Українці повертаються на Миколаївщину після того, як з регіону пішли російські війська. Коли сусідня Херсонська область була окупована, тут залишалася дуже високою загроза обстрілів. І багато хто з мешканців виїхав у більш безпечні місця. А зараз вони їдуть додому – у тому числі і в зруйнований армією рф Первомайськ. Репортаж з цього невеличкого містечка на Миколаївщині підготували журналісти видання «Настоящее время», передає НСН.
Кореспонденти поспілкувалися із місцевими.
Микола повернувся до Первомайська разом із тещею: косить траву та розгрібає завали вдома.
‘Ми виїжджали, але повернулися, дні чотири тому,— каже він і показує руїни після влучення снаряда. – Ось сюди впало: тут стояло дерево, його зрізало все. Розбило душ, туалет».
Але Микола не сумує. Змайстрував буржуйку і помістив її в сарай:
«У цій кімнаті раніше тримали перепелів, бройлерів, а зараз ми самі в ній живемо, – сміється він. – Але зате вдома! Добре! Будинок є будинок. Зараз вигрібаємо все, вичахаємо»
Микола каже, що його родина до останнього не хотіла їхати з міста, незважаючи на небезпеку обстрілів. Але на своєму мікроавтобусі він вивіз із містечка багатьох сусідів.
‘З краю вулицю, де будинок розбило: звідти п’ятьох. Бабуся з дідом і донька з чоловіком, – перераховує він. – Оксану он із того будинку. Доньку з двома дітьми. Бабусю з дідом-інвалідом. Доводилося: люди приходять і плачуть. А вже наступного ранку до його подвір’я прилетів снаряд. А потім ще кілька.
Микола каже, що зараз його першочергова місія – прибрати територію, щоби його маленький син теж міг повернутися до рідного села.
‘Ми коли приїхали – плакали, плакали, хоч і тихо, – каже він. – Слава ЗСУ нашим, що вигнали тварюк!’
Українці повертаються на Миколаївщину
Фаза активних боїв у Первомайському припала на кінець весни: тоді з нього виїхали практично всі жителі, залишилися не більше сотні цивільних. Деякий час містечко навіть було під російською окупацією, але буквально за кілька днів його відбила і остаточно зайняла українська армія. І ось після цього, кажуть місцеві, росіяни, чиї позиції були за кілька кілометрів від міста, почали Первомайськ просто рівняти із землею. Зараз у містечку важко знайти не розбитий будинок. За літо тут загинуло понад 30 місцевих мешканців.
‘Ось де яма, там його розірвало, прямо в нього потрапило і розірвало його, – розповідають сусіди про одного із загиблих. – Його врятувати неможливо було, там не було що шукати, воно по всьому будинку розлетілося. Ось бачите? Досі чорні плями – жирова маса. А другий був на балконі, другий поверх. Він чекав на дружину, вона з Одеси мала приїхати’.
До листопада містечко було практично мертвим, але тиждень тому місцеві прочитали, що сусідню Снігурівку звільнили від окупації і почали повертатися додому.
‘Вже минулої суботи тут ожило: повернулися люди, і багато хто вже цього тижня збирається повертатися на постійку, – розповідають мешканці Первомайська. — А то коли обстрілюють, то взагалі, як вимерло було село, як у Чорнобилі!’
‘Ось, мені онука тільки вчора привезли, я його чотири-п’ять місяців не бачила!’ – радіє літня мешканка, тітка Аня. Сама вона не виїжджала, каже, що окрім онука тепер чекає додому й інших родичів.
‘З лютого місяця і до сьогодні. Тримаємо кулаки! – каже вона.
Зараз і вранці, і вечорами у Первомайському чути стукіт: майже кожен ремонтує щось у будинку.
Люба теж ремонтує свою двоповерхівку: у ній немає ні світла, ні газу, ні води. За водою жінка ходить на сусідню річку, а на дрова для буржуйки розпилює дерева у дворі. Люба каже, що їй ще потрібно відремонтувати дах, але найголовніше – має будинок.
‘У чужих людей що? І те не подобається, і те не подобається. Що я зроблю? Я плакала, хотіла додому. А тепер дякую хлопцям нашим, захисникам, я вдома», – радіє жінка.
