[:ru]Украина вынуждена торговать с РФ, несмотря на взаимные пакеты санкций, оккупацию Крыма и войну на Донбассе. Перестав покупать у страны-агрессора газ, украинская сторона вынуждена сохранить поставки других энергоресурсов.
О том, чем торгуют Киев и Москва, а также доле России в украинской торговле пишет РБК-Украина, передает НСН.
Россия остается одним из крупнейших торговых партнеров Украины, несмотря на действующие больше семи лет торговые ограничения. Большинство взаимных санкций страны вводили уже после оккупации РФ Крыма и начала войны на Донбассе.
Товарооборот со страной-агрессором упал в пять раз (с учетом услуг) – с 55,6 млрд долларов в 2013 году до 11 млрд в 2020-м. А отрицательное сальдо в балансе существенно сократилось – с почти 15 до 0,3 млрд долларов.
И при этом среди всех стран Россия занимает третье место в украинской торговле после Китая и Германии. Но торговым партнером №1 для нашей страны стал Евросоюз, если рассматривать блок как единое таможенное пространство.
Хроники “торговой войны”
“Торговая война” между Украиной и Россией началась еще до печально известных событий в Крыму и Донбассе. В середине 2013 года, пытаясь сорвать Украине подписание Соглашения об ассоциации с ЕС, Россия фактически перекрыла ввоз железнодорожных вагонов из нашей страны, отменив действие сертификата на продукцию Крюковского вагоностроительного завода.
Затем был ограничен импорт продукции ряда машиностроительных предприятий, что привело к сокращению экспорта более чем на 1 млрд долларов. Вскоре после этого ограничили поставки сыров, кондитерских и молочных изделий, сахара и алкоголя.
Еще один виток напряжения между странами произошел после того, как с января 2016 года вступила в действие торговая часть Соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС. На некоторые виды продукции в нем предусмотрена беспошлинная двусторонняя торговля.
Россия в ответ на это отменила условия свободной торговли с Украиной, которые действовали с сентября 2012 года в рамках договора о ЗСТ СНГ. После чего стали применяться ввозные и вывозные пошлины, что существенно повысило стоимость экспорта и импорта двух стран.
Вдобавок с 2016 года РФ ввела полное эмбарго на ввоз продовольственной продукции из Украины. Это привело к резкому снижению товарооборота – с 21,8 до 16,8 млрд долларов. Летом того же года новым этапом “торговой войны” стал запрет на транзит из Украины товаров через территорию РФ в Казахстан и Кыргызстан. Потери для экономики увеличились еще на 1 млрд долларов.
Украина начала применять санкции в отношении России в сентябре 2015 года. Их ввели против сотен физических и юридических лиц. В декабре того же года запретили и ввоз ряда товаров из России. Ежегодно эти ограничения продлевают, а санкционные списки время от времени расширяют.
После отказа от поставок газа в 2015 году Украина продолжает закупать в России нефтепродукты и уголь. Это более чем половина всего импорта из этой страны. В прошлом году поставок нефти и нефтепродуктов было на 1,2 млрд долларов, угля – свыше 1 млрд долларов, следует из данных Гостаможни. Причем в этой группе товаров Россия заняла первую строчку среди других стран-импортеров.
Кроме того, из РФ в Украину в прошлом году поставили на 343 млн долларов продукции по коду “ядерные реакторы, котлы и машины” и на 217 млн долларов – пластмасс и полимерных материалов. На 182 млн долларов было импортировано черных металлов, на 96 млн – бумаги и картона. Еще примерно на такую же сумму – каучука и резины. После чего следуют такие группы товаров как алюминий и изделия из него, продукты неорганической химии, стекло и изделия из него.
В обратном направлении – то есть из Украины в РФ – везли продукты неорганической химии (554 млн долларов в 2020 году), черные металлы (465,9 млн долларов), ядерные реакторы, котлы и машины (463 млн долларов). Далее в списке – пластмассы и полимерные материалы (153,4 млн долларов), изделия из черных металлов (147 млн долларов), ж/д локомотивы (105 млн долларов) и электрические машины (92 млн долларов).
Импорт “по привычке”
На внутреннем рынке, несмотря на запрет некоторых видов продукции, довольно часто можно увидеть товары российского производства. Это, в частности, косметика, бытовая химия и электротехника. Но это товары не российских компаний, а западных корпораций.
Как рассказали в Министерстве экономики, не все эти компании согласились заменить для поставок в Украину страну-производителя своей продукции, так как им не всегда это выгодно. Вместе с тем некоторые из корпораций уже перестроили логистику и поставляют аналогичные товары, произведенные или собранные не в России, а в странах ЕС, к примеру, в Чехии или Польше.
Значительную долю российских товаров в импорте директор экономических программ Украинского института будущего Анатолий Амелин объясняет тем, что в некоторых отраслях все еще работают производственные цепочки времен СССР.
