Україна

Що відбувається на окупованих територіях насправді і як росія закріплюється на них

Що відбувається на окупованих територіях насправді і як росія закріплюється на них

На жаль, російським військовим вдалося швидко захопити значну частину України у перші тижні повномасштабної війни. І тепер ми регулярно чуємо про наміри влаштувати там «референдуми», ввести рублі. Також є інформація про те, що росіяни викрадають людей, влаштовують репресії. Проте, насправді повної картини про життя на зайнятих агресором територіях немає. Інформація часто суперечлива і її замало. Що відбувається на окупованих територіях насправді, розбиралися журналісти віидання ВВС Україна.

NNS пропонує ознайомитись з матеріалом Андрія Захарова, Анастасії Лотарьової і Олесі Герасименко.

“Незабаром перелаштуєтесь”. Як Росія закріплюється на окупованих українських територіях

Російські чиновники слідом за президентом Путіним запевняють: окупація України не входить до планів Росії. Але те, що відбувається у захоплених містах, свідчить про інше: військові з РФ знімають українські прапори, ключові рішення приймають військові коменданти, а гривню окупаційна влада намагається замінити рублем.

BBC вивчила проросійські пабліки та поговорила з місцевими жителями, щоби зрозуміти, що реально відбувається на захоплених землях.

“Ми не збираємося змінювати режим в Україні, ми говорили про це багато разів. Ми хочемо, щоб українці самі вирішували, як вони хочуть жити далі. Ми хочемо, щоб люди мали свободу вибору”, – заявив у середині квітня глава російського МЗС Сергій Лавров в інтерв’ю India Today, сидячи на тлі масивного годинника з маятником у вигляді грифа гітари.

Наприкінці березня у тому ж запевняв іноземного журналіста – того разу кореспондента CNN – і прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков.

“Окупація не входить до цілей, про які ми заявили”, – сказав він тоді.

По суті, вони просто повторили обіцянку самого Володимира Путіна, дану ним уночі 24 лютого, коли він у своєму грізному телезверненні до росіян оголосив про початок війни з Україною: “У наші плани не входить окупація України. Ми нікому і нічого не збираємось нав’язувати силою”.

При цьому, наприклад, заступник командувача військ Центрального військового округу Рустам Міннекаєв, виступаючи на зборах представників оборонної промисловості Свердловської області у квітні, несподівано зробив відверту заяву, що метою другої стадії російського вторгнення в Україну стане створення коридору від Криму до кордону з Придністров’ям та Донбасу. Тобто фактично захоплення півдня України.

Ця заява відповідає тому, що раніше говорили про справжні цілі Кремля експерти та влада України. Президент Володимир Зеленський називає російські війська на захоплених територіях виключно окупантами.

“Окупанти думали, що можуть відключити українців від телебачення, відключити наш зв’язок, можуть відібрати продукти харчування, відключити електроенергію, тепло. Вони думали, що це змусить українців підкоритися, але навіть якщо ви позбавите нас кисню, ми вдихнемо на повні груди, щоб сказати: “Геть з нашої землі!”, – казав, наприклад, Зеленський.

1 6

Президент України Володимир Зеленський називає російські війська на захоплених територіях не інакше як окупантами

Станом на кінець квітня російські війська захопили частину південної та південно-східної України, зокрема такі міста, як Бердянськ, Мелітополь, Херсон та Енергодар. Незалежні журналісти там працюють під сильним тиском, але й те, що розповідають про життя у цих містах проросійські пабліки, дуже суперечить обіцянкам Путіна, Лаврова та Пєскова.

Бердянськ російські війська окупували наприкінці лютого, Мелітополь, Херсон та Енергодар – на початку березня. Маріуполь був захоплений вже у квітні, але не до кінця: українські військові продовжують утримувати позиції на території заводу “Азовсталь”.

8 березня у “Телеграмі” зареєстрували канал “Новый Мелитополь”, 9 березня – “Бердянск ZаVtra”, 16 березня – “Херсонский вестник”, 24 березня – “Энергодар сегодня”.

Канали посилаються один на одного, але є паблік, який поєднує всі регіони: це проєкт “Южный плацдарм”, або “Югинформбюро”. Коріння цих проєктів веде до Росії.

