Меморіал: вбиті росією. Захисник Микола Косінчук, 31 рік, Донеччина, травень

Вбиті росією. Микола Косінчук був уродженцем Рівненщини. Любив ходити в гори, подорожувати, читати книги. У перші дні повномасштабної війни повернувся з Польщі, щоб стати на захист своєї країни. Улітку 2022 року отримав поранення, після одужання повернувся на фронт…

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Микола Косінчук

Загиблі Захисники України: Микола Косінчук

Молодший сержант Микола Косінчук на псевдо Субота поліг 3 травня 2024 року біля села Семенівка в Покровському районі Донеччини: виконуючи бойове завдання, він отримав смертельні мінно-вибухові травми. Тепер воїнові назавжди 31 рік.

Микола народився у селі Пугачівка Рівненської області. Опанував професію інженера-гідротехніка у Національному університеті водного господарства та природокористування. Останні кілька років до повномасштабного вторгнення жив за кордоном та працював на будівництві. Любив ходити в гори, подорожувати, читати книги – особливо фентезі.

У перші дні повномасштабної війни Микола повернувся з Польщі, щоб стати на захист своєї країни від російських окупантів. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Обіймав посаду командира гранатомета гранатометного розрахунку протитанкового взводу. Улітку 2022 року отримав поранення, після одужання повернувся до виконання своїх обов’язків.

Захисника відзначили нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» І ступеня та медаллю «За поранення».

«Брат був хорошою, мужньою, доброю, сміливою та відважною людиною, відповідальним командиром, надійним побратимом. Його щира усмішка була його візитівкою. Таким, усміхненим, ми його і пам’ятатимемо. Ми пишаємося ним, хоч і надзвичайно боляче від усвідомлення того, що він більше ніколи не подарує свої міцні обійми», – розповіла рідна сестра воїна Тетяна

Поховали Миколу у рідному селі.

У нього залишилися батьки, сестри та кохана дівчина.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/