Вбиті росією. Володимир Пабат з родиною повертався до деокупованого села, коли їх автомобіль натрапив на міну…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Володимир Пабат
Володимирові Пабату було 52 роки. Наприкінці березня він вивіз родину зі села Припутні на Чернігівщині – тоді колони військової техніки відходили через цей населений пункт і обстрілювали будинки.
Переночувавши на хуторі Безбородьків, сім’я дізналася, що російських військ більше немає у селі, тож вирішили повертатися додому.
1 квітня 2022 року їхнє авто підірвалося на міні біля понтонного мосту, який неподалік Припутнів. Володимир і його дружина Тетяна загинули. Двоє їхніх дітей вижили.
«Тато їхав колією, ще й розповідав, що не можна звертати на узбіччя, бо можуть бути міни, наші чи російські. А потім пролунав вибух. Протитанкова міна стояла в колії», – пригадала донька Анна.
Вона тоді знепритомніла, а отямившись, знайшла брата. Разом попрямували через міст до села. Ішли практично наосліп, не могли бачити через вибух.
Дорогою дівчина додзвонилася на «швидку», згодом їх із братом знайшли та відвезли до лікарні.
Батьків – Володимира і Тетяну – поховали 2 квітня на кладовищі в селі Вишнівка.
Володимир Пабат народився у Вишнівці. Там зустрів майбутню дружину Тетяну. Вони жили на одній вулиці і мали однакове прізвище.
Чоловік служив строкову, потім працював водієм, трактористом. Згодом отримав спеціальність машиніста автомобільних кранів і працював за цим фахом.
Через кілька років став водієм на місцевому сільгосппідприємстві. З 2012-го працював водієм Припутнівської лікарської амбулаторії. Саме він віз до лікарні подружжя Світлану та Григорія Проданів, в яких російські військові стріляли 27 березня 2022 року дорогою між селами Припутні і Вишнівка. Життя цього подружжя через отримані поранення тоді теж обірвалося.
«У нас були дуже хороші батьки. Все життя працювали. Розбудовували дім, господарські будівлі, а коридор закінчити не встигли. Тепер ми з братом за це взялися. Ми з мамою і тато їздили по гриби, проводили багато часу разом. Нам їх дуже не вистачає», – сказала Анна.
У Володимира Пабата залишилися донька і син, також є інші родичі. Син неповнолітній, опіку над ним взяла Анна.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