“Южный плацдарм”, має сайт, зареєстрований наступного дня після початку війни – 25 лютого. Спочатку він базувався на серверах російського хостинг-провайдера Beget з Петербурга, але потім переїхав на американський Cloudflare, що дозволяє приховувати реальних власників сайту. Контактна пошта проєкту прив’язана до російських мобільних номерів, які використовують у Сибіру.

“Южный плацдарм” користується прихильністю влади анексованого Криму. Кореспондент “Южного плацдарма” – кримський активіст-еколог та блогер Сергій Дубовик – наприклад, брав інтерв’ю у заступника голови держради Криму, у радника голови держради Криму та у голови громадської ради Алушти.

“Я, чесно кажучи, витоків не знаю. Волонтерю, так скажемо, а хто там фінансує – не знаю”, – заявив він кореспонденту BBC.

У самій редакції на запит BBC не відповіли.

На захоплених територіях припинилося мовлення українських каналів – натомість громадянам України пропонують дивитися російські, зокрема “Крым-24”. В ефірі останнього виходять спеціальні випуски новин для захоплених територій під подвійною назвою “Херсон-24″ – ” Запорожье -24″. Хоча саме Запоріжжя не захоплене російськими військами.

“Спасибі (голові Криму) Сергію Аксьонову, без нього цього б не сталося”, – прокоментував появу цих блоків новин ексдепутат Верховної ради України Олег Царьов, який утік у 2014 році до Росії.

Випуски дублюються і у телеграм-каналах проєкту “Южный плацдарм” – мабуть, для тих, хто не дивиться телевізор. А також тому, що якийсь час у Херсоні російські телеканали знову не працювали: у ніч з 27 на 28 квітня внаслідок ракетного обстрілу в місті було пошкоджено телевежу.

BBC вивчила, як у цих випусках новин зображують життя на окупованих українських територіях.

Як називають окуповані території

“Доброго дня, в ефірі “Новини-24″, у цьому випуску ми розповімо про останні події, які відбулися на звільнених територіях України”, – так, наприклад, починається блок новин від 20 квітня.

2 5

Маріуполь внаслідок бойових дій майже повністю зруйнований. Росія називає свою агресію “визволенням України”

“Звільнені території” – це не поодиноке зауваження. Саме таку проросійських пабліках називають окуповані території України. Від кого саме їх було “звільнено”, уточнюють не завжди. Але іноді пояснюють, що йдеться про якихось “націоналістів”.

“Весняний настрій та сімейні прогулянки. Бердянськ, звільнений від націоналістів, дихає мирним життям. Підприємці будують “продуктовий міст” із Кримом, а жителі готуються відзначити День Перемоги. Організували суботник біля Вічного вогню, який запалили з приходом російської армії”, – так звучить підводка до сюжету новин від 21 квітня.

Оцінити, який настрій у мешканців Бердянська, за сюжетом неможливо: окрім літньої жінки, ніхто із простих людей спілкуватися з кореспондентом із Криму Маргаритою Семенюк не став. Інтерв’ю дали лише співробітники адміністрації та одна підприємниця, але – стоячи спиною до камери.

Як змінюють українські символи

Один із найбільш повторюваних сюжетів – це заміна українських державних символів на російські, що знову ж таки суперечить тезі Кремля про відсутність планів окупації. Причому, судячи з новин, роблять це не місцеві жителі, а військовослужбовці армії РФ чи бійці Росгвардії.

Наприклад, 21 квітня український прапор зняли у селі Козачі Табори Херсонської області. На відео, опублікованому в “Южном плацдарме”, видно, як чоловік у цивільному кидає його на землю, а потім вішає російський прапор. На землі за цим спостерігає людина у військовій формі.

В інших населених пунктах українські прапори знімали самі російські військові: наприклад, у селищі Нововасилівка та місті Приморське у Запорізької області (12 квітня та 23 квітня), у Скадовську Херсонської області (15 квітня).

3 6

Російські військові піднімають прапор РФ перед адміністрацією села Велика Знам’янка (Запорізька область)

На головній площі Бердянська його показово зняли під час роздачі гуманітарної допомоги.

