Реконструкція: Україна. Фастів, де підписали угоду УНР і ЗУНР на вокзалі, і ще 15 цікавих фактів про місто

«Новини України – НСН» розкажуть про це у нашій традиційній рубриці «Реконструкція: Україна». Покажемо трохи архівних фото і їх художні реконструкції. А ще згадаємо цікаві факти, пов’язані із містечком Фастів.

Де підписали угоду УНР і ЗУНР? На вокзалі у Фастові!

І ось як це було. 15 листопада 1918 року Симон Петлюра, Володимир Винниченко та інші провідні українські опозиційні політичні діячі оголосили про відновлення Української Народної Республіки (УНР) і створення нового уряду – Директорії.

Наприкінці 1918 року Директорія УНР очолила повстання проти гетьмана Української держави Павла Скоропадського. Після захоплення повстанцями Фастова, в умовах фронту, лінія якого наближалася до Києва, очільники УНР змушені були жити і творити державні справи «на колесах». Так, місцем їх перебування у Фастові став спеціальний ешелон на коліях Фастівського вокзалу.

Вокзал у Фастові на початку 20 століття

Вокзал у Фастові на початку 20 століття. Художня реконструкція фото – Володимир Заграничний

За спогадами очевидців, в одному із вагонів за великим робочим столом працювали Володимир Винниченко, Федір Швець і Панас Андрієвський. З приводу цього більшовики, які з півночі, користуючись безвладдям в Україні, також розпочали наступ на Київ, іронізували: «у вагоні Директорія, під вагоном — територія».

Володимир Винниченко

У той же період розпочалася війна ЗУНР із Польщею. Сили також були нерівними. Шанс на перемогу міг з’явитися лише тоді, коли б Українська галицька армія отримала допомогу від Наддніпрянської України. Тож потреба в об’єднанні була як ніколи актуальною.

Євген Петрушевич

Тому до Фастова, у ставку Директорії, прибула повноважна делегація ЗУНР для підписання історичної угоди.

1 грудня 1918 року представники Державного Секретаріату (уряду) ЗУНР Льонґін Цегельський (секретар внутрішніх справ) і Дмитро Левицький (голова секретаріату і секретар фінансів) та вищі посадові особи УНР Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець і Симон Петлюра уклали передвступний договір «Про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю».

За цим документом ЗУНР мала в найкоротший термін приєднатися до УНР на правах автономії і стати «складовою частиною державної цілости».

А що було потім?

14 грудня 1918 року гетьман Павло Скоропадський зрікся влади, Київ зайняла Директорія і було відновлено УНР. Це дало правові підстави ратифікувати Акт Соборності.

2 січня 1919 року в місті Станиславові (тепер — Івано-Франківськ) розпочав роботу тимчасовий парламент ЗУНР — Українська Національна Рада (УНРада). Саме вона одноголосно проголосила 3 січня 1919 року «з’єдиненє з нинішним днем Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республіку в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку».

16 січня до Директорії УНР було направлене офіційне звернення, де повідомлялося, що «Українська Національна Рада затверджує передвступний договір між Західно-Українською Народньою Республікою і Українською Народньою Республікою дня 1 грудня 1918 року у Хвастові та поручає Державному Секретаріятові негайно розпочати переговори з Київським правительством для офіназлізовання договора про злуку». До утворення спільного парламенту та уряду Західна область УНР (ЗО УНР) зберігала свої органи влади та військо.

22 січня, в день Незалежності УНР, тобто в день першої річниці проголошення Четвертого Універсалу Центральною Радою, який було проголошено державним святом і вихідним днем, у Києві відбулося урочисте свято об’єднання Українських земель. Директорія проголосила на Софійському майдані столиці підписаний цього дня новий Універсал від 22 січня, який сьогодні відомий як Акт Злуки.

Проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року.

Наступного дня цей універсал ратифікував передпарламент УНР — Трудовий конгрес. Але, на жаль, уже на початку лютого 1919 року Київ зайняли більшовики, і скликати Всеукраїнські Установчі збори, які б утворили спільні органи влади оновленої держави та завершили процес об’єднання, виявилося неможливо…

Штабний вагон Головного Отамана Симона Петлюри (сидить за столом), перед столом сидить генерал Олександ Осецький. 1919 рік

Художня реконструкція фото – Володимир Заграничний

Вагон-музей на вокзалі у Фастові

5 грудня 1993 року з ініціативи громадського комітету міста Фастова на честь відзначення 75-річчя підписання Фастівського договору про Злуку на будівлі залізничного вокзалу було встановлено меморіальну дошку. Відтоді щороку 1 грудня там відбуваються урочистості.

1 грудня 2001 року на станції «Фастів І» було відкрито музей-вагон «Музей на колесах».

Це не той самий вагон, у якому відбулося підписанні угоди, але він дуже схожий за всіма параметрами.

