Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих українців. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі. У кожного з них своя історія. Передчасно обірвана росією.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Ліана Ноніашвілі
14 січня 2023 року російська ракета у Дніпрі вбила сім’ю Ноніашвілі: 19-річну Ліану, її маму Тетяну та бабусю.
Ліана народилася в Маріуполі. Там закінчила школу. Пізніше переїхала до Харкова. Вступила до Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу в Харківському політехнічному інституті. Навчалася на бюджетній формі. Паралельно працювала у кав’ярні. Була веселою та дуже товариською.
«Познайомились ми з Лі на Харківпрайді 2021-го. Я добре пам’ятаю її на той час червоне волосся. Вона була неймовірна. Пам’ятаю, як вона працювала у кав’ярні «Світер», а я приїхав до неї і, поки не було клієнтів, ми включили улюблену групу на колонках, вийшли надвір та почали танцювати. Люди бачили нас, усміхалися і говорили, що ми круті», – розповів друг Ліани Ярослав Дикусов
Ліану дуже захоплювало життя. Вона цікавилася всім: колекціонувала альбоми зірок, обожнювала техно, ходила на вечірки, любила каву. Одного дня цікавилася тату, а іншого – вже хотіла записатися на курси музики.
«Ліана – дуже різнобарвна людина, – сказав Ярослав. – Обожнювала культуру. Нашим постійним хобі було ходити на виставки. Моє улюблене – це коли вона присилала пост, що виставка оновилась, і така: «йдем?????». Звичайно, я відповідав «так». Бо, як їй можна сказати «ні»?! Та й мені це подобалося. Дуже подобалося проводити час разом».
Ярослава захоплювало вміння Ліани все встигати. Він каже: «Я бачив, як вона спілкується з усіма, та думав, яка в мене класна подруга. Я досі не розумію, звідки в неї стільки сил встигати все: універ, друзі та ще й робота».
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ліана евакуювалася з Харкова у Дніпро.
«05.03.2022 моя сестра, стоячи в плацкартному вагоні потяга Харків-Дніпро, втрачаючи свідомість через втому, виїхала з Харкова, бо на Олексіївці залишатися більше було неможливо, з гуртожитка «попросили виїхати», – розповіла сестра Ліани Русана Бабкіна
Мама Ліани, Тетяна, – військова. Вона залишалась в Маріуполі, була на території «Азовсталі», де провела під обстрілами понад 80 днів. Потім потрапила в полон. Лише 17 жовтня 2022 року її звільнили під час обміну полоненими. Тоді переїхала до Дніпра. Тетяна Ноніашвілі була нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У загиблої Ліани Ноніашвілі залишилися сестра Русана Бабкіна та батько Захар Ноніашвілі, який на момент загибелі родини – все ще полонений з «Азовсталі».
Допомогти родині:
- 5375 4112 0272 1143 Русана Бабкіна, сестра
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
