Вбиті росією. Тарас Бартман був уродженцем Львівщини. Працював продавцем у магазині «Системи опалення». Любив подорожувати із сім’єю, садити дерева, збирати гриби і ловити рибу на власному ставку. Під час повномасштабного вторгнення долучився до лав захисників. Солдат Тарас Бартман на псевдо Петрович загинув під час евакуації поранених побратимів.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Тарас Бартман
Загиблі Захисники України: Тарас Бартман
Солдат Тарас Бартман на псевдо Петрович загинув 27 травня 2024 року під час евакуації поранених побратимів біля села Кліщіївка на Донеччині. Йому було 40 років.
Тарас народився в місті Червоноград, зараз – Шептицький, Львівської області. Закінчив Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, де здобув кваліфікацію інженера-електрика. Працював продавцем у магазині «Системи опалення». Любив подорожувати із сім’єю, садити дерева, збирати гриби і ловити рибу на власному ставку.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав захисників та вирушив на фронт. Боронив свою країну в лавах 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
«Тарас прожив коротких 40 років. Свій 40-й рік зустрів на війні. 13 років ми прожили у шлюбі з ним. Виховали двох діток: синочка Захарчика і донечку Соломійку. Тарас був справедливим, життєрадісним, добрим, вмів відстоювати свою думку, був душею компанії, любив свою країну. Любив багато читати. Його улюбленими книжками були «Афіни», «Твін Пікс». Любив дивитись фільми і серіали. Любив рибалити в селі на ставку і цьому навчилася в нього донечка Соломійка. Любив своє село, ліс, природу, садити дерева і цього навчив свого синочка Захарчика. Разом із сім’єю любив подорожувати, відвідувати нові місця. Завжди розказував про ті місця, де колись бував сам. Роки, прожиті у шлюбі, були щасливими, неймовірними, пригодницькими. Любив робити сюрпризи і подарунки. Тарас любив своїх батьків і дбав про них. Він був близьким і щирим з сестрою Оксаною. Мав багато планів і мрій, котрі обірвались в одну мить», – розповіла його дружина
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали десантника на Алеї Слави Бендюзького кладовища Львівщини. Йому також посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Шептицький».
У Тараса залишились батьки Петро Йосипович та Любов Михайлівна, дружина Ольга, син Захар і донька Соломія.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