“Петлюрівський вагон” — так називають його у Фастові. Офіційна назва – “Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР”. Цей невеличкий музейчик-вагон давно вже став частиною Фастівського залізничного вокзалу.

13 листопада 2018 року навколо Музею-вагону було висаджено пам’ятну Алею Злуки УНР та ЗУНР: 17 дерев липи серцелистої та сортового бузку, наданих Національним ботанічним садом імені М. М. Гришка.

1 грудня 2018 року з нагоди 100-річчя події на станції Фастів, біля музейного комплексу «Музей на колесах», було закладено перший камінь у фундамент Музею Соборності України, який планують із часом тут збудувати, а «Укрпошта» провела пам’ятне погашення святкової марки та конверта, спеціально виготовлених до цієї події.

Фастів: 15 цікавих фактів про місто

Фастів — місто в Україні, адміністративний центр Фастівської міської громади та Фастівського району Київської області. Важливий залізничний вузол та промисловий центр. Його населення – приблизно 50 тисяч осіб. Знаходиться орієнтовно у 70 км від Києва.

Місто Фастів розташоване на Придніпровській височині над річкою Унавою, що є притокою Ірпеня.

15 цікавих фактів про Фастів

• До 1939 року місто мало назву Хвастів. Саме ця назва згадується у літописі від 1390 року, що вважається найпершою згадкою міста. Існує низка наукових і народних припущень щодо походження назви Хвастів. Можливо, вона утворилася від назви крихітних струмочків, що звалися фосами і впадали в Унаву. Або від скитського слова «фає-фаст», яке перекладається як «скорбота і горе». Неподалік Фастова знайшли курган, де похованоскитського царя. На похоронній тризні панували скорбота і горе, або фає-фаст скитською мовою. Вчені досі не дійшли єдиної думки щодо походження назви міста.
• Первісні люди населяли землі, на яких нині існує місто, приблизно з 20-25 тис. років тому, в епоху палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва загальноосвітньої школи № 4 було знайдено стоянку первісних людей — мисливців на мамута та дикого коня. У місті та навколо нього знайдено городища та кургани скитської доби, поселення римської доби, давньоруські поселення.
• У часи Київської Русі теренами Фастівщини проходили кордони київських земель.
• Місто майже знелюдніло у 16 столітті через часті татарські набіги. Його відновленню сприяв київський єпископ РКЦ Йосип Верещинський.
• 12 жовтня 1604 року в місті зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву.
• У 1684 році король Речі Посполитої Ян III Собєський видав універсал, яким дозволяв козакам колишніх правобережних полків селитися навколо Чигирина, Канева, Корсуня, Черкас, Умані, Кальника та Білої Церкви. Завдяки цим заходам почав відбудовуватися і Фастів.

• Тарасу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп’ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».
• У 19 столітті у Фастові було побудовано котельно-механічний завод, а на його базі утворено «Акціонерне товариство Ф. Брандта». На цьому підприємстві працював Микола Бенардос — видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обґрунтуванню способу дугового зварювання.
• Протягом 23-27 вересня 1919 року відбувся єврейський погром у Фастові, влаштований білогвардійцями (згідно з деякими даними — осетинами та текінцями) після того, як містечко кількаразово переходило з рук в руки. Загинуло близько 700 осіб, було чимало поранених.
• В роки німецько-радянської війни загинуло понад 5 тисяч фастівчан. На Фастівщині успішно діяли партизанські загони, однією з домівок яких став Вовчий ліс.
• Знане далеко за межами міста ім’я представника інтелігенції — лікаря, київського професора, Героя Радянського Союзу Петра Буйка, який врятував від вірної загибелі та відправки в Німеччину десятки фастівчан, приписуючи їм різноманітні хвороби. Професор активно допомагав партизанам, внаслідок чого був живцем спалений нацистами в селі Ярошівка, Фастівського району.
• Наприкінці 1980-х років Фастів став одним з центрів національно-демократичного руху. Тут відбулося декілька масових мітингів і перший в області політичний страйк (працівники заводу «Факел»), видавалися позацензурні газети «Позиція» та «У Хвастові».
• Свого часу у Фастові жив і навчався відомий український композитор-пісняр Анатолій Горчинський.

Сучасний Фастів

• З давніх часів місто було перехрестям важливих шляхів, таким воно залишається і понині. Фастів є великим транспортним вузлом. Через нього проходять як автомобільні, так і залізничні шляхи. Чотири дороги від міста можна розпізнати за допомогою стрічок, покладених через центр Герба Фастова.
• Фастів вважається містом залізничників.

Можливо, вам також буде цікаво: Реконструкція: Україна. Гуляйполе – місто на лінії вогню, Нестор Махно, історія і сучасність, архівні фото, спогади

Головні Новини України – ТУТ