“С момента развала (СССР, – ред.) Украина остается зависима от этих цепочек. С тех пор ничего не менялось. Украинская промышленность постепенно деградировала и не занималась импортозамещением”,уверен эксперт.
При этом Амелин убежден, что продолжение торговли с Россией в условиях войны недопустимо, поскольку это фактически является поддержкой экономики страны-агрессора.
Профессор экономики Алексей Плотников также считает, что отчасти торговля сохраняется, поскольку до сих пор есть продукция, которая остается незаменимой. Это, по его словам, следствие сохранившихся элементов кооперации в некоторых сферах производства. Прежде всего, это касается импорта. К экспорту, по его мнению, следует подходить прагматично.
“Есть, конечно, некоторые позиции, которые слабо или вообще незаменимы импортом из других стран. Но это наследие 30-летней давности. Мы, к сожалению, не провели замещение. Но если есть возможность продавать в ту же Россию продукцию, которую никто никогда не купит в ЕС, и она не нужна в Украине, то это надо делать. Это сохраняет рабочие места и поступления в бюджет”,сказал Плотников РБК-Украина.
В рамках СНГ
Резких изменений в динамике двусторонней торговли между Украиной и Россией ожидать не стоит. Санкции, если и будут расширяться, то незначительно.
“Мы пока не планируем дополнительных ограничительных мер в торговле с Россией. Сейчас объемы торговли постепенно сокращаются естественным путем”,заявил заместитель министра экономики – торговый представитель Украины Тарас Качка.
Не планируется также и выход Украины из соглашения о ЗСТ СНГ. Этот договор сейчас практически не регулирует торговые отношения с РФ, но сохраняет условия свободной торговли с другими странами Содружества. Некоторые из них из-за влияния России вряд ли согласятся на переход к двусторонним торговым соглашениям с Украиной.
Тем не менее Украина все же начинает возобновлять такие двусторонние соглашения с членами СНГ. Буквально в конце августа Киев и Кишинев дополнили двустороннее торговое соглашение новым пунктом – о применении Пан-евро-средиземноморских правил происхождения товаров.
Такое же изменение ранее было внесено и в договор с Грузией, которая, впрочем, не входит в ЗСТ СНГ. И теперь Украина, Грузия и Молдова, независимо от СНГ, могут более тесно сотрудничать по производству товаров для экспорта в страны ЕС.[:ua]Україна змушена торгувати з РФ, попри взаємні пакети санкцій, окупацію Криму і війну на Донбасі. Припинивши купувати у країни-агресора газ, українська сторона змушена зберегти поставки інших енергоресурсів.
Про те, чим торгують Київ і Москва, а також частку Росії в українській торгівлі пише РБК-Україна, передає НСН.
Росія залишається одним з найбільших торгових партнерів України, попри діючі понад сім років торгові обмеження. Більшість взаємних санкцій країни вводили вже після окупації РФ Криму і початку війни на Донбасі.
Товарообіг з країною-агресором впав у п’ять разів (враховуючі послуги) – з 55,6 млрд доларів у 2013 році до 11 млрд у 2020-му. А негативне сальдо у балансі істотно скоротилося – з майже 15 до 0,3 млрд доларів.
І при цьому серед усіх країн Росія посідає третє місце в українській торгівлі після Китаю та Німеччини. Але торговим партнером №1 для нашої країни став Євросоюз, якщо розглядати блок як єдиний митний простір.
Хроніки “торгової війни”
“Торгова війна” між Україною і Росією почалася ще до сумнозвісних подій в Криму і на Донбасі. В середині 2013 року, намагаючись зірвати Україні підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Росія фактично перекрила ввезення залізничних вагонів з нашої країни, скасувавши дію сертифіката на продукцію Крюківського вагонобудівного заводу.
Потім був обмежений імпорт продукції ряду машинобудівних підприємств, що призвело до скорочення експорту більш ніж на 1 млрд доларів. Незабаром після цього обмежили поставки сирів, кондитерських і молочних виробів, цукру і алкоголю.
Ще один виток напруги між країнами стався після того, як з січня 2016 року почала діяти торгова частина Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На деякі види продукції в ній передбачена безмитна двостороння торгівля.
Росія у відповідь на це скасувала умови вільної торгівлі з Україною, які діяли з вересня 2012 року в рамках договору про ЗВТ СНД. Після чого стали застосовуватися ввізні та вивізні мита, що істотно підвищило вартість експорту та імпорту двох країн.
До того ж з 2016 року РФ ввела повне ембарго на ввезення продовольчої продукції з України. Це призвело до різкого зниження товарообігу – з 21,8 до 16,8 млрд доларів. Влітку того ж року новим етапом “торгової війни” стала заборона на транзит з України товарів через територію РФ в Казахстан і Киргизстан. Втрати для економіки збільшилися ще на 1 млрд доларів.