“Під час роздачі продовольства на прохання місцевих жителів учасники гуманітарного конвою зняли з головного флагштока міста український прапор. На відстані навіть чутно оплески”, – стверджують у репортажі в місцевому проросійському пабліку.

Проте ані самих прохань не наводиться, ані оплесків не чути: прапор знімають російські військові з автоматами.

На алеї Слави у Херсоні, де над адміністративними будинками також майорить російський прапор, бійці російської Росгвардії вивісили “прапор Перемоги” – копію прапора, який підняли над німецьким Рейхстагом у 1945 році. І не просто повісили його, а навіть узяли під охорону.

Охорону приставили невипадково. Напередодні проросійські активісти – рідкісний приклад – уже повісили там “прапор Перемоги”, але його швидко хтось зняв. Це не єдиний випадок: російський триколор також зник і в Якимівці Запорізької області. Того, хто це зробив, знайшли: ним виявився місцевий мешканець, якого змусили на камеру вибачатися. Відео вибачень, викладене у ” Южном плацдарме “, починається із суворої команди оператора: “Почали”.

Місто Дніпрорудне Запорізької області було окуповане ще у березні.

Якийсь час українські символи були на місці, але наприкінці квітня російські військові зняли з вежі над будинком міської ради “тризуб” і повісили замість нього прапор Росії. У кольори “триколора” була пофарбована і стела під назвою міста на в’їзді у Дніпрорудне.

“Військово-цивільна адміністрація Дніпрорудного поставила собі завдання ліквідувати всі символи київського режиму”, – заявила ведуча “Херсон-24”.

Термін “військово-цивільна адміністрація” все частіше використовується стосовно захоплених районів України.

Два співрозмовники BBC з Військової академії Генштабу ЗС РФ, які попросили не згадувати їхні прізвища, сказали, що термін “військово-цивільна адміністрація” їм незнайомий. “Його немає у жодних законодавчих актах, я взагалі таке словосполучення до цієї весни не чув”, – наголосив один із них.

Проте термін “військово-цивільна адміністрація” вживається навіть у репортажах “Першого каналу” російського телебачення.

Найголовніше прикметник у цьому терміні – це “військова”: судячи з усього, місцева влада, яку Росія намагається створити на місцях, підпорядковується військовим комендантам.

Чому “військово-цивільна адміністрація” – це окупація

Як і у 2014 році, на окупованих українських територіях з’явилися “народні мери”. Але, на відміну від 2014-го, жодних народних зібрань, на яких їх висували, не було – нову цивільну владу, мабуть, призначають військові. Чинне керівництво міст майже ніде на співпрацю не йде.

У результаті, наприклад, “народним мером” Мелітополя стала колишня бухгалтерка місцевого заводу та депутатка місцевої міськради від проросійських партій Галина Данильченко. Бердянськом зараз керує гірничий інженер і депутат сільради Олександр Сауленко, а Енергодаром – провідний інженер Запорізької АЕС і депутат міськради Андрій Шевчик.

Кого Росія ставить керувати на окупованих територіях України

“Віце-губернатором” Херсонської області у провладних пабліках та державних російських ЗМІ називають Кирила Стремоусова – це місцевий політик, один із лідерів українського руху проти вакцинації від коронавірусу, якого у 2019 році підозрювали в участі в нападі на редакцію однієї херсонської газети із застосуванням сльозогінного газу та травматичної зброї.

4 9

Самопроголошений голова Бердянська Олександр Сауленко

У Херсоні довго продовжувала працювати українська адміністрація під керівництвом мера Ігоря Колихаєва, “вирішувала побутові та комунальні питання, більше ні до чого нікого не допускали”, як каже джерело BBC, яке брало участь у цій роботі. Але увечері 25 квітня до будівлі зайшли озброєні люди, вигнали всіх, хто там був, відібрали ключі та поставили свою озброєну охорону.

“Я виїхав о 19.45 – прапор України ще був над мерією”, – написав Колихаєв.

Зранку 26 квітня прапора вже не було, рапортував “Южный плацдарм”.

У телеграм-каналах проєкту регулярно публікують звіти “народних мерів” про роботу за день.

“Працюємо, переконуємо, говоримо, що (школи) треба відкривати, дітям треба вчитися”, – нарікав, наприклад, 17 квітня Сауленко, стоячи перед камерою в якомусь сквері.

