25 травня 1709 року була знищена росіянами, за наказом Петра I, Чортомлицька Січ. Таким чином російський цар покарав козаків за їх співпрацю з Мазепою і участь у війні на боці Швеції проти Росії. Вже у 20 столітті місця, де знаходилася Чортомлицька Січ і де ще можна було знайти артефакти, пов’язані з козацькою добою, затопили води Каховського водосховища. Таким чином була остаточно похована історія. А зараз, коли вода пішла, історичні місця знову частково відкрилися людському оку…
Розповідаємо, що відомо про Чортомлицьку Січ та її знищення росіянами.
Чортомлицька Січ – як виглядала
Чортомлицька Січ була заснована запорозьким отаманом-гетьманом Федіром Лутаєм у 1652 році. Сюди козаки перебралися з Микитинської Січі.
Знаходилася на півострові Чортомлик або Базавлук при впадінні в Дніпро трьох приток: Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Тепер це територія біля села Капулівка Нікопольського району на Дніпропетровщині.
Згідно з археологічними дослідженнями, це був військовий городок на Чортомлицькому Розі, що мав близько 2 км в окружності і був оточений сімома річками — Чортомлик, Скарбна, Скажена, Корівка, Прогній, Павлюк і Підпільна.
Причина перенесення Січі з Микитиного Рога в гирло Чортомлика, на думку видатного історика Яворницького, криється у більшій зручності місцевості біля Чортомлика порівняно з Микитиним Рогом. Річ у тому, що місцевість Микитиного Рога (територія сучасного Нікополя), досить висока і з трьох боків зовсім відкрита, мала досить значні недоліки у стратегічному розумінні: татари, кочуючи по лівому березі Дніпра, просто навпроти Січі, могли стежити за діями запорізьких козаків і передбачати всі їхні плани й задуми. Ця незручність могла бути причиною залишення козаками Січі на Микитиному Розі й перенесення її нижче, на річку Чортомлик.
Карта Запорозьких Січей у 1552—1775 роках
Сама Січ знаходилась на північній частині півострова, що не затоплювалась весняною повінню і займала 1050 квадратних сажнів, височіючи на поверхневими водами на 8,5 м, в той час як південна, значно більша, частина Чортомлицького Рогу була полога й підтоплена, і являла собою плавню з гіллястими деревами поміж велетенських кам’яних брил та болотяного різнотрав’я.
Довкола Січі було викопано рів і насипано земляний вал в 13 метрів заввишки, де влаштовано бійниці, набито дерев’яні палі й встановлено плетені, наповнені землею коші. Для виходу по воду на Чортомлик та Скарбну в земляному валу зроблено було вісім пролазів, через які могла пройти одна людина; біля кожної з них стояла бойова вежа, а всередині Січі була зведена висока вежа для стрільби. Крім цього, навколо січового майдану, за козацьким звичаєм, стояло 38 куренів для запорожців — військових підрозділів, що мали окрему будівлю, де постійно перебувало 150—200 козаків зі своїм курінним отаманом. Загалом на Січі перебувало від шести до десяти тисяч козаків.
Крім того, акти 1659, 1664 й 1673 років свідчать, що на Чортомлицькій Січі існувала церква Покрови Богородиці: 1664 року кошовий отаман Іван Щербина писав гетьману Івану Брюховецькому, що церква ця раптово згоріла, так що духовенство навіть не встигло вихопити церковного начиння.
Реконструкція Чортомлицької січі В. Ленченка
Картограф Гійом де Боплан так описує Чортомлицьку Січ:
«Дещо нижче річки Чортомлик, майже на середині Дніпра, знаходиться досить великий острів із давніми руїнами, оточений з усіх боків понад 10 000 островів, розкиданих неправильно… Оці-то численні острови правлять притулком для козаків, які називають їх військовою скарбницею».
Чортомлицька Січ вважалася січчю, яка переважала над іншими, тому папери, що виходили з цієї Січі, рідко підписувалися з означенням її місця: «Дано в Січі при Чортомлику», «Дано в Чортомлицькій Січі», а переважно взагалі не мали вказівок на місце: «З Січі запорізької», «Дано на Коші Січі запорізької», «Писано на Коші запорізькому», «З Коша запорізького», причому під Січчю розумілася саме Чортомлицька.
Чортомлицька Січ тісно пов’язана з Іваном Сірком
Так міг би виглядати Сірко, якби його сфотографували. Художня реконструкція портретів – Володимир Заграничний
Всенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи отаманства Івана Сірка (1659—1680), який з 1663 року проживав виключно на Чортомлицькій Січі і більше 15 разів обирався тут кошовим отаманом, здобувши всенародне визнання своїми військовими заслугами.
Зокрема прославився розгромом 60-тисячного османсько-татарського війська, що несподівано напало на Січ в новорічну ніч 1675—1676 року; а також Кримським походом 1676 року, коли запорожці під проводом Сірка вперше форсували Сиваш і розгромили ханську столицю Бахчисарай.
