Вбиті росією. Старший лейтенант Павло Чаплигін був мешканцем Харкова. У 2014 році, коли дізнався, що почалась АТО, зробив корекцію зору, оскільки дуже погано бачив, і добровільно пішов захищати Батьківщину. У 2022 році в перші дні повномасштабної війни Павло був у будівлі Харківської ОДА, коли по ній вдарили дві російські ракети. Отримав контузію, але допомагав виносити поранених. Через кілька днів він вже був у складі 128 гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Визволяв Херсон і відважно бився з ворогом в Бахмуті. Він був командиром і завжди казав: «Я повинен бути з хлопцями на нулі, не моє – сидіти в тилу. Треба ж комусь край боронити»…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Павло Чаплигін
Загиблі Захисники України: Павло Чаплигін
Старший лейтенант Павло Чаплигін на псевдо Путнік поліг 30 грудня 2023 року в районі села Щербаки Запорізької області. Виконуючи бойові завдання, він отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу з боку ворога. Офіцеру було 35 років.
Павло народився в місті Харкові. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу I-III ступенів №57. У 2010-му – юридичний факультет Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Пройшов військову кафедру в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Працював у Харківській міській раді.
У 2014 році, коли дізнався, що почалась АТО, зробив корекцію зору, оскільки дуже погано бачив, і добровільно пішов захищати Батьківщину в складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Був нагороджений медалями за захист Маріуполя, «За мужність та відвагу».
У 2022 році в перші дні повномасштабної війни Павло був у будівлі Харківської ОДА, коли по ній вдарили дві російські ракети. Отримав контузію, але допомагав виносити поранених. Через кілька днів він вже був у складі 128 гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Воював на посаді командира зенітно-ракетно взводу.
«Мій брат був патріотом і людиною з великої літери. Світлий, усміхнений, добрий, розумний і відважний. Без вагань пішов боронити рідну землю. Він не шукав слави, а з честю виконував свій обовʼязок. Визволяв із побратимами Херсон і відважно бився з ворогом в Бахмуті. Він був командиром і нам завжди казав: «Я повинен бути з хлопцями на нулі, не моє – сидіти в тилу. Треба ж комусь край боронити». Він сміливо дивився в обличчя ворогові й завжди зберігав силу духу. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, яких дуже поважав, і державі. Мав гарне почуття гумору й любив жартувати. Хто його знав, кажуть, що такі люди, як він, зустрічаються вкрай рідко. В останньому смс написав, що хоче, щоб батько знав, що він воював більш ніж гідно, що колись підтвердять його побратими. Паша писав книгу про бойові дії і побратимів, але маю всього два розділи, вони історичні і перехоплюють подих», – розповіла рідна сестра офіцера Ганна
Посмертно Павло Чаплигін нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали воїна в рідному Харкові.
У нього залишились батьки і сестра.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