Йшлося про вчителів, які не хочуть відновлювати навчальний процес на окупованих територіях. Хоча голова Криму Сергій Аксьонов вже пообіцяв, що на півострові викладачів з українських шкіл переучуватимуть під російські стандарти.

Співрозмовники BBC з Херсона, Бердянська та Каховки кажуть, що їхні діти навчаються дистанційно, бо, крім небажання відновлювати навчальний процес за новими правилами, багато вчителів просто поїхали.

Водночас із появою “народних мерів” у захоплених містах відразу запрацювали військові комендатури, але їхня діяльність спочатку не сильно афішували, писала BBC. Тепер їхнє снування не приховують: вони об’єднані разом з “народними мерами” в якусь “військово-цивільну адміністрацію”: того ж противника вакцинації Стремоусова у пабліках іноді називають не “віце-губернатором”, а “заступником голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області” .

“Нова Каховка. На центральній площі біля Військово-цивільної адміністрації гордо майорить прапор РФ, Прапор Перемоги та прапор СРСР”, – такий пост, наприклад, з’явився 22 квітня в “Херсонском вестнике”. Саме так – “військово-цивільна адміністрація” – називають проросійський орган управління Новою Каховкою та в ефірі “Крым-24”.

5 6

Російські військові у Мелітополі

“Військово-цивільна адміністрація” є і в Мелітополі – все той же “Крым-24” розповідав, як за її сприяння фермер із села Якимівка Запорізької області зміг отримати посилку з насінням соняшника. Зрештою, термін промайнув навіть у російській державній агенції ТАСС – там було опубліковано інтерв’ю із заступником “військово-цивільної адміністрації Каховки”, екс-депутатом від проросійської партії Павлом Філіпчуком.

Щоправда, у повідомленні ТАСС “військово-цивільна адміністрація Каховки” поки що була позначена як “тимчасова”.

“Вся наша адміністрація розбіглася після того, як мер подав у відставку, і мене призначили головою тимчасової військової цивільної адміністрації”, – розповідав Філіпчук в інтерв’ю ТАСС 19 квітня.

Хто саме його “призначив”, він не уточнив, проте, судячи з усього, йдеться про російських військових. Адже саме військовий комендант, наприклад, призначив “мером Бердянська” Олександра Сауленка: його наказ цитувався у пабліках “Южного плацдарма”.

Ключова влада в місті – саме в руках військових: так в одному з пабліків “Южного плацдарма” без тіні сумнівів викладено наказ військового коменданта, полковника О. Бардіна про призначення Сауленко одразу чотирьох заступників, троє з яких працювали у місцевій адміністрації на початку 2010-х.

6 3

Можливо, йдеться про полковника Росгвардії Олександра Бардіна, який станом на 2019 рік працював першим заступником управління Росгвардії по Рязанській області: саме на Росгвардію, судячи з численних повідомлень, покладено обов’язок щодо контролю ситуації всередині окупованих населених пунктів. У Росгвардії не відповіли на запит BBC.

Військові коменданти призначають не лише заступників, а й “народних мерів”. Так, “наказом військового коменданта Запорізької області номер 2 від 21.04.2022” (цитата з пабліку “Южный плацдарм”) керівником селища Михайлівка став Іван Сушко, за повідомленням місцевого порталу “Забор”, – працівник михайлівського будинку культури, давно відомий своєю проросійською позицією .

У Мелітополі головну адміністративну будівлю у місті – будівлю районної адміністрації – займає нова військово-цивільна адміністрація. Військова комендатура сидить у будівлі державтоінспекції.

А ось “народному меру” Галині Данильченко виділили приміщення лише у міському будинку культури імені Шевченка, що досить промовисто показує її місце в окупаційній ієрархії.

Як на окупованих територіях вводять рубль

19 квітня у пабліку “Херсонский вестник” з’явилося відео, на якому “заступник голови військово-цивільної адміністрації” Кирило Стремоусов спілкується з продавчинею овочів на ринку Херсона.

