Вбиті росією. Сергій Ільченко був добрий, тонкосльозий, йому всіх було шкода, хотів всім зарадити. Допомагав людям: ремонтував жінкам техніку, бабусям копав картоплю. Під час окупації ходив по гуманітарку сусідам, носив їм воду. Після звільнення села з окупації був волонтером: прибирав село, ремонтував пошкодження, рубав дрова для котельні… Він згорів у власному будинку після влучання поряд ворожого снаряда. «Всі вогняні осколки полетіли прямо у вікно хати. Вона загорілася. Спершу рятувальники не могли знайти племінника, сподівалися, що, може, його не було в цей момент у хаті. Та раптом сусід побачив на канапі останки тіла… За ними розпізнали племінника. Сергій перетворився у вугілля», – розповіла тітка Оксана
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Сергій Ільченко
Загиблі на Харківщині: Сергій Ільченко
Життя 30-річного Сергія Ільченка відібрав ворожий обстріл. 21 листопада 2023 року він згорів у власному будинку після влучання поряд ворожого снаряда. Це сталося у селищі Козача Лопань Харківського району Харківщини.
Того дня Сергій провів цивільну дружину з донькою на електричку. Сам повернувся додому, щоб обігріти хату. Дорогою дружина почула вибух у селі, проте не здогадувалася, де приліт.
«Всі вогняні осколки полетіли прямо у вікно хати. Вона загорілася. Спершу рятувальники не могли знайти племінника, сподівалися, що, може, його не було в цей момент у хаті. Та раптом сусід побачив на канапі останки тіла… За ними розпізнали племінника. Сергій перетворився у вугілля», – розповіла тітка Оксана
Сергій народився у Харкові. Малим переїхав із матір’ю у Козачу Лопань. Працював водієм, зварювальником. До повномасштабної війни був вантажником-експедитором на молокозаводі в Харкові. Після звільнення села з окупації у вересні 2022 року Сергій був волонтером в селищній раді: прибирав село, ремонтував пошкодження, рубав дрова для котельні, бо газу не було.
«Він любив машини і мав до них хист. Був добрий, тонкосльозий, йому всіх було шкода, хотів всім зарадити. Я йому постійно говорила: «Сергій, ти ж не сонечко, ти не можеш всіх обігріти». Допомагав людям, кому що треба було: ремонтував жінкам техніку, бабусям в себе на кутку копав картоплю. Під час окупації ходив по гуманітарку сусідам, носив їм воду», – розповіла тітка
Сергій Ільченко був розлучений. Від шлюбу мав 8-річного сина. Також у нього залишився молодший брат й інші родичі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
