Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих українців. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Іван Патлань
Іванкові Патланю було 8 років. Хлопчик з мамою Наталією і сестрою Василісою жив у середмісті Дніпра, на проспекті Олександра Поля. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну родина переїхала до бабусі Алли – в мікрорайон Шляхівку, що на околиці. Тим часом тато Іванка боронив країну в складі ЗСУ.
29 вересня 2022 року ракета, випущена російськими військовими, влучила прямо у будинок на околицях Дніпра, де жила родина Патлань. Іван, Василіса, Наталія та Алла загинули. На руїнах цього дому сидів лише сусідський пес Крим і плакав. За півтора місяця після трагедії в собаки зупинилось серце.
Родину Патлань поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпра. Ярослав Малерик, настоятель Свято-Духівського храму (ПЦУ), де відбувся похорон, каже: «Коли їх відспівували, зібралось багато людей. Родина була порядною, діти – добре виховані. Сім’я завжди приходила до храму по неділях і на свята».
Пенсіонер Олександр Соломонович – сусід сім’ї Патлань, його будинок – навпроти того, який зруйнувала російська ракета. Чоловік пригадує, що малий Іванко любив їздити вулицями мікрорайону на велосипеді, завжди був привітним. «Хлопчик любив солодке, тож я іноді пригощав його цукерками. Малий був дуже чемний і завжди дякував», – каже Олександр Соломонович.
Знайома родини Патлань, Наталія, каже, що Іванко був світлим та добрим хлопчиком. Навчався онлайн, любив проводити час із мамою. І він, і сестра Василіса дуже хвилювалися за свого батька-військовослужбовця. Мама Наталія Патлань підтримувала та оберігала дітей, як могла.
«Я розумію, що війна і, мабуть, безпечних місць в Україні немає. Але я не розумію, чому ракета прилетіла саме до їхньої хати. Чому не в поле, не в сарай? Чому ці прекрасні діти, які мали попереду все життя, загинули? Чому я більше ніколи не зможу почути голос Наташі… Вона щодня писала про те, як підтримує українську армію, рахувала дні з початку війни… », – каже подруга сім’ї.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