  • “Якщо коштує 30 гривень, то скільки б у рублях коштувало?” – питає він, тримаючи в руках качан капусти.
  • “Ну, я не знаю”, – чесно відповідає жінка.
  • “80 чи 90 рублів коштувало б?” – продовжує насідати Стремоусів, але жінка знову розводить руками.
  • “Нічого. Перелаштується незабаром”, – обіцяє їй той.
7 6

“Заступник голови військово-цивільної адміністрації” Кирило Стремоусов з качаном капусти в руці

Наприкінці квітня у бесіді з “РИА Новости” Стремоусов зробив ще гучнішу заяву: з 1 травня, пообіцяв він, у Херсонській області ходитимуть і гривня, й рубль, а потім регіон нібито перейде на розрахунки в рублях.

Рубль як засіб платежу – постійний лейтмотив у матеріалах життя в окупованих містах. Російська валюта проникає сюди кількома способами.

Один із них – одноразові виплати у розмірі 10 тисяч рублів для пенсіонерів та бюджетників. Виплата, згідно з офіційними повідомленнями, має видаватися як гуманітарна допомога від МНС Росії. Саме співробітники МНС, наприклад, видавали її у Генічеську Херсонської області, але чергу охороняли бійці Росгвардії. Але виплати є не скрізь: у Каховці станом на 19 квітня їх не було.

Інший спосіб – це торгівля з Кримом, яка активно заохочується і кримською, й окупаційною владою.

“На лівобережжі Xepcoнщини дозріває полуниця. У Криму херсонську полуницю чекатимуть з нетерпінням. На півострові очікується наплив туристів на травневі свята. Тож ягода буде обов’язково затребувана”, – розповідав, наприклад, ведучий “Херсон-24”.

“До Криму прибула партія овочів із Запорізької області”, – в іншому сюжеті розповідав міністр промислової політики анексованого півострова Олександр Трянов.

Але поки що це не скрізь призводить до збільшення рублевої маси – це визнає навіть окупаційна влада. “Здебільшого (у ходу) гривні, бо рублів ще мало. Рублі з’являються, тільки коли фермери вивозять продукцію, продають її й сюди якісь рублі завозять. Але здебільшого вони їх в обіг не пускають, бережуть, не знають, що буде завтра”, – зізнавався ТАСС голова “військово-цивільної адміністрації” Каховки Павло Філіпчук.

Рублі в місті є, але вони не ходять поки що у вільному обігу, – розповідає BBC херсонський бізнесмен, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки. – Але це постійно вкидають російські пабліки в наш інформаційний порядок денний. Напевно, більше місяця вкидають. Схоже, промацують”.

Він вважає, що рубль вводитимуть за “обкатаною у ДНР схемою” – і для цього потрібна повноцінна колабораціоністська адміністрація і банк, який працює при ній.

Інший житель Херсона розповів, що у місті кілька аптек, повністю забезпечених “кримськими ліками” – очевидно, привезеними за останні два місяці. Перед цими аптеками великі черги, але продають їх поки що за гривні.

Як окупаційна влада тисне на бізнес

Нова влада намагається чинити тиск на бізнес. Мелітопольський бізнесмен та основний власник видавничого “МВ-холдингу” Михайло Кумок розповідає, що в його місті викрадають підприємців: “Їх забирають – чи то щоб змусити платити 10 чи 20% від бізнесу, чи змушують відновити бізнес, чи, навпаки, намагаються його віджати”

До самого Кумока прийшли наприкінці березня. “Спочатку мені зателефонували і сказали, що забрали трьох наших журналістів. Я зробив висновок, що скоро прийдуть за мною – так і вийшло. Двері у під’їзд не ламали, мабуть, не було завдання демонструвати агресію – але коли до тебе приходять п’ятеро озброєних людей, все і так очевидно”, – згадує він.

Михайла та його дружину з дочкою забрали до будівлі районної адміністрації. Їх розділили, забрали всі гаджети та спілкувалися у різних кабінетах.

“Моральний тиск був, звичайно, говорили “ви ж не хочете, щоб у вашої доньки були проблеми”, доньці – “ви ж не хочете, щоб у батьків були проблеми”. Жорстко не пресували, але дали зрозуміти, що це цілком можливо” , – розповідає бізнесмен. “Вони не знімали балаклави, я питав, чого ви боїтеся, перед вами сидять пенсіонери – вони відповідають, що так належить”.

