Україні може загрожувати демографічна катастрофа. Наразі точних цифр немає, проте демографи вже говорять про те, що кілька років стануть критичними.
Одразу після закінчення війни є ризик того, що українки разом із дітьми не повернуться додому, а їхні чоловіки приєднаються до них за кордоном. Крім того, кілька мільйонів людей депортовано РФ.
Про те, що відбувається у демографії країни та як зміниться ситуація, пише “Обозреватель”, передає НСН.
“Це вже демографічна катастрофа”: скільки українців залишиться після війни
І до повномасштабної війни в Україні була складна демографічна ситуація, а смертність перевищувала народжуваність, розповідає провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соцдосліджень Людмила Слюсар. Та становище критично погіршилось. Демографічні втрати України коливаються в межах від 500-600 тисяч до 5-6 млн осіб, заявила академік Елла Лібанова під час своєї доповіді на міжнародному науковому симпозіумі.
10 жінок для заміщення поколінь має народити 22-23 дітей. У 2021-му в Україні 10 жінок народжували всього 11 дітей (удвічі менше “норми”). У 2023-му в 10 жінок у середньому буде всього 7 дітей.
“Це вже демографічна катастрофа”, говорить Лібанова.
Прямі втрати військових та цивільних, масштабна міграція за кордон, збільшення смертності через стрес, неможливість отримати якісну медичну допомогу, скорочення рівня народжуваності – все це призведе до нищівних демографічних втрат. І якщо пощастить, до 2030-го в країні залишиться лише 35 млн осіб. Лібанова вважає цю цифру “надто оптимістичною”.
І ніхто не може оцінити, скільки років потрібно для того, щоб повернутися хоча б до тієї демографічної ситуації, яка була до повномасштабної війни, зазначає Людмила Слюсар. Однак фахівці можуть назвати головні чинники, які впливатимуть на ситуацію. Їх два: безпека та стан економіки.
Скільки українців перебуває за кордоном та чи зможуть вони повернутися
За оцінками НБУ, за кордоном перебувають 4,5 млн українців. Станом на листопад найбільше – майже 1,5 млн статусів тимчасового захисту надала Польща, ще понад 1 млн – Німеччина та приблизно 450 тис. – Чехія.
“Я познайомилася з жінкою з Маріуполя. Вона каже, що не повернеться до Маріуполя ніколи. У неї загинула мама, з міста частина родичів вимушено виїхала до Росії і там залишилися. У неї була квартира, вона ціла, але поряд у сусідів зруйновані квартири та всі її речі вже вкрали. Вона каже, що ніколи не повернеться в Україну і нізащо більше не ризикуватиме. Я повернуся обов’язково. Як би важко не було“, розповідає українська біженка у Ризі Марина.
Дівчина каже: з-за кордону здається, що ситуація в Україні значно гірша, що “згаслий Київ страждає без електроенергії”, мешканці столиці виходять на вулицю лише у пошуках гуманітарки, а в їхніх квартирах давно немає опалення.
“Я коли зідзвонююся з подругами, дивуюся. Вони продовжують жити, жартують, ходять на побачення, є відключення, але не все так жахливо, як може здатися, якщо оцінювати ситуацію тільки з новин”, каже Марина.
Елла Лібанова додає: коли закінчиться війна та відкриють кордони, є ризик, що до жінок та дітей за кордон приїдуть їхні чоловіки. А возз’єднання відбудеться не всередині країни: такі родини можуть бути назавжди втрачені для України.
“Кожен місяць, який наші жінки та діти проводять (і адаптуються) за кордоном, зменшує шанси на їхнє повернення. Згідно з польськими та німецькими соціологічними опитуваннями, близько 70% українських біженок у цих країнах мають вищу освіту. Фантастична цифра”, каже вчена.
Як повернути українців додому
“Поки не буде безпеки, складно сподіватися, що багато біженців повернуться в Україну. Безпека – головне. Інший фактор – яка буде економічна ситуація. Є гостра проблема з житлом. Так, як ми бачимо, українці до свого житла прив’язані: і тільки наші війська звільняють територію, люди вже хочуть повернутися. Але якщо знищено житло, нема куди повертатися”, розповідає Людмила Слюсар.
Лібанова вважає, що ключову роль може відіграти “план Маршалла”. Якщо розвинуті країни візьмуть участь у відновленні України, це насамперед дозволить створити нові робочі місця. Війна призвела до масштабних руйнувань, але дає можливість побудувати нову економіку.
Слюсар пояснює: українці повертатимуться додому, якщо тут є перспективи: робота, житло. Але що довше триває війна, чим сильніше біженці адаптуються до нових країн, тим менше шансів на повернення. Настрій біженців змінюється щомісяця.
Українці при цьому потрібні ЄС. У Євросоюзі – найвищий рівень зайнятості за весь період ведення статистики. 74,5% європейців віком від 20 до 64 років мали постійну роботу. Водночас близько 6 млн відкритих вакансій – актуальні, що також є одним із найвищих рівнів. Ринок праці ЄС вже заходить у період дефіциту кадрів. Знайти співробітника стає складніше, а це стримує виробництво та можливості розвиватися підприємствам.
Україна повертає свої території та має повернути українців додому
Україна вже звільнила 54% території, яку Росія захопила з 24 лютого, повідомило британське міноборони. Росія контролює 18% нашої території, включно з Донбасом та Кримом. Достовірної інформації про те, що відбувається на окупованих територіях, немає. За словами уповноваженого з прав людини Верховної Ради Дмитра Лубінця, до РФ вивезли 2,8 млн українців.
Деякі з них фактично були депортовані, з деяких окупованих територій виїхати можна тільки до Росії. Щоправда, є серед 2,8 млн і ті українці, які під впливом російської пропаганди фактично приєдналися до агресора.
Завдання України після перемоги – повернути якнайбільше українців додому, зокрема й тих, хто зараз перебуває на території РФ. І чим довше території перебували під окупацією РФ, тим більше доведеться провести роботи для того, щоб розвіяти десятки створених російською пропагандою міфів.
Точні дані про те, скільки українців перебувають в окупації, скільки людей було вивезено до РФ примусово, які масштаби демографічних втрат, можна буде зрозуміти лише після війни. Для цього належить провести демографічне дослідження, перепис населення. Однак однозначно можна стверджувати: до стабілізації ситуації пройдуть роки, а одразу після війни бізнес зіткнеться зі значним дефіцитом кадрів, що стримуватиме темпи відновлення економіки.
Джерело: “Обозреватель“
