Вбиті росією. Михайло Козак був родом з Франківщини. АТО-вець. Мав бути оформлений на пенсію по інвалідності, але від групи та пільг відмовився. На початку 2022 року поїхав працювати на автомобільному заводі в Чехії. Почувши про повномасштабне вторгнення, повернувся в Україну. Пройшов важкі бої на Київщині, воював на Донеччині, обороняв Сєвєвродонецьк, Лисичанськ, Соледар і Бахмут…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Захисник Михайло Козак
Загиблі Захисники України: Михайло Козак
Захисник Михайло Козак загинув 14 серпня 2022 року в селі Берестове Донецької області. Під час виконання бойового завдання потрапив під артилерійський обстріл. Воїну було 39 років.
Михайло народився у селі Жуків Івано-Франківської області. Дитинство та юність провів у Коломиї. Навчався там у школі №5. Був старанним учнем, мав зразкову поведінку, нахил до малювання. Полюбляв грати у футбол, брав участь у спортивних змаганнях. Після 9 класу вступив до індустріально-педагогічного технікуму на спеціальність «муляр монтажних та залізобетонних конструкцій». Також навчався у вищому професійному училищі №17, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.
У 2000 році призваний до лав ЗСУ. Службу проходив у місті Шостка Сумської області. Добре себе зарекомендував, мав відзнаки від командування. Після служби в армії працював охоронцем при Коломийському РВ УМВС. Згодом вирішив повернутися до своєї професійної діяльності та став бригадиром будівельної бригади в ТОВ «Містобуд». Був професіоналом своєї справи. Збудував більше 10 багатоповерхових будинків у Коломиї.
З початку російсько-української війни у 2014 році Михайла мобілізували до ЗСУ. Служив у 80-ій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду лінійного наглядача та зв’язківця. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках Луганської області. Після тривалого перебування у секторі А почав хворіти. Лікувався у різних госпіталях. Мав бути оформлений на пенсію по інвалідності, але від групи та пільг відмовився. Після АТО працював на будівництві у Коломиї.
На початку 2022 року поїхав працювати на автомобільному заводі в Чехії. Почувши про повномасштабне вторгнення, повернувся в Україну. 8 березня 2022 року був прийнятий у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду. Обіймав посаду механіка-радіотелефоніста, був командиром взводу зв’язку мотопіхотного батальйону.
Пройшов важкі бої на Київщині, воював на Донеччині, обороняв Сєвєвродонецьк, Лисичанськ, Соледар і Бахмут. Побратими зазначають, що він був справжнім воїном, доброю, щирою, мужньою людиною, зразком незламності та міцності духу. Жодної миті не сумнівався у нашій перемозі. На позиції Михайло завжди приїжджав першим для забезпечення зв’язку між групами. Якщо траплялося, що зв’язок зникав, ризикуючи життям, під обстрілами перебігав з позиції на позицією, виправляючи несправність.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в селі Турка на Івано-Франківщині.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
Раніше ми повідомляли: Сиділа за комп’ютером біля вікна: сусіди розповіли, як ворожий «Шахед» вбив 14-річну Марійку у Києві
