Вбиті росією. Матвій Манько загинув від російської бомби разом зі своєю сестрою-двійнятком, старшою сестрою, мамою і татом… Сім’я залишила підвал, у якому жила, аби ненадовго піднятися в свою кімнату на восьмому поверсі, й у цю мить ворог здійснив авіаналіт. «Це були наші сонечка. Які вони були ніжні, чемні. Досі в вухах їхній лепіт: «бабуля, дідуля». Золоті дітки», – плаче бабуся малюків…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Матвій Манько

Загиблі діти України: Матвій Манько
Життя Матвія Манька відібрала російська армія. Трирічний хлопчик загинув разом зі своєю сестрою-двійнятком, старшою сестрою, мамою і татом 13 березня 2022 року.
Сім’я жила в мікрорайоні ЗАЗ на околиці Чернігова в гуртожитку. У ті дні ЗАЗ сильно обстрілювали, люди ночували в підвалах, де було темно, холодно, вогко. 13 березня вранці сім’я піднялася в свою кімнату на восьмому поверсі й у цю мить ворог здійснив авіаналіт…
Тіла загиблих дістали наступного дня. Поховали 31 березня на старому цвинтарі Забарівка.
«Я не могла дозволити, щоб моїх найрідніших людей ховали в мішках… Родичка допомогла все організувати, знайшла домовини. Під обстрілами їх усіх поховали. Знали б ви, як це боляче. Вся родина в одну мить зникла. Мій чоловік не витримав цього болю, він має тяжку хворобу після трагедії», – розповіла Валентина Манько, бабуся Матвія
Матвій народився у Чернігові 17 вересня 2018 року. Все, що він знав й обожнював, – це родина. Разом із сестричкою Міланою вони тільки-но почали ходити до дитсадка. Були розумними, навіть уже мріяли піти до школи. Матвій гарно знався на автівках: де там двигун, гальма, куди заливати пальне.
«Це були наші сонечка. Які вони були ніжні, чемні. Досі в вухах їхній лепіт: «бабуля, дідуля». Їх Тетяна привчила так лагідно звертатися до нас. Золоті дітки, як же мало вони пожили», – сказала Валентина Манько
У Матвія залишилися бабуся, дідусь, сестра від першого шлюбу батька й інші родичі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/