Вбиті росією. Руслан Лемпіцький був мешканцем Вінниці. «22 лютого 2022 року Руслан мені сказав: «За кілька днів почнеться повномасштабна війна. Під час обстрілів ховайтеся хоча б у підвалі. На нас з побратимами чекає дуже важке завдання. Навряд чи ми залишимось живими» – розповіла сестра… 20 березня Захисник віз на «Азовсталь» поранених хлопців, але російська бомба підірвала автомобіль. Родина більше року не мала жодної інформації про Руслана і сподівалася. Але, на жаль…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Захисник Руслан Лемпіцький
Загиблі Захисники України: Руслан Лемпіцький
Штаб-сержант Руслан Лемпіцький на псевдо Кутузов загинув 20 березня 2022 року в місті Маріуполі на Донеччині. Його евакуаційний автомобіль потрапив під авіаудар поблизу комбінату «Азовсталь». Воїну назавжди 39 років.
Руслан народився і жив у Вінниці. Закінчив школу №10. Мав бухгалтерську і юридичну освіти. Працював менеджером. 2015 року добровільно вступив до лав «Азову». Брав участь у боях за Донеччину і Луганщину. З початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь.
«22 лютого 2022 року Руслан мені сказав: «За кілька днів почнеться повномасштабна війна. Під час обстрілів ховайтеся хоча б у підвалі. На нас з побратимами чекає дуже важке завдання. Навряд чи ми залишимось живими». Під час оборони Маріуполя, крім бойових завдань, брат займався евакуацією поранених і загиблих побратимів. Ніколи не скаржився, що важко. Зв’язку з ним майже не було. Час від часу надсилав в телеграм кілька слів, що живий, що любить. 19 березня йому вдалось зателефонувати. Голос був стомлений. Сказав, що не спав кілька ночей, немає ні їсти, ні пити. Переймався нашою ріднею із Запорізької області. Зрадів, коли сказала, що встигли виїхати у Вінницю. Питав, як його діти, як ми всі. То була наша остання розмова. Наступного дня до мене подзвонили з патронатної служби «Азову». Передали слова командира, що Руслан загинув, рятуючи поранених побратимів», – розповіла рідна сестра Людмила Мельник
Більше року родина не мала жодної інформації й не отримала тіла. Тому сподівалися, що Руслан у полоні.
«Я писала у всі структури, шукали по шпиталях, лікарнях, але марно. Він мені часто снився, наче вже повернувся. Якось у сні каже: «Зачекайте мене ще трохи, я повернуся». Від побратимів, яких звільнили з полону дізналися, що 20 березня брат віз на «Азовсталь» поранених хлопців, але російська бомба підірвала автомобіль. Майже два роки ми жили надією, що Руслан живий. Але після чергового обміну тілами, нам повідомили що є збіг по ДНК», – додала Людмила
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Героя 9 грудня 2023 року на Алеї слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Вдома на Руслана чекали мати, сестри, донька, син, цивільна дружина, друзі та близькі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