Іван Сірко помер 1 серпня 1680 року на своєму зимівнику на пасіці біля с. Грушівка (нині – с. Гола Грушівка, Іллінка, Нікопольського району). Водою його переправили на Чортомлицьку Січ, де урочисто поховали другого дня.
“Поховавши же его, как выше сказали, с жалостию, знатную высыпали над ним могилу й на ней каменный крест поставили с надлежащим именем, с надписью его деяний…”
Ця могила в с. Капулівка простояла до 1967 р.
Перша могила кошового отамана Івана Сірка в с. Капулівка. Фото 1953 р.
А такий вигляд могила Сірка має зараз – вона є одної із найважливіших пам’яток на території Нікопольщини
Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів
З часів Гетьманщини, збройними силами якої виступало Військо Запорозьке, утверджується термін «Низове Військо Запорозьке», військово-політичним центром якого і стала Чортомлицька Січ.
Як опозиційна військова сила, вона перебувала у скрутному становищі з першого дня свого заснування в часи Гетьманщини. А так зване Андрусівське перемир’я 1667 року, укладене між Річчю Посполитою та Московією, значно погіршило становище Запорозької Січі, яка потрапила у подвійну немилість обох держав.
Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів: Річ Посполиту, Московію та Кримське ханство в союзі з Османською імперією. Тому січовики періодично виступали у ролі союзників своїх ворогів, щоби за допомогою одного ворога побити іншого. Це пояснює і їх об’єднання з Мазепою. Хоча вони й ворогували з гетьманом, проте разом з ним виступили проти Петра І.
Доба Хмельниччини
За часів Хмельниччини Січ надійно охороняла тодішні південні кордони України. Запорожці брали участь у походах гетьмана, відзначившись у битвах під Жванцем (1653 р.), Городком (1655 р.), під час другої облоги Львова (1655 р.) тощо, були активною силою в переможних битвах у Білорусі (Гомель, Бихів, тощо), Литві (взяття Вільно), Латвії (спільна з царськими військами облога Риги), Речі Посполитої (взяття Любліна), здійснювали походи проти Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд.
Доба Руїни
Після смерті Богдана Хмельницького політика Чортомлицької Січі йшла врозріз з політичними намірами володарів Гетьманщини. Так, запорожці не підтримали намагань гетьмана Івана Виговського перетворити Україну на складову Речі Посполитої, згідно Гадяцького договору 1658 р.
Після зречення Івана Виговським гетьманства й обрання гетьманом Юрія Хмельницького, Чортомлицька Січ почала відігравати провідну роль не лише на теренах Нижнього Подніпров’я, а й на Лівобережній Україні. Так, відбувалися часті обміни посольствами та листування Коша з Московією, визнання московським царем кошового отамана Івана Брюховецького одним з кандидатів на гетьманську булаву Лівобережної України.
Кульмінацією впливу Чортомлицької Січі на політичні події Лівобережжя стали вибори гетьмана на Чорній Раді неподалік Ніжина у червні 1663 р. Саме 40-тисячне військо Івана Брюховецького, більшість якого становили запорожці, стало головним аргументом перемоги останнього в боротьбі за гетьманську булаву.
У 1660 роках Чортомлицька Січ, що раніше виступала опозиційною силою Гетьманату, визначала зовнішню та внутрішню політику козацької держави.
Участь у Північній війні
У 1701 р. запорожців вперше було залучено до бойових дій проти шведів. Так, 2 тисячі січовиків, разом із козаками гадяцького полковника Бороховича, прийшли до Пскова. Наприкінці 1701 р., бувши відпущеними додому, запорожці, вочевидь, не діставши належної їм платні, проходячи теренами Великого князівства Литовського, пристали на службу до литовського гетьмана Сапєги, союзника Карла ХІІ.
12 березня 1709 р. на Січі відбулась козацька рада, на якій запорожці вирішили приєднатись до гетьмана І. Мазепи та Карла ХІІ у боротьбі проти Московії.
Зруйнування Січі
У ході війни між Московією і Швецією гетьман Мазепа вирішив скористатися у боротьбі з московською владою допомогою шведів. Після переходу на бік шведів гетьмана Івана Мазепи та частини запорозької старшини й козаків під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді.
Кость Гордієнко
Дізнавшись про перехід Мазепи, Петро І намагався утримати на своєму боці український народ й запорожців, але без успіху. Він послав на Запоріжжя послів, яких запорожці спочатку прийняли стримано, але коли ті почали наполягати, погрожували вбити послів і серед них архімандрита Жураховського.
Після невдалих переговорів царський уряд направив на Січ каральну експедицію під проводом полковника Петра Яковлєва за участі компанійського полку Гната Галагана. Війська, здобувши перед цім старовинні козацькі укріплення Келиберду, Переволочну, Старий і Новий Кодак підійшли до Чортомлицької Січі.
За наказом царського уряду 25 травня 1709 р. Запорозьку Січ було було зруйновано військами під орудою полковника Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Проте захопити і зруйнувати Січ із першої спроби не вдалося, до того ж війська Яковлєва зазнали чималих втрат.
