Росія в Україні веде гібридну війну з елементами тероризму, застосовуючи тактику ІДІЛ.
Чим відрізняється військова діяльність РФ в Україні та Сирії. Як війна в Україні впливає на арабський світ. Хто зупинить агресію Росії проти України. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів професор військових досліджень, голова відділу стратегічних розслідувань в Арабському центрі досліджень та політичних студій Омар Ашур, передає НСН.
Росія в Україні застосовує тактику ІДІЛ
— В своїх статтях ви зазначаєте, що в Україні російські війська, зокрема, використовують тактику аналогічну тактиці “Ісламської держави”. Що це за тактика та яка її ефективність в Україні?
— Насамперед, я хочу висловити свою підтримку всій Україні. Я спостерігаю в вас дивовижну відвагу, доброту, стійкість, як ніде.
Щодо вашого питання. Я написав книгу про військову тактику в чотирьох країнах — Іраку, Сирії, Лівії та Єгипті. А також те, як Росія воювала, зокрема, в Криму в 2014 році, а відтак і в інших країнах.
По суті це спроба гібридної війни з міським тероризмом. Ряд проникнень агентів, називатимемо їх співробітники розвідки, які мають активи, мають повноваження давати хабарі, бомбити, вбивати, а також приймати дуже швидкі рішення для контролю над районами всередині міста.
Ми бачили, як це відбувалося у Криму, а також з погляду ІДІЛ, що відбувається в містах Ракка (Сирія), Мосул (Ірак) та інших місцях. Але відмінність в тому, що там не було 20 тис. солдатів, які були у Росії в Криму, і там не було можливості повітряної чи морської висадки десанту. Це використовує Росія в Україні, що робить її набагато небезпечнішою.
Також ми побачили інші подібності дій в Україні: використання саморобних вибухових пристроїв в житлових районах, переважно бомб, які не розрізняють солдата та цивільну особу. Їх використовували [російські солдати] при відступі з окупованих районів, коли відступали з Київської та інших областей, залишаючи мінний слід. Це було приголомшливим навіть у порівнянні з тим, що відбувалося в Сирії та Іраку. Росіяни дуже добре прикривають свої відступи за допомогою саморобних вибухових пристроїв.
Також ми побачили, на жаль, зґвалтування та масові порушення прав людини, які мали місце в багатьох районах.
І тепер ми маємо уявлення не лише про міський тероризм, але як ви спостерігаєте, на жаль, зараз в Києві — тероризм повітряних ударів по цивільному населенню, інфраструктурі. Не лише шляхом бомбардувань із землі, а й з повітря з використанням, як відомо, безпілотників іранського виробництва.
Одного разу я почув фразу: дракон іноді може битися як змія, бо битися як змія виходить дешевше та ефективніше.
Цілі в Сирії полягали в тому, щоб утримати авторитарний, корумпований режим при владі. Цілі РФ в Україні — не просто повторити те, що сталося в Криму, а цього разу захопити Київ. Переконатися, що обраний українським народом демократичний уряд не втримається, а потім встановити маріонетковий режим. Досить згадати Чехословаччину 1968 року, Афганістан 1979 року і таке інше.
Ми не маємо узгодженого міжнародного визначення тероризму. Але є єдність щодо частини визначення, з якою згодні всі. Це те, що коли ви цілитеся в цивільних осіб, щоб чинити тиск на уряд, коли ви навмисно і без розбору нападаєте на простих людей, щоб чинити тиск на уряд.
— Але головна відмінність: чим більше Кремль це робить стосовно українців, тим більше ми готові боротися за нашу незалежність. Тож це не працює, як в Сирії. В Росії це розуміють?
— Є раціональний та психологічний вимір.
Раціональний вимір в тому, що це працює. Це просто змушує людей ще більше ненавидіти окупантів та московський режим. Особливо коли ви можете відстояти своє. Якщо ні, ви можете бути пригнічені. Це сталося в Чечні, в деяких частинах Сирії, тому що вони не мали того захисту, завдяки якому вони могли б дати відсіч.
Але якщо в тебе за спиною сильні союзники, з сильним захистом, ти можеш протистояти і дати відсіч агресору. І якщо ви хочете обрати вільну, демократичну та сучасну європейську державу, ви точно не дивитиметеся на приклад Путіна.
Вплив війни на арабський світ
— Україна знаходиться далеко від арабських країн. Чи впливає війна в Україні на арабський світ, мусульманський світ?
— Війна в Україні справді стосується міжнародної системи. Захід бачить це по-своєму. Але за межами Заходу — все інакше.
Якщо ви хочете зберегти міжнародну систему, якою ми її знаємо сьогодні, у нас не повинно бути агресії проти суверенної держави та думки про захоплення цієї держави. Слід зайняти певну позицію. Це свого роду політичний вимір.
Також в ідеї газу та нафти є економічний вимір, в цьому плані Росія досить добре озброїлася. І Європа тепер шукає альтернативи російським енергоресурсам, щоби зменшити залежність від Росії. Однією з таких альтернатив є Близький Схід і Північна Африка.
Про війну в Україні в арабських країнах знають. Наприклад, телекомпанія Аль-Джазіра (Al Jazeera Arabic) інтенсивно висвітлює ситуацію в Україні. Вони мають кореспондентів майже в кожному регіоні, у них в ефірі постійно гості з України.
Як ця війна впливає на регіон? Є країни, які явно стали на бік Путіна. Але є й інші держави, які дуже симпатизують Україні.