У Кумока вимагали співпраці та навіть обіцяли фінансову допомогу за потреби. Він відмовився, його змусили підписати зобов’язання “не займатися політичною діяльністю” та відпустили.

Холдинг закрив сайт “Мелітопольських відомостей” і перестав друкувати газету – “у нас вдало вийшла з ладу друкована техніка і полагодити її до кінця окупації навряд чи вийде”, каже Кумок.

Це не завадило новій владі випустити підроблений номер “Мелітопольських відомостей”. “Я тримав у руках один, такого лайна ми навіть у найгірші часи не бачили, – каже Кумок, – Чотири сторінки чорного поганого друку, але зовні схоже, наш логотип стоїть”.

На обкладинці першого номера – портрет “мера” Галини Данильченко, усередині її інтерв’ю, серед “корисних адрес” – адреси військової комендатури та “військово-цивільної адміністрації”.

9 1

Фальшиві (ліворуч) та справжні (праворуч) “Мелітопольські відомості”

Частина викрадених бізнесменів повертається і, як каже Кумок, “їх змушують сидіти тихо чи їхати”, частину досі не знайдено. Викрадення є у всіх областях, окупованих російськими військовими.

Так, у Херсонській області викрали підприємця Олексія Постола, який роздавав їжу з кінця лютого, – а потім у його соцмережах з’явився нехарактерний, за словами його друзів, пост “Роздачі (продуктів) більше не буде. Я радий Росії, бо тільки з нею ми у безпеці”. Наразі пост видалено, а бізнесмен виїхав за межі Херсона і продовжує займатися гуманітарною допомогою.

Плани наступних економічних кроків, можливо, були розкриті у пабліку “Військово-цивільна адміністрація Мелітополя”, створеному ще на початку березня, коли цей термін – “військово-цивільна адміністрація” – майже ніхто не використовував.

У ньому лише 16 підписників та кілька постів, перші з яких, викладені 9 березня, є детальною програмою “комплексних фінансово-економічних заходів економічного розвитку регіонів України, контрольованих Російською Федерацією”.

Програма написана складною бюрократичною мовою і загалом схожа на інші аналогічні документи російських органів влади. Вона ж була викладена у газеті, яку окупаційна влада Мелітополя видала у місті під шапкою місцевих “Мелітопольських відомостей”.

Крім того, деякі її положення 4 березня у своєму телеграм-каналі опублікував Володимир Рогов. Він – уродженець Запоріжжя, 2014 року був активістом “Антимайдану”, але потім поїхав до Москви. Рогов веде канал, присвячений війні, де називає себе “членом головної ради військово-цивільної адміністрації Запорізької області”. Рогов не відповів на запитання BBC.

У програмі, викладеній у каналі “Військово-цивільна адміністрація Мелітополя”, пропонується перевести розрахунки за газ для населення та промислових споживачів у рублі, списати всі борги за кредитами, знизити ціни на комунальні послуги до прикордонних областей Росії, звільнити всіх постраждалих від обстрілів від податків, а виплату на народження дитини встановити у розмірі аж 93 570 рублів – не гривень. Цифра, якщо вона реальна, більш ніж уп’ятеро перевищує аналогічні виплати у Москві.

До заходів “соціального захисту” віднесено і грошові виплати та пільги для учасників виборчих комісій. Такий захід, якщо він і справді передбачений, може знадобитися, якщо російська влада спробує провести референдуми як у Криму та самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” у 2014 році.

“Йде постійний інформаційний підігрів про референдум, – каже підприємець із Херсона, який займається гуманітарною допомогою містянам. – Примушують комунальників прибирати місто. За два місяці люди зголодніли, почали брати кримську гуманітарку. Роботи немає, грошей немає, запаси скінчилися. Ми нагодувати усе місто не можемо, і так 400 людей на день годуємо. Вони на фоні натовпів за гуманітаркою знімають відео про те, що у Херсоні нарешті спокійне життя, місто прибирають, російські військові годують населення”.

Як місцеві жителі протестують проти окупації

У березні та квітні жителі Бердянська, Херсона, Мелітополя та Каховки вийшли на мітинги проти російської окупації. На акції у Херсоні на початку квітня очевидці чули постріли, але куди стріляли – у повітря чи по натовпу – достеменно невідомо.

