Визволення з полону відомої української парамедикині Юлії Паєвської (позивний “Тайра”) наробило чимало галасу. Однак якщо в Україні радісно сприйняли новину про обмін (що є абсолютно природним), то у російських окупантів та їхніх поплічників сталася справжня істерика. Росіян обурив не стільки сам факт звільнення “нацистки”, як те, що за “каламутною схемою” за “Тайру” віддали не окупанта, який “відзначився”, а лише сина чеченського “авторитета” – друга Рамзана Кадирова. Хлопець, до того ж є… громадянином України.
Видання з’ясувало нові подробиці про “коменданта” окупованого Мелітополя Мурада Саїдова та його сина Адама, а також про те, як кадировці з початку повномасштабного вторгнення опинилися у пріоритеті на обмін.
Юлію Паєвську російські військові затримали ще 16 березня у Маріуполі, де вона надавала місцевим жителям та нашим захисникам медичну допомогу. Легендарну парамедикиню окупанти насамперед намагалися демонізувати: пропагандисти розганяли в Telegram і телесюжетах безліч брехливої інформації.
Вершиною “майстерності” стало те, що Паєвська нібито вбила батьків маріупольських малюків, щоб під виглядом їхньої матері виїхати із захопленого міста, а також “працювала” на чорних трансплантологів. Серйозно обговорювати це марення просто смішно, проте росіяни повірили. Саме тому інформація про обмін “Тайри” викликала ефект бомби, що розірвалася: мовляв, як могли відпустити цю “прокляту нацистку”?!
Дехто навіть вважав, що жодного обміну не було, а “Тайра” продовжує перебувати в катівнях СІЗО в “ДНР”. Проте після заяви президента Володимира Зеленського про звільнення парамедикині з’явився і відеоролик, де схудла, змучена “Тайра” підтвердила, що вона вже вдома, та подякувала за порятунок.
Російські офіційні особи набрали в рот води, а пропагандисти стали викручуватися: повідомляли, що за Паєвську нібито віддали якихось міфічних учасників “київського підпілля”, потім якусь мегакруту російську ДРГ, якихось найкрутіших російських спецпризначенців… Однак у результаті випливло, що на волі опинився ніякий не “героїчний” окупант, а син поплічника Кадирова. Син чеченського кримінального авторитета.
Обставини “обміну” досі тримаються в найсуворішому секреті, що цілком зрозуміло. За роки війни великих було всього кілька, а от “дрібних” – хоч греблю гати. Причому найуспішніші проходили тихо та без піару.
“Найголовніше, щоб був той, на кого можна обміняти наших воїнів, які потрапили в полон. Потрібен цінний для росіян “вантаж”,повідомив співрозмовник OBOZREVATEL в українській спецслужбі.
Таким у цьому випадку виявився 20-річний Адам Гриценко – син заступника представника Чечні в окупованому Криму Мурада Саїдова.
Адам народився і виріс в Україні, ні з якими російськими окупантами в нашу країну не вторгався, а спокійно жив у Запорізькій області. Щоправда, злі язики кажуть, що хлопець дуже непростий і “певним чином пов’язаний із бандитами”. З огляду на бекграунд його батька – цілком можливо.
“Авторитета” депортували, але він повернувся з окупантами
Після окупації росіянами Мелітополя саме Мурада Саїдова було призначено Рамзаном Кадировим “комендантом”. І місто, і всю Запорізьку область він справді добре знає – прожив тут багато років. Добре відомий Саїдов (“Суту”) і в кримінальному світі: він був одним із керівників чеченського злочинного угруповання Запоріжжя.
Після низки бандитських розбірок у 2012 році уродженця Грозного депортували до Росії, проте джерела OBOZREVATEL стверджують, що зв’язків він не втратив, залишався “смотрящим” і навіть таємно навідувався до України під лівими документами.
Його неодноразово перевіряли на причетність до замовних вбивств (наприклад, до усунення злодія в законі “Анісіма” у 2013 р.), проте так нічого і не довели
Після окупації Криму Саїдов оселився в місті Саки, а в 2019 році вибухнув скандал із побиттям місцевого бізнесмена, з якого протягом кількох годин “Сату” та члени його ОЗУ вибивали згоду віддати половину бізнес-активів. Але і цього разу Мурад Саїдов вийшов сухим із води й залишився на свободі – кажуть, що не без допомоги його “даху”, депутата Держдуми РФ Адама Делімханова.
Син із “сюрпризом”
Враховуючи міцні багаторічні зв’язки Саїдова, не дивно, що він міг організувати будь-який обмін, особливо, коли справа стосується сина. І хоча увечері 20 червня він записав відеоролик, в якому заявив, що не має жодного стосунку до обміну, а його син нібито залишається в полоні, – “авторитет” трохи лукавить. Має. Але не зовсім до обміну.
“Домовленість була простою: росіяни відпускають в Україну “Тайру”, а Адама наші силовики не чіпають. Рішення не їхати до Росії ухвалив син Саїдова, а “депортувати” кудись громадянина України в принципі неможливо”,стверджує співрозмовник OBOZREVATEL.
Цікаво, що у квітні хлопець дав інтерв’ю українському журналісту, в якому заявив, що його ніхто не викрадав. Щоправда, визнав, що на вулиці у нього перевірили документи, а потім супроводжували у безпечне місце.
Син Саїдова вважає, що його могли вбити, щоби зробити сакральною жертвою “бандерівців”. Ба більше, Адам заявив, що вважає Кадирова та його друзів “заблуканими людьми, які або не знають, що відбувається насправді, або навмисно підставляють свій народ”. Також хлопець вважає, що “мусульмани повинні йти шляхом Аллаха, а не шляхом Кадирова”.
Наскільки щирим був у своїх словах син Мурадова, судити складно, проте саме це відео останні кілька днів стали репостити російські пропагандисти, шоковані визволенням Юлії Паєвської.
“Кадировці – у пріоритеті”
Тим часом, за інформацією співрозмовника OBOZREVATEL у розвідці, звільнення українців, які потрапили в російський полон, найуспішніше відбувається, якщо ми готові віддати кадировців.
“Якщо наші взяли кадировців, то миттєво на нас виходять із РФ і пропонують обмін. Я не можу називати точну цифру, проте таких тихих обмінів було вже кілька. Як бачимо, безпосередньо російські військові, зокрема й льотчики, не настільки цікавлять своїх, а ось кадировці у пріоритеті. Проте для нас головне – звільнити наших воїнів”,каже співробітник розвідки.
Усвідомлення того, що хтось “рівніший”, і стало холодним душем для росіян: “Тайру” випустили, не повернувши ні російського військового, ні навіть просто громадянина РФ, а лише залишивши спокійно жити в Україні сина “авторитетної” людини – хлопця, якому не потрібна ніяка Росія.
