Фахівці пропонують використовувати термін «ветерани / ветеранки, які пережили полон», не посилаючись на офіційний статус, а враховуючи наявність досвіду перебування в полоні.
Для людини перебування в полоні пов’язано з тотальним контролем над її життям, відсутністю можливості себе захистити, що само собою дуже небезпечно.
«Такий досвід впливає на психоемоційний стан особистості, часто глибоко змінює її. У людини може бути втрачене почуття базової довіри до світу, довіри до інших людей та може порушуватися віра в себе. Тому на відновлення здатності довіряти можуть знадобитися роки та неабияка підтримка», йдеться у повідомленні.
Як говорити з людьми, що пережили полон
Людям, які комунікують з тими, хто пережив полон, варто знати зокрема такі правила спілкування:
- не запитуйте про травматичний досвід просто з цікавості. Будь-який інтерес до історії людини повинен бути суто професійним, а не особистим. Професійний інтерес може бути таким: лікарю необхідно знати про травми, юристу потрібно задокументувати свідчення. Приклад особистого інтересу: “А як там було?”
- без дозволу людини не торкайтеся до її тіла, не обіймайте, не чіпайте її особисті речі
- не змінюйте різко, без попередження спільно визначені плани
- не можна проявляти контроль й обмежувати автономію людини
- не можна підтримувати спроби людини ігнорувати прояви фізичного болю, який є наслідком перебування у полоні
- не можна знецінювати досвід полону, не говоріть: “Нічого страшного”, “Забудь” тощо
- не давайте нереалістичні надії чи малоймовірні для реалізації обіцянки
- не варто бачити в людині тільки “жертву” і жаліти. Якщо людина вижила в полоні, значить завжди було щось, що допомогло там вижити.
- не варто надмірно “героїзувати”. Безперечно потрібно мати неабияку мужність і силу, щоб витримати полон і тортури. Але роль героя може бути занадто тяжкою ношею, щоб нести її щодня.
«Ті, хто пережили полон, — це люди надзвичайної сили та волі», додали у повідомленні.
- Читайте також:Як створити клієнтську базу з нуля: поради ріелторам
