Купити квартиру в Дніпрі

Меморіал: вбиті росією. Віталій Лінивий, 29 років, Харківщина, червень

Меморіал: вбиті росією. Віталій Лінивий, 29 років, Харківщина, червень

Вбиті росією: Віталій Лінивий був єдиною дитиною у своїх батьків. Віталій не хотів їхати з Циркунів і казав, що в такий час треба допомагати іншим. Разом з іншим чоловіками гасив пожежі, накривав плівкою продірявлені через обстріли дахи, носив літнім людям гуманітарну допомогу. Разом із товаришем він був на вулиці, коли поряд упали три ворожі снаряди. Друг Віталія теж загинув…

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Віталій Лінивий

Меморіал: вбиті росією. Віталій Лінивий, 29 років, Харківщина, червень

Загиблі на Харківщині: Віталій Лінивий

Віталій Лінивий загинув 28 червня 2022 року від російського обстрілу в селі Циркуни на Харківщині. Разом із товаришем Олександром Сотніковим він був на вулиці, коли поряд упали три ворожі снаряди. Друг Віталія теж загинув.

З початку повномасштабного вторгнення Циркуни потрапили в російську окупацію, а в травні 2022-го село звільнили Збройні Сили України. Та обстріли не припинилися, Циркуни і далі потерпали від ударів ворога.

«Ми не виїжджали з села. Не мали куди, та й тримали господарство, худобу, кролів, нутрій, мали двох вівчарок. Гадали, якщо село вже звільнили, то буде все добре», – розповіла мати Людмила

Віталієві було 29 років. Народився у Циркунах. Навчався в Харківському Національному університеті внутрішніх справ. Деякий час працював у поліції, а згодом змінив фах і влаштувався на завод.

«У поліції робота була важка, доводилося конвоювати засуджених, бути присутнім на судах. Зарплати не вистачало. Син був маленький, худенький… Згодом вирішив звільнитися. Пішов працювати штампувальником на завод у Харкові. Там йому більше подобалося», – додала мати

Людмила згадує сина добрим, спокійним. Він не хотів їхати з Циркунів і казав, що в такий час треба допомагати іншим. Разом з іншим чоловіками гасив пожежі, накривав плівкою продірявлені через обстріли дахи, носив літнім людям гуманітарну допомогу.

У Віталія залишилися мати і батько.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/

To Top
Пошук
e-mail
Важливі
Новини
Lite
Отримати допомогу