Минув перший тиждень війни і минув перший шок від того, що сталося. А на зміну шаленому адреналіну у багатьох прийшли депресія або панічні стани. Українці починають усвідомлювати, що це не якесь жахливе непорозуміння, яке от-от буде виправлене, а справжня війна. І від її результату залежить доля країни. Війна не завершиться завтра чи післязавтра. Росіяни не «передумають» і не підуть геть самі. З ними доведеться боротися у запеклих боях. І навіть тоді, коли війна скінчиться, наше життя все одно вже не буде колишнім. Усвідомлення цього дуже пригнічує – адже ще недавно у всіх нас були певні плани, які зламалися в одну секунду. Крім того, докладає зусиль і ворог – окупанти намагаються зламати дух українців, розуміючи, що від морального стану населення теж залежить фінал цієї війни.
Про те, як поводиться ворог і як захистити свою душевну рівновагу, пише видання канал 24. НСН пропонує вашій увазі корисний матеріал Олексія Чібісова.
Вже можна констатувати, що перший тиждень російської агресії на всіх фронтах був вкрай провальним. З точки зору планів, які ставили собі окупанти, – пише автор.
Захопити Київ вони не змогли, як і взагалі жодний з обласних центрів. Щодо ситуації в Херсоні, то місто, станом на 4 березня, лише умовно перебуває під контролем російських загарбників, але всюди, де закріпилися окупанти, здійснюються військові злочини.
Займаються знищенням мирного населення росіяни й по всіх містах, куди можуть дістати їх РСЗВ та артилерія.
Росія намагається сіяти паніку
Створенням гуманітарної катастрофи у містах, шантажем ядерної війни та обстрілами атомних електростанцій окупанти прагнуть лише одного – нанести Україні болючу моральну та психологічну травму.
Те ж саме стосується ракетних та авіаційних ударів по школах, лікарнях та інших соціальних об’єктах.
Однак якщо у перші дні ворог здебільшого концентрувався на безпосередніх бойових діях, то останніми днями він задіяв свою найзагрозливішу зброю – сили інформаційно-психологічних спецоперацій.
Розповсюдження інформації про нібито капітуляцію України, здачу населених пунктів без бою, розповіді про те, що рано чи пізно всі великі міста опиняться в облозі.
Окупанти навмисно знищують зв’язок, аби українці не могли подзвонити чи написати родичам. Вони намагаються нас деморалізувати.
Військові впораються, якщо не впаде тил
Захоплення росіянами телевишок та початок трансляції російських каналів на територіях, які умовно контролюють загарбники, не є великою проблемою з точки зору впливу пропаганди. Абсолютна більшість мешканців Мелітополя та Херсону вже побачили, що росіяни фактично є фашистами. Ніяка картинка російських каналів не зможе викреслити цього наративу. Головна проблема полягає у тому, що українців намагаються відрізати від новин, в інформаційному вакуумі з точки зору доступу до правди. Росіяни можуть транслювати повідомлення про капітуляцію, ламати волю людей до спротиву.
Всі показові масовки з завезеними з Криму фанатами країни-окупанта направлені виключно на створення картинки для росіян. Їм треба показати хоча б якусь перемогу на фронті.
Потужні ІПСО, які росіяни готують по всій території України, можуть бути всюди, не тільки у Херсоні та Мелітополі. Під ударом психологічних спецоперацій перебувають всі, у кого є інтернет. Ворог навмисно не гребує нічим, аби всі бачили сотні, тисячі відео загиблих мирних жителів та дітей. Окупанти сподіваються, що суспільство у тилу, яке фактично є підтримкою ЗСУ та територіальної оборони, заклякне від страху, буде шоковане. Росіяни хочуть, аби жінки та діти у паніці тікали за кордон, аби чоловіки в тилу залишалися один на один із загрозами війни.
Як протидіяти російським ІПСО
Військові психологи кажуть, що під час війни кожен цивільний може зіштовхнутися з нападом паніки. Така реакція психіки є абсолютно нормальною, однак з нею треба боротися. Все наше суспільство повинно проаналізувати ситуацію на фронті, зрозуміти, що кому може загрожувати (а що – ні). У Києві, Гостомелі, Бучі, Харкові, Чернігові та інших містах, де ведуться бойові дії, єдиним завданням цивільних може бути лише одне – вижити.
У тилу, як це не дивно, люди отримують ніяк не менші психологічні травми, аніж під обстрілами. Іноді наслідки для психіки можуть бути навіть гіршими. Саме тому кожен має усвідомити вкрай прості істини: в Україні йде війна, у якій Росія фізично не може виграти. Вона програла вже, але при цьому бойові дії якийсь час триватимуть. Без втрат серед військових та мирного населення, на жаль, не обійдеться, однак Україна вистоїть.
У час війни вкрай важливим є робота кожного. Хтось здатен допомагати інформаційно, хтось – волонтерити. Працівники складів, логістики, магазинів, працювати мають всі. Це критично необхідно для виживання української нації, для підтримки фронту та роботи держави в цілому.
Пережити війну потрібно всім та кожному, і зробити це вкрай важливо з максимально здоровою психікою, тому кожен має проводити 3 – 4 години на день без читання новин. Бажано – ввечері перед сном. Крім того, треба не очікувати, що війна незабаром скінчиться. Нехай краще перемога буде для нас несподіванкою. Гуртуємось!
Військові впораються, якщо не впаде тил – пам’ятайте про це!