На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Галагана, оскільки він добре знав Січ та її околиці, і облудно пообіцяв січовикам недоторканність.
Оборону Січі очолив наказний отаман Яким Богуш, який наказав козакам відкопатися від берега, після чого в прокопаний рів потрапили води Чортомлика, а сама Січ опинилася на острові. Так і утворився Чортомлицький острів.
14 травня 1709 року Карл ХІІ відновив воєнні дії; того ж дня три полки московської армії обступили Чортомлик. Кількасот запорожців, що перебували в той час на Січі, оборонялись, застосовуючи січову артилерію; близько 350 нападників загинуло, понад 150 було поранено. Але запорожцям не вдалося утримати оборону і, сівши на човни, вони подалися вниз по Дніпру. Московські війська увірвалися в Січ, захопили 36 гармат та іншу зброю, зокрема й козацькі човни. Виконуючи наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі, після чого загони спустилися по Дніпру і почали хапати й страчувати навіть тих козаків, які перебували на промислах і не брали участі в військових подіях.
Руйнування Чортомлицької Січі. Ілюстрація – Володимир Заграничний
Після битви у полон потрапили кошовий отаман, військовий суддя, 26 курінних отаманів, 2 ченці, 250 звичайних козаків, 160 жінок та дітей. З них 5 людей померло, 156 людей було страчено. Декількох вбитих було повішено на плотах та відпущено вниз по течії на страх іншим.
Кошовий отаман Степаненко у листі гетьману Скоропадському писав:
Учинилось у насъ въ Сичѣ то, что по Галагановой и московской присягѣ, товариству нашему голову лупили, шею на плахахъ рубили, вѣшали и иныя тиранскія смерти задавали, и дѣлали то, чего и въ поганствѣ, за древнихъ мучителей не водилось: мертвыхъ изъ гробов многихъ не только изъ товариства, но и чернецовъ откапывали, головы имъ отсѣкали, шкуры лупили и вѣшали.
26 червня 1709 року московський цар Петро І видав грамоту-звернення до українського народу, де було сказано:
Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти.
Що було після знищення Чортомлицької Січі
Гордієнко з частиною запорожців разом з Мазепою втік на землі контрольовані Османською імперією, у Бендери. Інша частина запорожців разом з частиною шведської армії потрапила у московський полон, ці запорожці були страчені або заслані до Сибіру.
Частина запорожців, зокрема Кость Гордієнко, приєдналися до Мазепи у його вигнанні в Бендерах, а по його смерті обрали нового гетьмана — Пилипа Орлика.
Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й 1710 року заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро річки Кам’янки — Кам’янську Січ. Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна у 1711 р. Запорожці відійшли ще далі й заснували Олешківську Січ у межах Османської імперії.
1711 року декілька тисяч запорожців брали участь у поході Пилипа Орлика на Правобережжя з метою боротьби проти московської влади, який, на жаль, закінчився невдачею.
Відповідно до Прутської мирної угоди (1711) та Адріанопольської угоди (1713) Московська держава відмовлялась від претензій на Правобережну Україну та Запоріжжя та визнавала юрисдикцію Османської імперії над Запорозькою Січчю. Запорозькі козаки (Олешківська Січ) знаходились під владою Османської імперії до 1734 року.
Почавши підготовку до війни з Кримським ханством і Османською імперією, царський уряд знов запросив козаків повернутися на Запоріжжя. У березні 1734 року запорожці заснували на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу колишньої Старої Січі, т. зв. Нову Січ. Влітку 1734 р. був підписаний Лубенський договір, що закріплював владу Російської імперії на території Війська Запорозького Низового.
Руйнування і затоплення острова Чортомлик
Величезна повінь 1845 році зруйнувала острів Чортомлик, утворений під час оборони Січі у 1709 році. А Каховське водосховище у 1956 році повністю затопило цей героїчний край і розмило берег (приблизно 1 км від берега і могилу кошового отамана І.Д. Сірка), залишився лише шматочок (а було 1,5 км до острова Чортомлик, де знаходилася Січ)
Місця, де була Чортомлицька Січ, відвідували вчені й письменники: О. Стороженко, О. Афанасьєв-Чужбинський, Д. Яворницький, О. Новицький, І. Рєпін, В. Сєров, художник А. Ждаха та інші.
У своїх спогадах старожили навколишніх сіл описують місцевість із залишками Чортомлицької Січі, якою вона була до затоплення “Каховським морем”:
«З козацького цвинтаря біля села Капулівка це місце виглядає острівцем серед буйної зелені дерев, що ніби пливе між восьми річок. Далі відкриваються неозорі плавні, вкриті травою та порослі лісом. Цей ліс тягнеться на 15 кілометрів із півночі на південь. Ось тут посеред дерев на злитті восьми річок міститься мальовничий острівець, де була славна Чортомлицька Січ».
В матеріалі використано джерела:
Можливо, вам також буде цікаво: На місці ЗАЕС кучугури льодовикового періоду, а поруч столиця Скіфії – ось що поховало Каховське водосховище під собою