Також треба враховувати, що в арабських країнах є певний антагонізм щодо Сполучених Штатів. І не варто забувати про ізраїльсько-палестинський, арабо-ізраїльський конфлікт.
— Що змушує деякі арабські країни симпатизувати Путіну? Це прагматика чи просто, як ви кажете, не дуже доброзичливе ставлення до США? Той самий Іран. Позиція Ізраїлю також цікава.
— Щодо арабської сторони, я постараюся пояснити якомога доступніше. Справа в тому, що тут спрацювала частина російської пропаганди про антизахідну ідею, що це все — західна змова. Що це все розробило ЦРУ.
Іран — це тактичний, стратегічний союз з Росією. Вони були майже на одній лінії, незважаючи на деякі розбіжності на тому самому фронті в Сирії. І схоже, що Іран прагне залучити Близький Схід чи частину Близького Сходу на бік Росії.
Щодо Ізраїлю, то це цікава історія. Я припускаю, що там менше російської пропаганди. Ізраїль має надто багато ворогів в Сирії, включаючи таких як “Хезболла” та інші. Але Ізраїль має досить сильну зброю, яка допомагає утримати безпеку.
Насправді Ізраїль може зробити багато. Але не хоче цього робити здебільшого через жорстку силу Росії. Тут є стратегічний розрахунок з погляду деескалації ситуації в регіоні, гадаю, що Ізраїль намагається зберегти це.
— Повертаючись до драконів та зміїв. У лютому 1993 року колишній директор ЦРУ Джеймс Вулсі описав ситуацію після закінчення холодної війни, заявивши, що Сполучені Штати та їхні союзники вбили великого дракона — Радянський Союз, але опинилися в джунглях, повних змій, польових командирів в державах, що не відбулися, тероризму та різноманітних загроз. Чому такі розумні та навчені спецслужби по всьому світу дозволили вирости цим зміям та драконам? І чи намагаються вони змінити ситуацію?
— Уявлення про те, що спецслужби та США контролюють усі, є помилковим. Це не правда.
Після 20 років спроб побудувати демократію в Афганістані, після 20 років війни США мали вивести звідти свої війська. Те саме в Іраку.
У США багато успіхів. Але це не завжди так. Вони збудували демократію в Німеччині, Японії, Південній Кореї, Косово, Боснії. Але зазнала поразки в багатьох інших регіонах, таких як Афганістан та Південний В’єтнам.
Це Росія намагається переконати всіх в тому, що США контролюють все.
“Революція в Сербії — це змова США”. “Революція в Грузії — це змова США”. “Помаранчева революція 2004 року в Україні — ще одна змова ЦРУ”. “Революція 2005 року — ще одна змова США”. “Останній Майдан був вдалою змовою США”. “Арабська весна” від Тунісу 2010-го до Єгипту, Лівії, Сирії та Ємену — аналогічно.
Думаю, що доктрина Росії була заснована на такій ідеї: “Якщо США так добре змінюють режими, які були авторитарними, корумпованими та близькими нам, то нам краще зробити те саме. Нам краще почати планувати вторгнення до країн та зміну режимів. Ми зробимо, як вони”. Це своєрідна спроба наслідувати США.
— Те, що колись почалося з ідеї захопити Україну Путіним, тепер зводиться до того, щоб не втратити Донецьк та Крим і навіть не втратити владу у власній країні. Який сенс в безрезультатному викиданні мільярдів доларів на день, якщо програєш на полі битви? Яким буде завершення історії цієї війни?
— Думаю, що все це ґрунтувалося на прорахунку, неправильному сприйнятті так званої доктрини. Ідея полягала в тому, щоб вторгнутися до України та змінити режим. Думали, що всі події відбуватимуться як в Криму. Але українське керівництво не залишило країну. Ніхто не втік, як Янукович. Росіяни не очікували цього. Вони побачили, що Україна здатна воювати.
Нещодавно я розмовляв з солдатами, які покинули Крим, і вони запевнили мене, що Україна поверне всі свої території. Ідея Путіна зазнала поразки в Києві, його прогнали з раніше захоплених ним областей України.
— Він програв на полі бою в Ізюмі, в Лимані. Майже скрізь.
— Він мав один успіх в цій війні — коли він контролював Луганську область, єдину область, яка майже повністю була анексована Росією після Криму 2014 року. Але тепер Збройні сили України повернулися до Луганської області.
Тепер Путін дійшов до ідеї мобілізуватися. Але мобілізувати чим? Якби він зробив мобілізацію раніше, приблизно в квітні, то він мав би більше техніки і більше живої сили. І тоді він пішов би на ескалацію з погляду анексії.
А що зрештою вийшло? Він анексував території, які навіть не контролює у військовому відношенні. Він намагався контролювати їх упродовж шести місяців, і йому це не вдавалося.
Тепер він має лише один реальний варіант — використання ядерної зброї.
Думаю, це призведе до повного провалу Росії з подальшим звільненням всієї території України.
— Що і хто зупинить війну? Українські сили, сили НАТО чи розпад Російської Федерації?
— Зважаючи на все, Путін все ще сподівається на те, що може виграти війну. Думаю, що нинішнє керівництво більшості країн НАТО та України дуже реально ставиться до ситуації в Москві. Тепер справа не в переговорах. Ви повинні показати силу. Вам потрібно чинити опір. І вам справді потрібно перемогти їх на полі бою.
Думаю, що головне рішення зараз — це поле бою.
