Вбиті росією. Євгеній Войтович був родом з Рівненщини. Захищав Маріуполь. Повернувся в стрій після поранення. «Востаннє з ним говорили 4 травня о 21:30. Женя заспокоював мене, що в нього все добре. Був веселим, жартував. Наступного ранку я пішла на город. Десь о пів на десяту подзвонили і повідомили, що Женя загинув. Сказали, що по пункту управління на території «Азовсталі» вдарили авіабомбою. Син опинився під завалами. Тіло нам передали через п’ять місяців. За Женіні гроші я купила шість тепловізорів для його побратимів, яких знаю. А ще один віддала на нашу заставу. Пів року тому помер і чоловік. Поховали його поряд з сином», – каже мама…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Захисник Євгеній Войтович
Головний сержант Євгеній Войтович загинув 5 травня 2022 року внаслідок авіаудару по металургійному комбінату «Азовсталь» в Маріуполі на Донеччині. Захиснику було 22 роки.
Євгеній народився й жив у селі Вичівка на Рівненщині. Після школи навчався в Дубровицькому ПТУ на маляра-штукатура. У 2019-му пішов служити в Держприкордонслужбу. Через 2 роки його перевели в Маріуполь. Був інспектором та кулеметником в 1-му прикордонному загоні Східного регіонального управління.
Із 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, він із військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії України виконував бойові завдання та відбивав цілодобові атаки ворога в Маріуполі.
«Женя непогано вчився і в школі, і в училищі. Я ніколи не чула від вчителів чи викладачів бодай якихось нарікань. Був спокійним. Ніколи ні з ким не бився. Був добрим, ніхто від нього не чув поганого слова. Мав багато друзів і кохану дівчину Діану. Вони зустрічалися майже 4 роки. До великої війни винаймали квартиру в Маріуполі, де він служив прикордонником. Будували плани на майбутнє», – розповіла мама Галина Войтович
Наприкінці березня 2022 року, коли окупанти намагалися прорватися в місто, Євгеній отримав осколкове поранення правої руки, лівого стегна та правого боку спини. Після лікування знову повернувся воювати.
«Востаннє з ним говорили по ватсапу 4 травня о 21:30. Женя розпитував про нас з чоловіком, про молодшого брата. Заспокоював мене, що в нього все добре. Був веселим, жартував. Наступного ранку я пішла на город. Десь о пів на десяту подзвонили і повідомили, що Женя загинув. Сказали, що по пункту управління на території «Азовсталі» вдарили авіабомбою. Син опинився під завалами. Тіло нам передали через п’ять місяців. За Женіні гроші я купила шість тепловізорів для його побратимів, яких знаю. А ще один віддала на нашу заставу. Пів року тому помер і чоловік. Поховали його поряд з сином», – каже мама
Захисника поховали 3 жовтня 2022 року в рідному селі. На фасаді школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку на його честь.
Посмертно Євгенія відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У воїна залишилися мати і молодший брат.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
