У британській розвідці пояснили, що можуть означати заяви пригожина про «лінію Вагнера».
Росія, створюючи так звану «лінію Вагнера», готується до оборони глибоко за нинішньою лінією фронту, щоб, ймовірно, стримувати швидкий контрнаступ ЗСУ, повідомляють у Міністерстві оборони Британії з посиланням на дані своєї розвідки, передає НСН посиланням на «Радіо Свобода».
«Якщо плани настільки масштабні, як стверджує пригожин, то, швидше за все, роботи спрямовані на інтеграцію річки Сіверський Донець в зону оборони, частково слідуючи лінії контролю 2015 року. Проект передбачає, що росія докладає значних зусиль для підготовки оборони глибоко за нинішньою лінією фронту, щоб, ймовірно, стримувати будь-які швидкі українські контрнаступи»,йдеться у повідомленні.
У розвідці нагадують, що 19 жовтня засновник ПВК «Вагнер» євген пригожин заявив, що його команда інженерів будує велику укріплену лінію оборони («лінію Вагнера») в окупованій росією Луганській області, і опублікував карту, на якій показано запланований масштаб проекту. На знімках видно ділянку новозбудованої протитанкової оборони та системи окопів на південний схід від Кремінної Луганської області.
Протитанкові загородження «лінії Вагнера»
У військовій інженерії такі споруди називають «невибуховими загородженнями». Крім них, є також мінно-вибухові, електризовані та інші, пояснює ВВС.
Невибухові загородження бувають протипіхотними та протитанковими. Бетонні піраміди “лінії Вагнера” належать до протитанкових, їх називають надовбами. Під час Другої світової війни вони отримали неофіційну назву – «зуби дракона».
Крім бетонних «зубів» також бувають протитанкові їжаки, завали в лісі та горах, снігові вали тощо.
Завдання протитанкових загороджень – затримати танки на певному місці, де їх може вбити артилерія.
Протитанкові надовби почали використовувати у військово-інженерній справі відразу після появи на полі бою танків. Спочатку проти танків застосовували загородження з різних матеріалів, зокрема, зроблені з колод.
Але вже у Другу світову під час облаштування довгострокових ліній оборони почали використовувати або бетонні, або кам’яні надовби.
Вони могли бути різної форми й розмірів, кубічної, пірамідальної, конусної форми, або взагалі залізобетонними балками.
Надовби на «лінії вагнера» мають форму тетраедра та встановлені у кілька рядів. Судячи зі знімків з повітря, шаховий порядок не дотримується, але поряд з ними є протитанкові рови, що не повністю, але все ж таки відповідає інженерним настановам.
У виданні «Довідник офіцера інженерних військ» від 1989 року йдеться, що надовби з колод, сталевих або залізобетонних балок, а також з каменю встановлюють за допомогою екскаватора. Тобто їх потрібно частково закопувати в землю.
Чи легко штурмувати укріплені лінії?
Самі по собі протитанкові загородження не можуть зупинити бронетехніку, лише затримати. Їхня ефективність залежить від того, які засоби використовують разом з ними. Такі перешкоди можуть бути оточені мінними полями, а місцевість перед ними пристріляна артилерією.
ЗСУ досить успішно протистоїть російській армії в районі Донецька, де бойові дії по суті не припинялися з 2014 року.
Українці теж застосовують на Донбасі протитанкові загородження, але, судячи з фото, масивні бетонні надовби, які зазвичай не закопані в землю, становлять не суцільну лінію. Ними, радше, перегороджують дороги, змушуючи техніку звертати на мінні поля.
Основу української оборони складають укріплені позиції для піхоти, артилерії та бронетехніки. При цьому бронетехніка й артилерійські системи мають часто змінювати позиції, щоб уникнути вогню у відповідь.
Інформації про успішне застосування стаціонарних протитанкових загороджень у відкритій пресі не було.
Стійкість «лінії Вагнера» можуть забезпечити не так рови і «зуби дракона», як артилерійська підтримка, укріплені позиції для піхоти, наявність бронетехніки, розвідка, зв’язок тощо.
Крім того, те, що ця лінія розташована за річкою Сіверський Донець, робить її ще більш стійкою з погляду оборони. Форсування річки – найскладніше завдання, а зміцнена лінія оборони ще більше її ускладнює.
Але, з іншого боку, танки, що беруть участь у цій війні, оснащені 125-міліметровими гарматами, які цілком здатні зруйнувати здалеку невелику бетонну піраміду. Гаубиці, що підтримують наступ, стріляють ще потужнішими снарядами.
