Путін отримав додатковий інструмент для дестабілізації держав Південного Кавказу та Центральної Азії. Це — російські мігранти, які сотнями тисяч виїжджають із країни останніми тижнями.
Масовий вихід росіян розпочався після того, як Путін оголосив «часткову» мобілізацію. Вистоюючи по кілька днів у багатокілометрових чергах на прикордонних пунктах, ухилянти прагнуть потрапити до Грузії, Казахстану, Киргизстану, Монголії. Там вони планують перечекати «спецвоєнний» час. Або використовують ці держави як перевалочний пункт, щоб вирушити далі, в європейські (Німеччину, Францію тощо) або азійські країни (Вірменію, Азербайджан, Туреччину, Узбекистан, Єгипет, ОАЕ).
За останні десять років це вже третя хвиля міграції з Росії.
Перша хвиля пройшла 2014 року, коли Росія окупувала Донбас і Крим. Серед тих, хто виїхав, багато політемігрантів, а також айтішників, які переїхали до інших країн через низьке оподаткування. Друга хвиля сталася після 24 лютого. Одні виїхали, побоюючись переслідувань у зв’язку з «законом про фейки». Інші опинилися серед працівників російських підрозділів іноземних компаній, чиї центральні офіси вивезли своїх співробітників у нейтральні країни.
І ось тепер люди знову масово тікають від мобілізації. Серед мігрантів є незгодні з політикою Росії, але чимало не тільки «вати», а й прямих прибічників Путіна, неготових, утім, іти до війська. Видання «Верстка» на основі відкритих джерел підрахувало, що Росію залишило 355 тисяч осіб. Зі свого боку, Forbes пише, що з 21 вересня (початку оголошення мобілізації) з країни виїхало 700 тисяч громадян. І хоча частина росіян, які виїхали, — туристи, малоймовірно, що їх багато серед усіх тих, хто залишив Російську Федерацію за останні два тижні.
Найбільше росіян — близько 200 тис. — подалося в Казахстан. (При цьому міністр внутрішніх справ країни Марат Ахметжанов зазначив, що з країни виїхало 148 тисяч осіб, утім, не уточнюючи, куди). До Грузії з 21 по 30 вересня, згідно з даними МВС країни, прибуло ще 68 887 осіб. Але 3 жовтня заступник голови МВС Александр Дарахвелідзе повідомив, що останніми днями у Грузію потрапляє близько шести тисяч людей на день. Інакше кажучи, кількість росіян, які в’їхали до країни, може перевищувати 80 тисяч осіб.
Для Грузії та Казахстану, населення яких становить 3,7 і 17,7 мільйона осіб, відповідно, це величезна кількість мігрантів. Хоча частина їх від’їжджає в інші країни, вони все ж таки істотно змінюють соціальний і політичний ландшафт Грузії й Казахстану, створюють напруженість у суспільстві та загрожують безпеці цих держав. Адже річ не лише в бійках, які влаштовують п’яні росіяни в місцевих барах, у зростанні цін на житло та продукти харчування, у відкритих у цих країнах компаніях, які Кремль може використовувати для «сірого імпорту».
Багато мігрантів третьої хвилі виїхали з Росії не тому, що виступають проти війни: до 21 вересня ситуація, яку вони спостерігали по телевізору, їх більш ніж влаштовувала, й георгіївські стрічки з наклейками Z та V прикрашали їхні автівки. Вони вважають, що «Крим — наш!», вірять у геноцид росіян на Донбасі та підтримують «спецоперацію». Виїхати їх примусив страх опинитися на фронті, а зняти стрічки й наклейки — побоювання, що їм відмовлять у в’їзді. При цьому дехто з мігрантів уже встиг повоювати в Україні та скоїти воєнні злочини.
Приїжджаючи в Грузію чи Казахстан, росіяни зіштовхуються з тим, що, попри лояльне ставлення до ухилянтів влади, в населення цих держав — високий рівень національної самосвідомості. Крім того, у грузинів і казахстанців посилюється роздратування від збільшення кількості мігрантів із Росії та неготовності останніх інтегруватися до місцевих громад. Це вже спричиняє конфлікти. Згодом їх лише побільшає. Зокрема і з представниками української діаспори та біженцями.
