етапу війни й активізації росіян не скидається на російську оферту? Дніпро для долі півдня нашої країни важливий. І хоч би які там були, за словами радника глави ОПУ Подоляка, «не дуже поганий губернатор, і не дуже поганий мер», вилучення з системи оборони менеджера Корбана хіба на користь країні?
Ми не адвокати Корбана, але ми адвокати честі й гідності держави. Яка не повинна так поводитися зі своїми громадянами. Сьогодні з цими, а завтра — з будь-якими іншими.
Можливо, не всі пам’ятають притчу про жабу, яка вистрибне, якщо її кинути в каструлю з окропом. Але якщо воду нагрівати поступово, жаба звариться. У російській каструлі зварилися долі, права та гідність мільйонів людей. Вода в нашій каструлі нагрівається. Уважним — уже гаряче.