Україна почала застосовувати санкції щодо Росії у вересні 2015 року. Їх ввели проти сотень фізичних і юридичних осіб. У грудні того ж року заборонили і ввезення ряду товарів з Росії. Щорічно ці обмеження продовжують, а санкційні списки час від часу розширюють.
Після відмови від поставок газу в 2015 році Україна продовжує закуповувати в Росії нафтопродукти і вугілля. Це більш ніж половина всього імпорту з цієї країни. У минулому році поставок нафти і нафтопродуктів було на 1,2 млрд доларів, вугілля – понад 1 млрд доларів, випливає з даних Держмитниці. Причому в цій групі товарів Росія посіла першу сходинку серед інших країн-імпортерів.
Крім того, з РФ в Україну в минулому році поставили на 343 млн доларів продукції за кодом “ядерні реактори, котли і машини” і на 217 млн доларів – пластмас і полімерних матеріалів. На 182 млн доларів було імпортовано чорних металів, на 96 млн – паперу та картону. Ще приблизно на таку ж суму – каучуку і гуми. Після чого йдуть такі групи товарів як алюміній і вироби з нього, продукти неорганічної хімії, скло і вироби з нього.
У зворотному напрямку – тобто з України в РФ – везли продукти неорганічної хімії (554 млн доларів в 2020 році), чорні метали (465,9 млн доларів), ядерні реактори, котли і машини (463 млн доларів). Далі у списку – пластмаси і полімерні матеріали (153,4 млн доларів), вироби з чорних металів (147 млн доларів), залізничні локомотиви (105 млн доларів) і електричні машини (92 млн доларів).
Імпорт “за звичкою”
На внутрішньому ринку, незважаючи на заборону деяких видів продукції, досить часто можна побачити товари російського виробництва. Це, зокрема, косметика, побутова хімія та електротехніка. Але це товари не російських компаній, а західних корпорацій.
Як розповіли в Міністерстві економіки, не всі ці компанії погодилися замінити для поставок в Україну країну-виробника своєї продукції, через те, що їм не завжди це вигідно. Разом з тим, деякі з корпорацій вже перебудували логістику і поставляють аналогічні товари, вироблені або зібрані не в Росії, а в країнах ЄС, наприклад, в Чехії або Польщі.
Значну частку російських товарів в імпорті директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін пояснює тим, що в деяких галузях працюють виробничі ланцюжки ще часів СРСР.
“З моменту розвалу (СРСР, – ред.) Україна залишається залежна від цих ланцюжків. З тих пір нічого не змінювалося. Українська промисловість поступово деградувала і не займалася імпортозаміщенням”,упевнений експерт.
При цьому Амелін переконаний, що продовження торгівлі з Росією в умовах війни неприпустимо, оскільки це фактично є підтримкою економіки країни-агресора.
Професор економіки Олексій Плотніков також вважає, що частково торгівля зберігається, оскільки досі є продукція, яка залишається незамінною. Це, за його словами, наслідок збережених елементів кооперації в деяких сферах виробництва. Перш за все, це стосується імпорту. До експорту, на його думку, слід підходити прагматично.
“Є, звичайно, деякі позиції, які слабо або взагалі незамінні імпортом з інших країн. Але це спадщина 30-річної давності. Ми, на жаль, не провели заміщення. Але якщо є можливість продавати в ту ж Росію продукцію, яку ніхто ніколи не купить в ЄС, і вона не потрібна в Україні, то це треба робити. Це зберігає робочі місця і надходження до бюджету”,сказав Плотніков РБК-Україна.
У рамках СНД
Різких змін в динаміці двосторонньої торгівлі між Україною і Росією очікувати не варто. Санкції, якщо і будуть розширюватися, то незначно.
“Ми поки не плануємо додаткових обмежувальних заходів у торгівлі з Росією. Зараз обсяги торгівлі поступово скорочуються природним шляхом”,заявив заступник міністра економіки – торговий представник України Тарас Качка.
Не планується також і вихід України з угоди про ЗВТ СНД. Цей договір зараз практично не регулює торговельні відносини з РФ, але зберігає умови вільної торгівлі з іншими країнами Співдружності. Деякі з них через вплив Росії навряд чи погодяться на перехід до двосторонніх торговельних угод з Україною.
Проте Україна все ж починає відновлювати такі двосторонні угоди з членами СНД. Буквально в кінці серпня Київ і Кишинів доповнили двосторонню торговельну угоду новим пунктом – про застосування Пан-євро-середземноморських правил походження товарів.
Така ж зміна раніше була внесена і в договір з Грузією, яка, втім, не входить в ЗВТ СНД. Зараз Україна, Грузія і Молдова, незалежно від СНД, можуть більш тісно співпрацювати з виробництва товарів для експорту в країни ЄС.[:]