Вже зараз у соціальних мережах поширюються відео, де жителі Грузії та Казахстану, чимало яких підтримують Україну, хворобливо реагують на вигуки росіян «Слава Росії!» і запитують приїжджих: «Чий Крим?» і «Чиї Абхазія та Південна Осетія?». З часом напруга лише зростатиме. І Росія може скористатися цим як приводом до втручання у внутрішні справи цих країн або навіть нападу на них заради «захисту російськомовних».
Експерти не виключають, що серед приїжджих можуть бути й агенти ФСБ, які не лише стежитимуть за російськими опозиціонерами, а й за потреби розхитуватимуть ситуацію.
Нагадаємо, що в індустріально розвинених північних областях Казахстану росіяни становлять до половини населення. А загалом у країні росіян — близько 15%. І багатьох із них дратує казахізація — розширення прав казахської мови та посилення впливу казахомовних кадрів у державному управлінні. З огляду на те, скільки разів російські політики вже загрожували Казахстанові (самі лише тексти експрезидента Дмітрія Медведєва чого варті!), у країні побоюються можливості російського вторгнення.
Страх, що Кремль вирішить повторити серпень 2008 року і вторгнутися в Грузію, великою мірою визначає й позицію офіційного Тбілісі, який демонстративно дистанціюється від Києва. При цьому страх спровокувати Москву призвів і до того, що останнім часом грузинська влада почала відмовляти у в’їзді до Грузії «хорошим росіянам» — незгодним із політикою Путіна. Але публічно грузинська влада заявляє, що не бачить жодних загроз у зв’язку з масовим приїздом ухилянтів до Грузії.
А ось грузинська опозиція та представники неурядового сектора — бачать. Як зазначила посол Естонії у Тбілісі Рійна Кальюранд, деякі грузинські партії заявили, що це анексія без танків. Тому опозиція пропонує запровадити для росіян коли не візовий режим, то «фільтр-бар’єр», аби знати, хто заходить на територію Грузії.
Хоча дві провідні країни — Німеччина і Франція — декларують готовність прийняти ухилянтів, у Євросоюзі все ж таки не мають наміру повторювати помилку країн Південного Кавказу та Центральної Азії й посилювати для себе потенційні загрози через зростання чисельності російської діаспори. 30 вересня Єврокомісія рекомендувала посилити візовий режим для росіян:
«Країнам ЄС слід застосовувати суворий підхід, оцінюючи обґрунтованість поїздки. Це стосується і громадян Росії, які рятуються від мобілізації».
Утім, як заявив представник МВС Максиміліан Каль, у Німеччині, незважаючи на готовність надати притулок ухилянтам, рішення щодо цього ухвалюватимуть індивідуально, за результатами ретельної перевірки, з урахуванням конкретних обставин і аспектів безпеки:
«Ми не повинні забувати про міркування безпеки, особливо щодо Росії. Ми завжди маємо дивитися (особливо це стосується військових), хто приїздить до Німеччини».
Схожої позиції дотримується й Париж: росіяни-ухилянти не будуть автоматично отримувати візи для перебування у Франції.
Найжорсткіший підхід обрали країни Балтії та Польщі, які ще до оголошення часткової мобілізації заборонили в’їзд росіянам із туристичними шенгенськими візами, незалежно від країни видачі.
«З одного боку, є міжнародні норми, згідно з якими треба розглядати прохання про надання притулку. З іншого — треба розуміти, що більшість росіян не проти путінського режиму і не є прибічниками наших цінностей», заявив міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс, накликавши критику з боку «хороших росіян».
Однак Євросоюз, на відміну від держав Південного Кавказу та Центральної Азії, все ж таки не має наміру відмовлятися від своєї політики, зробивши вибір на користь запобігання потенційним загрозам від збільшення кількості росіян у своїх країнах-членах.
