Меморіал: вбиті росією. Віталій Ременець дуже любив свою сім’ю. Обожнював роботу в селі, все вмів і все робив, мав золоті руки. Коли почалась повітряна тривога, Віталій відправив дружину з донькою у коридор, а сам залишався у кімнаті. Туди й припав удар…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Віталій Ременець
Загиблі на Тернопільщині: Віталій Ременець
Життя Віталія Ременця відібрав російський обстріл безпілотниками Тернополя 2 грудня 2024 року.
«Коли почалась повітряна тривога, Віталій відправив нас із молодшою донькою у коридор, сам залишався у кімнаті. Туди й припав удар. Я підбігла до чоловіка, але він уже не був з нами… Я сказала донечці, що татка вже немає, одягла на неї чоловікову куртку і почала вибиратись із квартири. Все спалахнуло…», – пригадала дружина Іванна
Віталієві було 45 років. Народився у селі Нирків на Тернопільщині. У Тернопільському національному політехнічному університеті отримав фах інженера-механіка. Останнім часом працював менеджером, директором філії державної лотереї «Молодьспортлото». Був оптимістом, мав гарне почуття гумору. Шанував батьків. Обожнював свою сім’ю та домашній затишок.
Коли почалася повномасштабна війна, пішов добровольцем у військкомат, та через проблеми зі здоров’ям не потрапив до ЗСУ.
«Чоловік не любив гомінких компаній, любив бути вдома зі мною та доньками. Спільні сніданки, обіди вечері… Був усміхнений, ніколи не сердився, все переводив на жарт. Вів активний спосіб життя, ходив до спортзали, не мав шкідливих звичок. Обожнював роботу в селі, все вмів і все робив, мав золоті руки. Займався сумісництвом: кущі, дерева, любив цю справу. Ми все робили разом – чи то робота на городі або в садку, чи то закрутки на зиму, чи прогулянки лісом, чи відпочинок на природі. Ми любили затишок у власному домі і дуже любили одне одного та своїх донечок. Я була з ним дуже щаслива… Віталій написав мені пісню про наше життя, він гарно грав на гітарі», – розповіла дружина
Поховали Віталія у селі Нирків. У нього залишилися дружина Іванна, дві доньки Аліна й Вероніка, яким було 20 і 11 років, коли тато загинув.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
