Партизани на Харківщині ризикуючи власним життям вивозили людей з окупованих територій, проводили розвідку дронами та навіть брали участь у боях
Перевдягалися у безхатьків, відбирали у росіян боєприпаси та трофеїли ворожу техніку – на Харківщині партизанський підрозділ допоміг військовим у вересні звільнити Дергачівську громаду. Про це розповідає ТСН, передає НСН
Дергачівські партизани – брати Ярослав та Владислав брали участь у битві за Село Прудянка. Весною воно було сірою зоною, за яку точилися жорстокі бої.
“Вони відкрили вогонь. Ми відкрили вогонь. Вони почали відступати по посадці, але ми їх додавлювали вогнем. І коли вогонь більш менш стих, вони почали вести вогонь з їхнього передового блокпосту”, – розповідає прикордонник, учасник партизанського руху Ярослав Байдукова.
Ворожий блокпост нагадує смітник, але тут можна розгледіти російські окопи та рештки ворожої техніки, яку брати розтрощили танковими пострілами.
“Виліз один орк з РПГ і вистрілив нам в танк. Але РПГ пройшло вище, ракета пішла вище. Але я бачив як ракета летить в нас, буквально частка секунди і я вистрілив в нього з танку. На “Тигрі” лишились там черевики його”, – розповідає Ярослав.
Владиславу та Ярославу по 23 роки роки, служили в армії та мають 2 роки досвіду в зоні ООС. З першими вибухами 24 лютого доєдналися до партизанського підрозділу, який організував міський голова Дергачів. Спершу займалися гуманітарною допомогою, а згодом стали допомагати з бойовими завданнями військовим 93-ї бригади.
Партизани брали участь у битві за село Прудянка на Харківщині
фото ТСН
“Ми не в штаті, ми не військові. Танк – він не в штаті, він трофейний. Якби ми загинули, їм якби… Але ми вирішили, що треба значить треба”, – кажуть брати.
У партизанському загоні було півтора десятка добровольців. Хлопці проводили розвідку дронами, забирали у рашистів техніку та снаряди. Скільки разів потрапляли під обстріли – не злічити.
“Коли вдарили з крупнокаліберної артилерії, ось там напевно були вже такі думки, що хлопці напевно ми тут залишимося. Тому що це було дуже близько. Це не те, що вони пристрілювались. Це били по нам”, – розповідають партизани.
Разом з міським головою партизани ходили у розвідку на окуповані території, аби їх не викрили перевдягались у безхатьків та чемно віталися з росіянами.
“Ми їхали з товаришем. Я кажу, що давай так – не нервуй. Включай поворотник, покажи їм що ми їдемо на переїзд в селище. Без зайвих ривків, щоб не думали, що ми тікаємо від них. Відкрили віконце бокове, привіталися з ними рукою”, – пригадує В’ячеслав.
На окупованих територіях тоді лишалися тисячі місцевих, які не хотіли жити з рашистами. Під ворожим вогнем по замінованих дорогах партизани пробиралися туди і вивозили літніх людей, з дітьми, з собаками. Місцеві залазили і в багажники, аби тільки втекти.
“Проїжджали однією і тією ж стежкою. Ми там проїжджали купу разів. І тут хлопці один раз просто проїхали і вони підриваються на міні, ми такі: Ну, як так? Коли ми там кожен день проїжджали”, – пригадують партизани.
Місцеві теж допомагали партизанам – повідомляли про рух техніки та базування окупантів.
“Деякі люди вони боялися того, що росіяни можуть вирахувати їхні телефонні дзвінки, можуть застосувати до них фізичні тортури, фізичне насилля. В подальшому воно так і було. Росіяни вираховували. Але люди боялись не жити в своєму населеному пункті”, – переконують брати.
фото ТСН
Людей, що допомагали, окупанти завозили на підвал до прикордонного села Козача Лопань. Там була і мати лідера партизанського руху В’ячеслава Задоренка, її катували лише за родинні зв’язки.
“Як міський голова, я, мабуть, не повинен був виконувати військову роботу. Треба було більше займатися гуманітарними питаннями місцевих людей. Але я розумів, що я не встиг забрати свою матір. Я розумів. Місцеві телефонували, розповідали, що до мами застосовували фізичне насилля, що давили психологічно і возили на ці підвали. Тому це спонукало створювати мене цей партизанський підрозділ з місцевих хлопців, – розповідає В’ячеслав Задоренко.
Після повного звільнення громади міський голова вивіз свою матір з обстрілюваного прикордонного села і тепер зі спокійним серцем займається гуманітарними справами, а бійці партизанського загону стали до лав прикордонної служби і стримують російські війська вже на рубежі з Росією.
Джерело – ТСН
Партизани погіршують здатність Росії захищатися – Інститут вивчення війни