10 1

Мітинг у Мелітополі проти окупації

Співрозмовники BBC у цих містах кажуть, що зараз антиокупаційні мітинги практично більше не відбуваються. Останній мітинг у Херсоні був 10 квітня, розповідає BBC місцевий підприємець, який попросив не називати його імені з метою безпеки, – до пам’ятника Тарасу Шевченку вийшли 25 людей:

“Одразу ж під’їхали автозаки, зробили оголошення, що розганятимуть людей, якщо вони самі не розійдуться”.

“Я була на всіх мітингах із самого початку, – каже жінка з Бердянська, яка з метою безпеки попросила не називати її імені. – Але на початку квітня стало зовсім страшно. По-перше, ми чули про постріли у Херсоні, по-друге, якщо раніше військові поводилися не так помітно, то зараз можуть зупинити на вулиці і перевірити телефон, мого чоловіка одного разу обшукували тричі за двадцять хвилин від нашого будинку до батьківського”.

Жінка розповідає про викрадення людей, наводячи приклад свого сусіда, колишнього українського військового та учасника бойових дій на сході України у 2014-15 роках. За її словами, його затримували жорстко – вибили двері та буквально винесли з квартири з чорним пакетом на голові. “Ми на шум повискакували – всіх заштовхали назад по квартирах, мене особисто автоматом тицьнули так, що я дихати не могла”, – каже вона.

Ще один мешканець Херсона каже, що на нечисленні акції виходять лише “люди, які вдома не живуть” і ховаються у знайомих, бо учасників акцій затримують не лише на мітингах, а й після, вдома.

Так сталося у Мелітополі з головою місцевої районної ради. 12 березня Сергій Прийма вийшов на акцію, де вимагали звільнити раніше затриманого мера Мелітополя Івана Федорова. Наступного дня до будинку Прийми прийшли 10 людей зі зброєю, обшукали квартиру і повели його з чорним пакетом на голові.

11 2

Люди на проукраїнському мітингу у Херсоні

Влад Прийма, син Сергія, розповів, що з 13 березня його мама ходить по колу “військова комендатура – колишня будівля тероборони – колишня мерія – колишній відділ поліції”. У цих будівлях тепер сидять військові, але вони офіційно не позначені.

Після того, як Наталя Прийма два тижні щодня писала заяви про викрадення свого чоловіка, їй вдалося потрапити до військового коменданта Мелітополя. Імені цієї людини в місті не знають, не представився він і їй. За словами Влада Прийми, військовий комендант сказав матері, що Сергія Прийму забрали не військові, а “люди вище”. Влад припускає, що йдеться про ФСБ.

Сім’я пробувала поговорити і з цивільною владою – зокрема, з колишнім заступником Сергія Прийми Андрієм Ситугою, який тепер працює на його місці. Той сказав, що її чоловік зробив “неправильний вибір”, але пообіцяв спробувати допомогти його знайти.

Влад Прийма каже, що не дуже у це вірить, “бо цивільні у Мелітополі нічого не вирішують, їх поставили як пішаків просто”. Ситуга не відповів на дзвінок BBC. Судячи з телеграм-каналів, де ведеться підрахунок зниклих на окупованих територіях мешканців, їхній рахунок йде вже на сотні.

За словами співрозмовників BBC, є й ті, хто відкрито підтримує нову владу.

“У Херсоні молоді мало, це місто пенсіонерів, – розповідає херсонський бізнесмен. – І ось ці люди кажуть “ну, окупанти не такі вже окупанти, їх Путін змусив”. Це люди, які звикли до підпорядкування різним органам, усі ці нові (управлінські) утворення їх влаштовують.

Я чув розмови “за” нову владу – ну ось (росіяни) прийшли, піде центральна влада, місцеві, олігархи, сусід на “БМВ”, який бісить … Патерналістське мислення, що за них прийдуть і все вирішать!”

Є й ті, кому байдуже, яка влада: їм просто хочеться, щоб усе закінчилося, розповідає мешканка Бердянська.

“А ті, хто проти – сильно бояться. Якщо знаєш, що після будь-якого виступу до тебе прийдуть люди зі зброєю, особливо виступати не будеш”, – додає вона.

To Top