18
18

Меморіал: вбиті росією. Микола Радько, 13 років, Селідове, травень

Меморіал: вбиті росією. Микола Радько, 13 років, Селідове, травень

Вбиті росією: Микола у березні 2022 року разом із мамою виїхав за кордон, але влітку 2023-го повернувся додому і проживав з батьком. За кордон їхати більше не хотів. Останній час перед трагедією вони з татом планували евакуюватися. Але не встигли. Російські бомби убили їх обох.

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Микола Радько

Меморіал: вбиті росією. Микола Радько, 13 років, Селідове, травень

Загиблі діти України: Микола Радько

Життя Миколи Радька відібрав російський удар по місту Селидове Донецької області. 28 травня 2024 року о 21:30 ворог атакував приватний сектор двома бомбами. Одна влучила туди, де жив хлопчик. Поряд рятувальники знайшли тіло батька Миколи, Володимира.

Миколі було 13 років. Він навчався у сьомому класі Селидівської загальноосвітньої школи №1. Там його пригадують працелюбним і старанним учнем, який мав гарне логічне мислення, чудову памʼять і природні здібності, що давали можливість швидко засвоювати навчальний матеріал на високому рівні.

«Особливо Миколі вдавався цикл природничих наук, а також він чудово знав англійську. На уроках – уважний, допитливий. Мав багато друзів серед однолітків, з повагою ставився до старших, був вихований, чесний, врівноважений. Любив спорт», – розповіли у Селидівській міській військовій адміністрації

«У нашій пам’яті він назавжди залишиться життєрадісним і цілеспрямованим хлопчиною, який тільки починав будувати своє життя з щирими мріями і бажаннями», – додали  у школі, де навчався Микола

У березні 2022 року хлопчик із мамою виїхали за кордон – спочатку до Чехії, а потім до Хорватії. Там Микола ходив до школи, а у Селидівській ЗОШ навчався за сімейною формою. Улітку 2023-го повернувся до Селидівської громади, проживав із батьком, згодом їхати за кордон не захотів. Останній час перед трагедією вони з тато були налаштовані на евакуацію до більш безпечного місця, збирали речі.

У Миколи Радька залишилися мама, бабуся та інші рідні.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/

To Top
Пошук
e-mail
Важливі
Новини
Lite
Отримати допомогу